Наша ідентичність може постійно змінюватися, коли справа доходить до каруселі додатків, якими ми користуємося щодня.
Подібно до місць, які ми часто відвідуємо у реальному світі, кожна соціальна програма служить своїй, досить очевидній меті. Якщо LinkedIn — на кшталт ярмарку вакансій, то Instagram — це ігровий майданчик або вечірка — і те, і інше може бути водночас яскравим, гучним і виснажливим. Відмінності між цими платформами усім зрозумілі.
Емоції, які виражаються щодня, іноді одночасно, за допомогою різних інтерфейсів
Але це не всі місця, де можемо змінюватися. Щодня ми гортаємо декілька додатків, найвідомішими з яких, мабуть, є TikTok, Twitter, WhatsApp, Facebook, Instagram і LinkedIn. На деяких наш тон може бути безтурботним, на інших — обурений. Це емоції, які виражаються щодня, іноді одночасно, за допомогою різних інтерфейсів, які відображають альтернативні погляди, настрої та навіть особистостей.
finding me on Instagram is fine but findin me on tiktok & twitter ……..
— liifeofmymy (@liifeofmymy) January 23, 2023
Так наскільки ми насправді змінюємо форму в соціальних мережах — досліджує журналіст Mashable.
Самара Мадхвані, яка є власницею компанії з консалтингу в соціальних мережах, каже, що те, чим вона ділиться в TikTok, значно відрізняється від її публікацій в Instagram.
Подібним чином спеціаліст з управління та розвитку бренду Мері-Кейт Фолі розповідає, що демонструє своє «повне справжнє я» виключно на Snapchat. «Я відчуваю, що кожна платформа соціальних мереж — це окрема частина мене», — каже Мері-Кейт.
За своєю суттю ці додатки призначені для того, щоб користувачі демонстрували себе в будь-якій обраній формі. Такі додатки, як BeReal, намагалися запропонувати інший бік соцмереж, виходячи з передумови, що користувачі можуть бути там найбільш автентичною версією себе. Але це ще одна платформа, яка насправді щось запитує у користувача: хто ти зараз? Що хочеш показати?
Ріа Чопра, письменниця та журналістка, каже, що вона обережно ставиться до свого особистого життя та вибірково публікує публікації на всіх платформах.
«Сторони моєї особистості, які я хочу показати, відрізняються від платформи до платформи», — каже вона. «Якщо ви подивитеся на нашу поведінку в соціальних мережах в цілому, наша особистість на платформі залежить від того, як ми сприймаємо її використання. LinkedIn сприймається мною як професійний простір, тому я тут професіонал. Instagram призначений для особистих зв’язків, тож я, швидше за все, буду розміщувати там пости про день народження, тоді як Twitter — це більше потік свідомості, просто тому, що я бачу там такі речі і вважаю, що він створений для цього».
Бути людиною означає щодня змінюватися ситуаційно та соціально. Це не новина для жодної дорослої людини. Те, ким ви є на роботі, може відрізнятися від того, ким ви є вдома. Те, що ви показуєте своїм найближчим друзям, може бути відхиленням від того, ким ви є зі своїми братами і сестрами. Для темношкірих і кольорових людей зміна коду є ще звичнішою, особливо на робочому місці. Ці дуже тонкі зміни, які відбуваються, для більшості майже інстинктивні. Коли це стосується інтернету, ідентичність також може постійно змінюватися.
Для багатьох користувачів природньо мати більше одного облікового запису в соцмережах.
Бути жінкою або маргіналізованою особою в соцмережах, наприклад, пов’язано зі своїми складнощами. Вони можуть значною мірою перешкоджати тому, чим людина вирішує поділитися та говорити на публічних платформах. Сейі Аківово, автор книги “How to Stay Safe Online”(«Як залишатися в безпеці в інтернеті»), докладно розповіла про це у своєму посібнику.
«Ідея, що онлайн-платформи є нейтральними, — це казка. Це не кілька поганих яблук, які псують досвід для всіх нас. Сама ДНК цих платформ суперечить найкращим інтересам великої кількості їхніх користувачів. Жінки та дівчата по всьому світу «ходять навшпиньки», бо бояться онлайн-аб’юзу», — каже Сейі Аківово.
Дослідження Plan International 2017 року, яке цитує Аківово, виявило, що 43 відсотки дівчат віком від 11 до 18 років зізналися, що не висловили свою думку в соцмережах, боячись бути розкритикованими. Самоцензура, яка є проблемою для всіх у соціальних додатках, посилюється, коли мова йде про молодих дівчат, які роблять це заради власної безпеки в інтернеті.
«Жінки можуть опублікувати щось на майже будь-яку тему — права тварин, зміну клімату, охорону здоров’я — і, як правило, це призведе до аб’юзу, — пише Аківово.
Крім того, є менш важливі, але все ж важливі фактори, з якими стикається кожен — наприклад, хто ваші підписники та чи є ваш обліковий запис приватним. Вони також відіграватимуть природну роль у виборі поведінки на певній платформі.
Попит на них також натякає на більше бажання публікувати та взаємодіяти різними способами, навіть у просторі окремого додатку.
Можливо, саме це призвело кілька років тому до сплеску “finstas” (фейкових акаунтів в Instagram), які зараз здаються майже вимерлими. Ці фейкові облікові записи Instagram дозволяли конфіденційність і ексклюзивність, але тепер це застаріла концепція, затінена такими інтегрованими функціями, як близькі друзі Instagram і Twitter Circle. Попит на них також натякає на більше бажання публікувати та взаємодіяти різними способами, навіть у просторі окремого додатку.
Мадхвані вірить, що повна, цілковита автентичність є складнодосяжною на будь-якій платформі. «Навіть коментар чи лайк до чужого контенту залишать цифровий слід», — каже вона. «Сьогодні все, що люди публікують, певною мірою курується. Зрештою, ви публікуєте та ділитеся з певною метою — чи то виглядати певним чином, чи отримати більше підписників, чи навіть продати продукт».
Алекс Кічо, голова відділу ф’ючерсів в агентстві трендів Canvas8, припускає, що є позитивна сторона трансформацій, які ми зазнаємо в додатках, кажучи, що соціальні мережі можуть відігравати важливу роль у «випробуванні різних аспектів особистості».
«Сьогоднішні користувачі менше турбуються про створення стабільного іміджу чи особистого бренду. Ми бачимо, як багато представників покоління Z досліджують те, як вони виглядають на соціальних платформах: сприймають ці фальшиві особи як творчі та конструктивні», — каже Кічо.
У цьому ключі наявність різних видів соцмереж може надати шляхи для вивчення ідентичності та дослідження різних інтересів. Можлива проблема полягає не у використанні цих цільових платформ. Натомість існує ймовірність вигоряння в цих місцях.
Чопра каже, що вона все частіше крос-постить на різних платформах, намагаючись інтегрувати вміст і показати свою всеосяжність.
«Це несвідомо, але, можливо, це моя спроба бути більше «я» усюди. Тож я публікувю свої твіти на LinkedIn, мої дописи в Instagram — у Twitter, якщо я хочу. І це окупається — я почуваюся більш автентичною, знаючи, що я всюди відображаю більш цілісне відчуття моєї особистості”, – пояснює вона.
Давайте подивимося правді в очі: автентичність і соціальні мережі навряд чи взаємопов’язані. Деякі користувачі соцмереж усе частіше дотримуються цієї концепції, прагнучи бути собою на платформах, створених для протилежного. Але жити в епоху цифрових технологій — із напливом додатків у нашому розпорядженні — означає необхідність мати більше ніж одне публічне обличчя — це майже постійна метаморфоза.