За останні півтора роки стало очевидно, що в Україні зараз пік моди на українське — «моди» в хорошому сенсі. Українське на піку. Мене приємно вразило те, що 9 з 10 людей, з якими я перетинаюся в роботі, особистому житті чи у сфері послуг, стали розмовляти українською. І ще крутіше, що це роблять свідомі, самодостатні та успішні люди, які чітко розуміють, навіщо це потрібно. Мене особливо мотивують друзі з Сєвєродонецьку, які все своє життя говорили російською, а зараз навіть один із одним спілкуються українською.
Мова — основа ідентичності, без мови немає народу. Однак не нею єдиною! Мені стало цікаво проаналізувати, як із початком повномасштабної війни в українців змінився попит на… українське. Тому напередодні Дня Незалежності я провів власне дослідження та під диджитал-мікроскопом розглянув динаміку кількох гугл-запитів. Кого українці шукають більше — Степана Гігу чи Степана Бандеру? Перевірив за допомогою сервісу Google Trends.
Без знання історії неможливо побудувати майбутнє?
Спочатку провів аналіз запитів щодо історії України — причому двома мовами. Результат на картинці.
- Історія України (синій графік)
- История Украины (червоний графік)
Вирішив повернутись у минуле та перевірити ситуацію, яка була майже 20 років тому. Як бачите, запит українців на історію своєї країни мав піковий період у розпал Помаранчевої революції, у 2004-2005 роках. І цікаво, що історію України шукали майже однаково як українською, так і російською мовами. Причому російською навіть трохи частіше. Потім відбувся спад попиту, а у 2014-2015 знову почав стабільно рости аж до цього часу.
Побачивши певну закономірність в графіку вище, я вирішив переглянути попит за останні 5 років. Дані мене здивували.
Історією України в Україні більше цікавились саме українськомовні українці. А російськомовні запити, які в 2004 році були співрозмірні, склали не більше 10%-15% від об’єму українських запитів в Google. Тепер досить аргументовано звучить пояснення, чому варто перейти на державну мову.
Батько наш Бандера. А хто це?
Історична постать, яку росіяни бояться, як чорт ладану. Степан Бандера!
Чомусь мені здавалось, що до початку війни мало хто з українців цікавився ним, і я не помилився.
Як бачимо, з 2004 року у нас є два пікових періоди, коли українці гуглили Степана Бандеру — це 2014 та 2022 роки. Думаю, такої популярності, як у 2022, наш Степан Бандера не мав навіть за життя. А це ми ще не беремо до уваги росіян, їхні страхи і пошук живого Степана Бандери на початку повномасштабної війни.
Вишиванка та гімн як основа ідентичності
Говорячи про тренди на українське, неможливо оминути такі важливі символи, як гімн та вишиванка.
І як бачите, недаремно я поєднав ці пошукові запити — вони йдуть пліч-о-пліч із 2006 року. На початку був вищий запит на гімн, але далі ми бачимо досить схожі показники, аж до як би ви думали якого року? Звісно, до 2014. Саме тоді стається зміна сприйняття і запит на українську ідентичність, на український одяг та український гімн. Повномасштабне вторгнення ще більше зробило розрив між минулим і майбутнім, цей тренд хотілося б зберегти і навіть розвинути.
А чи стали українці вчити більше мову, ходити на мовні курси?
У першу чергу, можу сказати, що запитів українською в Google до 2022 року було близько 20-25%. І це причина не стільки знання мови, скільки якості контенту, який отримував користувач, вводячи запити українською. Та зараз ця статистика змінилась, і часто це до 60-70% українськомовних запитів в Google.
Але цікаво було перевірити саме те, чи стали українці вчити українську більше, ніж до 2022 року, і порівняти з іншими мовами.
У першу чергу я взяв загальні запити:
- Українська мова (синій)
- Англійська мова (червоний)
- Німецька мова (жовтий)
- російська мова (зелений)
- «русский язык» (фіолетовий)
Не потрібно дивуватись, що я багато уваги приділив «руському», це важливо для об’єктивності картини.
Як ми бачимо, до 2014 року українська мова, а точніше запит на неї, був. Але російська була майже рівноправною в пошукових запитах.
Нарешті у січні 2014 пішли перші суттєві зміни, і запит на українську мову почав зростати. А англійська стала другою по популярності пошуку, російська ж поступово втрачала позиції. Але 2022 рік призвів до ще більш суттєвих змін, коли відрив склав майже 70% населення. Друга мова за попитом все ще англійська — 50%, це радує і говорить про те, що ми рухаємось в сторону Євросоюзу та західних країн-партнерів загалом.
Також я перевірив попит на мовні курси, але тут без змін. Українці і далі шукають репетиторів англійської мови, попит на вивчення української за допомогою курсів не виріс — усі переходимо органічно й самостійно.
Чи став популярнішим Шевченко?
Не міг я оминути увагою й українську літературу.
Для порівняння я взяв найбільш популярні, на мою думку, постаті, з якими ми точно познайомились у школі — як російські, так і українські.
- Тарас Шевченко (синій)
- Леся Українка (червоний)
- Михайло Лермонтов (жовтий)
- Федір Достоєвський (зелений)
Лідером нашого рейтингу за всю історію гугл-трендів є, звичайно, Тарас Григорович Шевченко. Трохи менше українці гуглять Лесю Україну. А що прекрасно, так це те, що попит на російських письменників впав практично до нуля. Навіть разом взяті вони не можуть конкурувати з українськими. Що б в інфополі не казали про все ще високу популярність російських авторів, статистика доводить протилежне. Окрім того, з 2014 року цей розрив і запит на Шевченко та Українку тільки зростав.
Степан Гіга як новий тренд
Тривалий час українці, зокрема і я, слухали російських виконавців. Відмовитись від цього було непросто, але повномасштабне вторгнення моментально відрізало бажання мати в плейлісті представників країни-агресора. Більше 539 днів я не слухаю російських виконавців і мій детокс-курс пройшов успішно — я знайшов не менш якісних українських співаків.
Для аналізу я взяв наступних різнопланових виконавців: Олю Полякову, Олега Винника, KALUSH, Степана Гігу, Океан Ельзи.
Океан Ельзи був незмінним лідером з 2004 до 2016 року. Далі стається феномен Олега Винника, який робить неймовірний стрибок. У 2018 його популярність іде на спад, у 2020-2022 йому конкуренцію складає Оля Полякова. Та війна взагалі змінює лідерів.
Степан Гіга та KALUSH — нові тренди в пошукових запитах, і якщо зростання KALUSH пов’язане з «Євробаченням» та перемогою в конкурсі, то Степан Гіга для мене є феноменом. Мені здавалось, це артист минулого, але зараз він на піку. Мої друзі відвідують його концерти. Ну а Олег Винник через довге мовчання щодо повномасштабної війни отримав що отримав.
Що по Басті та Меладзе?
Окремо цікаво глянути, чи точно тренди змінились, і українці менше слухають російських виконавців.
Усе очевидно. Можливо, статистика музичних майданчиків покаже інакше, але гуглити їх стали очевидно менше. Неймовірно популярні в минулому артисти після 2022 року можуть конкурувати лише в себе у на болотах. Українці ж відмовилися від цієї другосортної музики, хоча, на жаль, і не всі.
Підбиваючи підсумки
Ми ставили собі питання, чому саме в 2022 році росія напала на Україну. Дивлячись на те, як ріс тренд на все українське, отримали повномасштабне вторгнення, але відповіді більш ніж очевидні, коли дивимося на тренди, які показують зміни в свідомості українців після 2014 року. Ми все більше віддалялись від російського, і це очевидно не вписувалось в риторику путіна про «адін народ».
Майже по всім запитам, рік від року, усе більшої популярності набирав тренд на українське, окрім музики. Однак і у цьому напрямку 2022 став каталізатором прискорення змін у свідомості українців. Ріс не попит на російське, а ненависть до росіян та російського.
У суспільстві зараз багато суперечок про «жорстку» чи «мʼяку» українізацію, неправильну мотивацію. Але я вважаю, що відмова від російського — це не про мотивацію, а про свідомість, ідентичність, про питання виживання нас як нації.
І по аналітиці можемо зрозуміти, що переломним у цьому сенсі став далеко не 2022 рік, а саме 2014. Це рік, коли українці захотіли розібратися, хто вони, яка в них історія, які історичні постаті для них важливі. 2022 рік став прискорювачем, бустером того вектору, який обрала Україна. І я дуже радий, що любов до своєї нації, історії та мови з кожним роком тільки росте.