Уявіть, що людині відмовили у вході до парку через те, що у неї є діти? Або відмовили в обслуговуванні в кафе, тому що дохід вважається занадто низьким? Уявіть, що когось змусили заплатити за проїзд в автобусі за півроку наперед і надати поручителя?
Це сценарії із серії відеороликів, створених британською організацією Shelter, яка займається боротьбою за права орендарів, для підвищення обізнаності про дискримінацію на ринку оренди житла. Бар’єри, з якими стикаються герої в кожній зі сцен, перегукуються з тими, з якими стикаються орендарі під час пошуку житла.
Кампанія була започаткована на основі дослідження, яке показало, що понад два мільйони орендарів ризикують залишитися без житла через те, що вони отримують пільги. Кожен п’ятий з батьків також каже, що їм відмовляли в оренді житла через те, що вони мають дітей.
Відеоролики були розроблені власною командою Shelter у партнерстві з продакшн-компанією Partizan, агентство Jones виступило режисерською командою, а агенція Purple Goat, що спеціалізується на маркетингу для людей з інвалідністю, надала консультації щодо одного зі сценаріїв.
Усама Бхутта, директорка зі зв’язків із громадськістю Shelter, сказала: «Мільйони орендарів стикаються з тим, що їх виганяють з дому через те, що вони отримують пільги або мають дітей. Причини, які наводять орендодавці та агенти з оренди, настільки поширені, що люди вважають їх прийнятними, але це не так, а часто вони ще й незаконні. Саме тому ми запустили відеокампанію, яка бере деякі з цих бар’єрів і поєднує їх з повсякденними сценаріями, щоб показати, чим вони є насправді — дискримінацією. Змушуючи наших глядачів замислитися, ми сподіваємося, що вони підпишуть нашу петицію із закликом до уряду серйозно зайнятися питанням дискримінації за доходами та сім’єю в законопроекті про реформування орендного житла».
Режисерська команда Jones прокоментувала: «Не так часто ми бачимо сценарії, які є розумними, смішними і водночас змістовними, але ця кампанія має все вищезазначене. Ми хотіли використати похмурий і абсурдний гумор, щоб привернути увагу до цієї проблеми, не відчуваючи при цьому повчальності чи важкості, але, зрештою, ми хотіли, щоб глядач відчув таку ж злість, як і ми, почувши історії людей, яким незаконно відмовляють у доступі до того, без чого ніхто не повинен залишатися — домівки».