Приблизно кожна десята людина в Україні має інвалідність, а через війну кількість людей з інвалідністю лише зростає. Як суспільство, ми маємо вже сьогодні потурбуватися про те, аби створити інклюзивне середовище, де кожна людина зможе реалізуватися, незалежно від віку, статі чи наявності інвалідності.
Анастасія Руссу, креативна копірайтерка комунікаційної агенції Postmen, надала рекомендації для тих, хто розробляє або планує вести будь-які комунікації на тему інклюзивності.
Неможливо адекватно говорити про інклюзивність, якщо ви не поділяєте її цінностей. Адже інклюзивність — це не пандус. Інклюзивність — це філософія. Тому ви маєте перш за все самі зануритися в тему інклюзивності, змінити свій лексикон (послуговуючись Словником безбар’єрності) і навіть трохи світосприйняття.
Далі я говоритиму переважно про людей з інвалідністю, оскільки наш проєкт «Діти як діти» був присвячений саме їм. Проте поради будуть корисними усім, хто працює з темою різноманіття і прагне комунікувати з людьми з різними досвідами.
1. Вивчіть коректну термінологію і дізнайтесь, як правильно комунікувати
Варто почати з основ, навіть якщо здається, що це все базова інформація, вивчена ще в школі. Сюрприз-сюрприз: «людина з обмеженими можливостями» — це некоректно (адже в кожної людини вони обмежені тією чи іншою мірою), а багато людей з порушеннями зору не вміють читати шрифтом Брайля.
2. За можливості пройдіть спеціалізоване навчання
Багато проблем людей з інвалідністю випадають з нашого поля зору просто тому, що ми з ними не стикаємося. Наприклад, чи замислювалися ви, як людині з порушенням слуху викликати швидку допомогу чи рятувальників? Або як людині з порушеннями зору купити продуктів у супермаркеті? Спеціалізовані тренінги допоможуть розставити акценти і привернуть нашу увагу до того, що справді має значення.
До прикладу, на початку роботи над проєктом «Діти як діти» команда агенції пройшла тренінг від Inclusive Friendly, щоб краще зрозуміти проблеми і потреби людей з інвалідністю.
3. Перевіряйте інформацію та звертайтесь до експертів
На жаль, у темі інклюзії наразі Google — поганий помічник, як і всі види ШІ. Багато рекомендацій в інтернеті етично застарілі або мають сумнівне походження. Тому, розробляючи будь-який контент на тему інклюзивності, бажано спілкуватися з фахівцями, які мають безпосередній досвід у цій темі, не покладаючись на гугл.
4. Колаборуйтеся з фаховими організаціями
Інклюзія вигідна усьому суспільству, а не лише людям з інвалідністю. Тож співпраця і партнерство — це базові засади будь-якої комунікації на тему інклюзивності.
У нашому випадку партнером проєкту «Діти як діти» став ЮНІСЕФ, а ключовою експерткою — Дар’я Герасимчук, і це посилило нас: ми мали, з ким проконсультуватися по темі, отримували експертні поради і рекомендації до наших креативних рішень та текстів. Якщо у нас виникали сумніви — ми завжди знали, до кого звернутися, щоб зробити все на найвищому рівні.
5. Вивчайте досвід людей з інвалідністю
Правило «Ні слова про нас без нас» чинне для теми інклюзії. Якщо ви плануєте вести комунікацію, яка справді матиме значення і змінюватиме світ на краще, а не просто існуватиме для галочки, — ви маєте спілкуватися з тими, кого ці зміни безпосередньо стосуватимуться, аби орієнтуватися в їхніх потребах і запитах.
6. В інклюзивній комунікації важливий не лише зміст, але й форма
У дизайні важливо балансувати між візуальною привабливістю, яка приверне увагу до важливої теми, та доступністю, аби дизайн враховував потреби різних людей. Наприклад, дрібні елементи дизайну можуть бути нечитабельними для людей навіть з мінімальними порушеннями зору, а різкі, калейдоскопічні зміни кольорів у відео — можуть спровокувати напад епілепсії у людей, що її мають.
Тож на початку роботи над проєктом наша артдиректорка Олена Горобець провела дослідження — вивчила міжнародні й українські кейси комунікації на тему інклюзивності, рекомендації щодо створення доступного дизайну для людей з різними типами інвалідності, а також актуальні тенденції в інфопросторі. Це дало змогу визначити ключові принципи інклюзивної візуальної мови.
До прикладу, для візуального стилю кампанії «Діти як діти» ми поєднали інклюзивний підхід та яскравий дизайн, націлений на цільову аудиторію підлітків.
7. Зануртеся в тему навіть поза роботою
Для того, щоб краще розуміти тему та генерувати відповідні ідеї та рішення, потрібно, щоб тема інклюзії була присутня у вашому житті не лише під час роботи. Найпростішим інструментом можуть стати Instagram і TikTok.
Якщо ви у вільний час почнете слідкувати за українськими та зарубіжними блогерами з інвалідністю, ви поступово органічно зануритесь у тему, звернете увагу на те, що їм болить. І найголовніше — помітите, як багато насправді спільного між людьми з інвалідністю та без інвалідності, що також вплине на ваше розуміння інклюзивної комунікації.
Наразі в Україні такий контент видається дещо дефіцитним (першим на думку спадає Олександр Терен з його «Відвалом ніг»), але якщо зацікавитися темою, алгоритми підкинуть вам ще з десяток блогерів різного ступеню популярності.
До прикладу, у межах кампанії «Діти як діти» було створено Хаб інклюзивного тіктоку (ХІТ), де українські блогери навчають підлітків з інвалідністю створювати крутий контент.
8. Інклюзія — це не тренд, а люди з інвалідністю — такі ж люди, як і кожен з нас
Ще кілька років тому комунікаційники, намагаючись розповісти про важливість інтеграції людей з інвалідністю в суспільство, говорили про них, як про якихось надлюдей, супергероїв, які роблять неможливе.
Але інклюзія — це не про героїзацію і не про модну піар-фішку. Інклюзія — це про те, щоб усі люди мали рівний доступ до сервісів, послуг і могли рівною мірою брати участь у соціальному житті. Відчуваєте різницю? Замість героїзації — усунення дискримінації. Це абсолютно інша історія.
Інші крайнощі — коли увагу до людей з інвалідністю привертають через жалість, часом використовуючи абсолютно неетичні фотографії.
За даними опитувань, 50% українців у щоденному житті не бачать людей з інвалідністю. Але вони є, просто з різних причин усунені із соціального життя. І першочергова задача тих, хто веде комунікацію на тему інклюзії — допомогти людям з інвалідністю просто бути нарівні з іншими. А для цього спершу треба зробити їх помітними.
До прикладу, Postmen розробила інклюзивні дорожні знаки «Обережно, діти», що нагадують українцям: діти з інвалідністю є, і їхні інтереси теж потрібно враховувати.
Висновки
Інклюзивність вигідна кожному, а не лише людям з інвалідністю. Людина з порушеннями зору може послухати аудіокнигу, але так само її може послухати будь-хто — просто тому, що це зручно. Пандусом може скористатися як людина на кріслі колісному, так і молода мама з візочком чи ж юнак із велосипедом.
Інклюзивне суспільство — це більше освічених людей, більше талановитих спеціалістів, більше потенційних клієнтів для бізнесів і ширше коло знайомств для кожного з нас, — адже інклюзія дозволяє більшій кількості людей проявити свій інтелект, свої таланти і здібності.
Україні потрібно більше інклюзивності. Аж до тієї міри, коли вона стане повсюдною нормою.