Як бути піарником в Україні під час війни: думки експертів

Повномасштабна війна поставила перед українським бізнесом, громадськими організаціями, державним сектором та всіма галузями країни нові виклики. Безпрецедентні челенджі потребують нових підходів до комунікацій. І PR-спеціалісти опинилися на передовій цих змін.

Як за умов невизначеності й постійної загрози працюють ті, хто управляє репутацією та формує імідж окремої особистості, компанії, держави? 

До Всесвітнього дня PR ми поспілкувались з українськими спеціалістами й дізнались, як це — бути піарником під час війни.

Бути супергероєм публічно та залишатися людяним всередині себе. Розуміти свої сильні та вразливі риси, визнавати їх. Будувати своє професійне життя з врахуванням цього. Надихатися міжнародним досвідом, вчитися у колег та пам’ятати, що наш практичний досвід багато в чому масштабніший за будь-які міжнародні кейси. Проявляти себе у світі. Тому що ми це вміємо робити для інших та можемо робити для себе. Поважати себе, а не лише керівників чи клієнтів. Любити себе: плекати, розуміти, балувати.

Бути піарником — це тримати звʼязок з реальністю та тренувати емпатію. У наелектризованому війною суспільстві легко перейти комунікаційні червоні лінії. Тому надзвичайно важливо не лише дотримуватись інформаційної та бізнес-гігієни, а й завжди залишатись людиною. А ще — швидко думати та швидко діяти. Інформаційне поле дуже динамічне і тримати «носа за вітром» та передбачати як комунікаційні виклики, так і можливості — must для кожного спеца в PR. Останнім часом таке відчуття, що світ зменшився до розміру херсонського кавуна, тому ми стаємо глобальнішими, розвиваємо нетворк та будуємо мости з усім світом. Іще більше стали промотувати українське та українців. Чесно кажучи, це легко, коли пишаєшся та віриш у своїх клієнтів. Бути піарником для нашої команди — це масштабувати лідерство потужних підприємців. Ми працюємо з українськими фаундерами та топами у 18 країнах світу і це неймовірно допомагати їм будувати довіру та впізнаванність, укріплюючи тим самим сам бренд України. Ну і звичайно триматись світла. Під свистом ракет, гулом сирен, з електрикою чи на пауербанках залишатись профі — комунікувати, налагоджувати звʼязки, пітчити, писати, готувати до виступів, радити, а іноді й розраджувати.

Бути піарником в Україні зараз — вміти бути швидшим за інфополе. Один з головних скілів піарника — швидко реагувати на інформаційне поле. При цьому бути розважливим та з критичним мисленням підходити до прийняття будь-яких рішень і активностей. Це та сила комунікацій, яку треба дійсно вміло використовувати, щоб запустити збір за пару годин, знайти партнерів й фандрейзерів для проєкту, знайти контакт будь-якого журналіста та важливого стейкхолдера. Й часто день піарника може складатися суто з комунікації. Тобто ти просто весь день можеш спілкуватися, переписуватися, зідзвонюватися з різними людьми. І це важка робота, але й так само один з найважливіших скілів — швидко реагувати, шукати, комунікувати й приймати рішення. Зараз інфополе більш перенасичено, ніж декілька років тому. Новини з дуже різних сфер життя (війна, міжнародна арена, побут, заклади, фешн, креатив, кіно) є в полі нашої уваги й ця насиченість часто вибиває з емоційної рівноваги. Людям хочеться закритися, втікти, зменшити споживання контенту. І піарник має на це зважати, щоб правильно працювати зі своєю аудиторією й розуміти, як пробитися через інфополе й знайти «своїх» для певної комунікації.

Бути PR-ником — це довіряти лише перевіреним джерелам і надійним людям. Створювати інфоприводи, які підсилюють бренд України, а не навпаки. Робити благодійність великою частиною свого життя, задля перемоги України. Обʼєднувати українські бренди і досягати мети разом. Поширювати якісний продукт.

На жаль, роль PR-спеціаліста в Україні все ще може передбачати масу задач, які й близько не стосуються піару — від залучення в продажі до personal assistance. Бажаю організаціям, бізнесам та всім, хто взаємодіє в піарниками, розкривати весь потенціал комунікаційників, аби ефективно будувати комунікації та створювати круті win-win кейси. Я захоплююсь колегами-піарниками, які щодня «лупають цю скалу»: генерують ідеї, узгоджують, пітчать, фолоуапять, будують media relations. Попри глобальні зміни на медіаринку, роботу з регулярними відмовами та весь контекст, у якому ми живемо в Україні. Як сказала геніальна Юлія Петрик у першому епізоді нашого з Олею Бойко подкасту «Щербата слава»: «Піарники — це совість бізнесу». Бажаю колегам відчувати свою цінність у роботі та не зупинятись у професійному розвитку. Адже таким чином ми підвищуємо рівень українського піару разом.

Почавши діяльність у 2014 році під час Революції Гідності, ми в SLOVA Tech PR і надалі переконались у важливості швидкого реагування, підтримки та навіть дрібці креативу, які допомагають лишатись у фокусі навіть у найтемніші часи. Люди та взаємодія між ними — це база всіх комунікацій та нашої роботи, а готовність до криз — необхідність, а не додаткова опція. Я поважаю і надихаюсь нашими професіоналами. І особливо приємно усвідомлювати силу піарників та комунікаційників, які допомагають бізнесу витримувати навантаження суспільної думки. Особливо у важкі часи змін у світі, слово, реакція, комунікація виходять на перший план та набирають все більше ваги. PR-фахівці балансують між роботою, особистим життям, викликами воєнного часу й при цьому мають зберігати людяність та емпатичніть. Це підкреслює важливість ефективного тайм-менеджменту та пріоритетності ментального здоров’я та необхідність взаємної підтримки задля стійкості.

Робота піарника в Україні — це не лише про комунікації. Український піарник — це трішки психолог, дипломат, рятувальник, HR, кризовий менеджер… І цей перелік можна продовжувати довго. Бути піарником в Україні — це встигати жити й працювати, балансуючи між обстрілами, тривогами, відключеннями світла та відсутністю нормального звʼязку.  Це коли ЗСУ збивають десь зовсім поруч ворожі ракети, ти пишеш в робочий чат «Як ви?», а у відповідь чуєш прохання додати робочих завдань. Бо людям потрібно триматись і відволікатись. Це коли ведеш дитину в садок, спускаючись з 22-го поверху сходами, тебе застає повітряна тривога, сидиш в укритті, а далі купляєш діловий костюм і біжиш на зустріч з партнерами. Це реагувати миттєво, швидко приймати важливі рішення. Це, формуючи бюджети та операційну завантаженість команди, одразу планувати кілька проєктів probono для ЗСУ, фондів, волонтерів. Це несамохіть виплекати в собі стресостійкість найвищого левелу. А ще — бачити можливості там, де, здається, їх точно не може бути.

Війна стала небаченим випробуванням і за умов кризи немає простих рішень. Пишаємось, що попри все українські піарники продовжують нести світло в ці темні часи. Та натхненно допомагають лідерам, бізнесу, загалом державі бути чутними та видимими не лише на національному, а й глобальному рівні!