В ексклюзивному інтерв’ю для MMR співзасновники компанії MVG Group Володимир Левіс та Валерій Михайленко поділилися історією компанії та походженням її назви, технологічними викликами, які стояли перед ними на початку 2000-х років та зараз, розказали про основні напрямки діяльності MVG Group та рішення об’єднатися з рекламним холдингом Megapolis.
Хто або що надихнуло вас зайнятися тим, що згодом стало називатися MVG Group?
Валерій Михайленко: Усе почалося з того, що ми — і це було дуже давно — виробляли та розміщували постери й банери для зовнішньої реклами. Це була компанія, яка друкувала все для операторів. Потрібно зазначити, що український ринок поліграфічних послуг тоді тільки формувався — більшість друкованої продукції для зовнішньої реклами завозилась з-за кордону.
Володимир Левіс: А саме з Польщі.
Валерій: Так, це була Польща й інші країни Європи. У 2004–2005 роках ми були найбільшим постачальником друкованої продукції для зовнішньої реклами. Орієнтовно в 2006 році в Україні почало з’являтись багато друкарень, тож цей напрямок діяльності став приносити дедалі менше прибутку. Приблизно в той же час один наш знайомий і партнер в Польщі розповів про те, що в Європі набувають популярності білборди з екстендерами, тобто виносними елементами. Тоді на українському ринку цього не було. Хоча варто зауважити, що в 90-х у рекламі прального порошку хтось використовував привезений з-за кордону екстендер.
Тож нам розповіли історію про екстендери, і ми вирішили запропонувати українському ринку цей напрямок у зовнішній рекламі. Ми почали привчати ринок до такого поняття, як екстендери для білбордів. У ті часи це слово мало дещо інше значення. На пошуковий запит за цим терміном видача була дуже цікава, але не про рекламу 🙂
Що являв собою рекламний ринок України, коли ви розпочинали діяльність?
Валерій: У середині нульових рекламний ринок зростав. Нараховувалось з півдесятка великих операторів. Шалені були часи: кожного дня з’являлися нові білборди.
Володимир: Кожної ночі.
Валерій: Так, щоночі їх ставало більше й більше. От такі були часи зростання. Власне тому ми і вважали, що через велику кількість одноманітної зовнішньої реклами клієнтам потрібно пропонувати щось цікаве й нестандартне.
Яким був перший виріб і чиє це було замовлення?
Валерій: Я це прекрасно пам’ятаю. Це була страхова компанія «Оранта». Ми виготовили екстендер для білборда у вигляді об’ємних світлових літер.
Які виробничі/технологічні виклики стояли перед компанією на початку, а які — зараз?
Володимир: Ми реалізували декілька проєктів, які свого часу стали для нас переломним моментом. Наприклад, одне із замовлень бренду чипсів «Люкс» передбачало виготовлення великого тиражу екстендерів для розміщення на білбордах по всій країні. Екстендер являв собою гігантську об’ємну пательню з руків’ям, що виходило за межі рекламного щита.
Валерій: На початку ми не мали такого обладнання, як зараз. Його взагалі в Україні не було. А потрібно було втілювати творчі задуми клієнтів. До того ж, покладаючись лише на ті можливості, які мали в той час. І ми втілювали. І чи не кожний наступний проєкт був складнішим за попередній: клієнти підіймали планку складності замовлень вище й вище. Так формувалась наша репутація виробництва, яке попри всі обмеження було здатне реалізувати проєкт, за який інші навіть би й не взялись.
Чи можете пригадати проєкт, де щось суттєво пішло не так, але вдалося здолати обставини, тож тепер згадуєте про це з гордістю?
Володимир: Факапів не було.
Валерій: Коли реклама тютюну ще не була заборонена, відбулась історія з розміщенням Marlboro. Ми виготовили серію екстендерів у вигляді мотоцикла, який наче здіймався з білборда. І в Донецьку оператор зовнішньої реклами чомусь розмістив цей екстендер догори дриґом. Виглядало наче мотоцикліст вниз головою прямував у землю. Це було… дещо несподівано. От така була історія, хоча вона й не пов’язана з нашими діями.
Володимир: Ми ще працювали з художниками, оформлювали виставки. Якось Ілля Чичкан робив виставку Der’mo & Zoloto в «Шоколадному будиночку». І там була інсталяція «Саміт 33-х папуг». Для неї ми виготовили шість кліток. І були вони з тонкого бамбука, як, власне, і бажав митець. Уночі птахи погризли бамбук і повилітали. На ранок довелось їх ловити й ремонтувати клітки.
Що означає абревіатура MVG?
Володимир: Дуже просто: Михайленко Валерій Георгійович. Але через те, що так на це запитання ми ніколи не відповідали, люди самі щось вигадували. Один із рекламних холдингів придумав: «мальчики всегда готовы». Це тому, що ми ніколи не говорили «ні». Ми завжди встигали й робили якісно.
Які зараз основні напрямки діяльності компанії?
Валерій: Ми як здійснювали проєктування і виготовлення складних і нестандартних рекламних конструкцій, так і продовжуємо цим займатися. Але маємо зважати на те, що триває війна і рекламний ринок не в найкращому стані. Зараз основний напрямок — нестандартні конструкції для сфери роздрібної торгівлі. Ми продовжуємо співпрацювати з Fozzy Group, а саме з «Сільпо». Цей бренд регулярно отримує міжнародні нагороди за інноваційні дизайнерські концепції магазинів. Чи не кожний магазин «Сільпо» — артоб’єкт. Багато складних і унікальних оздоб для мережі виготовляємо саме ми. Наприклад, для одного з магазинів у Вінниці ми виготовили шестиметрову планету, а ще — величезні гарбузи й помідори на орбіті.
Також виготовляємо рекламні конструкції для виставок. Якщо вам потрібно у творчий спосіб привернути до себе увагу серед багатьох експонентів — вам до нас. Скажімо, якщо потрібно відтворити з усіма деталями й подробицями електричну зубну щітку, але щоб вона була 4,5 м заввишки, звертайтеся.
Була дуже цікава робота, з якою до нас звернулася художниця та дизайнерка Леся Патока. Гарік Корогодський презентував свою першу книгу. І в неї була така ідея — зробити книжкобус, який їздив би містом і презентував книгу. Ми виготовили величезний механізований макет голови Корогодського. У нього були рухома щелепа й вуха. Голову розмістили на причепі, і так вона мандрувала містом.
Для інтерактивної виставки Ukraine WOW, яку «Укрзалізниця» провела з нагоди відкриття нового виставкового простору на Центральному залізничному вокзалі Києва, ми теж виготовляли деякі експонати.
Чи розглядаєте можливість розширити номенклатуру виробів/вийти в інші сегменти?
Валерій: Можливо. Ми почали співпрацювати з «Епіцентром». Це для нас відносно новий напрямок. Він умовно рекламний. Більш «стриманий», якщо порівнювати з тим, що ми виготовляємо для «Сільпо».
Чому, на вашу думку, найчастіше замовники обирають саме MVG Group поміж усіх конкурентів?
Валерій: Через наш бренд і багато років досвіду у справі. Клієнт хоче отримати те, що він собі візуалізував і навіть трошки більше — саме за цим до нас йдуть.
Володимир: Є компанії, де працює з десяток скульпторів, які створюють скульптуру власноруч. А ми поступово прийшли до того, що скульптуру фрезерує робот. За нами — остаточна обробка й фарбування. Ми, так би мовити, зробили крок у сторону, щоб не залежати від натхнення художників.
Валерій: Це суттєво скорочує тривалість виробничого циклу, спрощує планування завантаженості виробництва і взагалі всіляко полегшує життя майстрів.
Як ви підтримуєте конкурентоздатність компанії на ринку?
Валерій: Своєю роботою. Ми багато років працювали на бренд, а тепер бренд працює на нас. Це не означає, що ми не зважаємо на ринкову кон’юнктуру. Зважаємо і відповідним чином реагуємо, адже конкуренція зараз дуже жорстока. Наша цінова політика завжди узгоджувалася з тією цінністю, яку ми створювали для замовників. Звертаючись до нас, клієнти знають, що отримають саме той результат, якого прагнуть.
Як та чому було прийнято рішення про об’єднання з рекламним холдингом Megapolis?
Валерій: Із Megapolis ми знайомі років 15, а то й більше. Тривале співробітництво дало можливість реалізувати багато цікавих проєктів. Із початком широкомасштабного російського вторгнення ми були змушені призупинити виробництво — ситуація складалася занадто важка. Але попри все продовжували спілкуватися з ключовим партнером. Ми давно, дуже багато років знайомі з керівництвом Megapolis, і от одного разу під час бесіди постало таке питання — чому б не об’єднати можливості та досвід обох компаній. Таке об’єднання мало сенс і для Megapolis, і для MVG Group. Варто зауважити, партнерство — справа непроста. Коли йдеться про об’єднання і спільну роботу, дуже багато факторів впливає на це. Для нас вирішальним чинником стало керівництво, якому ми довіряємо і знаємо.
Які перспективи відкриває перед MVG Group інтеграція в Megapolis?
Валерій: За роки тісної співпраці з Megapolis ми мали можливість безліч разів пересвідчитись у перевагах масштабу партнера. Тож інтеграція в рекламний холдинг розширює наші маркетингові можливості, сприяє масштабуванню виробництва та залученню нових клієнтів.
Багато українських компаній зараз виходять на іноземні ринки. Серед них, мабуть, є і ваші клієнти. Чи розглядаєте можливість обслуговувати їх за межами України?
Володимир: Це наша стратегічна мета.
Валерій: Виробництво має залишатися в Україні, за кордон є сенс постачати готову продукцію. Припускаю, що в майбутньому виробниче представництво може з’явитися і в Європі. Зараз в цьому немає потреби, адже, з огляду на рентабельність, виробляти в Україні вигідніше, ніж за її межами. Можна виготовляти й за кордоном, але рентабельність буде нижчою. До речі, декілька проєктів ми таки передавали в Європу, але це були одиничні замовлення великих клієнтів.
Чи має MVG Group доступ до технологій, яких немає в конкурентів?
Валерій: Так, це наш промисловий робот KUKA, який ми використовуємо для фрезерувальних робіт. Спрощено, це пристрій, який за декілька хвилин із брили пластику, пінопласту чи іншого матеріалу виточить складну фігуру. Він повністю комп’ютеризований: у програмне забезпечення завантажується файл 3D-моделі виробу, а далі верстат працює самостійно. Тривимірні моделі ми створюємо самостійно, але якщо у замовника вже є відповідний файл, ми візьмемо його в роботу.
Решта обладнання більш-менш типове. Власне, у нашій сфері питання не стільки в тому, яке обладнання, скільки в тому, як його використовують.
Володимир: І люди, які працюють на ньому. А ще — досконалість технологічних процесів.
Валерій: Ми використовуємо універсальне обладнання та інструменти, які дозволяють виконувати широкий спектр завдань.
Яке, на вашу думку, найцікавіше обладнання на виробництві та чому?
Володимир: По-перше, це, звісно ж, робот KUKA. По-друге, у найближчому майбутньому в нас з’явиться 3D-принтер. Це дозволить нам не залежати від наявності в постачальників потрібних деталей і розв’яже руки нашим конструкторам. Також це вплине на тривалість виробничого циклу, адже не потрібно буде чекати на доставлення замовлених за кордоном деталей.
Ви часто відвідуєте іноземні виставки (технологічної тематики) в ролі покупця технологій? Які з них найцікавіші?
Володимир: Раніше так. До широкомасштабного російського вторгнення ми відвідували виставки в Європі та Китаї. Особисто мені більше подобалося в Китаї. Там регулярно відбуваються два заходи: восени в Гуанчжоу, влітку — у Шанхаї. Попри розповсюджені упередження, китайські виробники часто пропонують передові рішення. В Європі я відвідував декілька виставок, але жодна не вражала тією ж мірою, що китайські. Здебільшого те, що викликало в мене захоплення на європейських виставках, було представлено експонентами з Китаю.
Які виробничі технології визначатимуть майбутнє ринку, на якому працює компанія?
Володимир: 3D-технології. Зараз багато чого виготовляється за допомогою технологій тривимірного друку. Це і біологічні органи, і харчові продукти, і цілі будинки. Гадаю, це найпотрібніші технології.
Що є найбільшою проблемою для вашої сфери діяльності під час широкомасштабного вторгнення? Окрім, звичайно, скорочення попиту.
Валерій: Люди, люди й ще раз люди. Бракує людей: кількісно і якісно. Зараз із цим дуже важко. У нас у компанії декілька співробітників стали на захист країни. Ми пишаємось ними й дуже чекаємо на повернення.
Володимир: Колектив, який зараз працює, збирався впродовж 15 років. Кожна наша людина — унікум. На виробництві люди — найголовніше. Без людей будь-які технології, будь-яке обладнання та інструменти — груди мертвого металу.