Редакція MMR продовжує серію матеріалів про українців на Cannes Lions 2025. Цього разу — історія дизайнерки Лізи Попової з команди Branded Content unit агенції banda, яка стала частиною освітньої програми The LIONS School.
Ми поговорили з Лізою про те, як потрапити в школу, як усе відбувається насправді, і що вона привезла звідти — крім нотаток, класних кадрів і друзів.
Що таке The LIONS School і як це працює
The LIONS School — це освітня програма при фестивалі Cannes Lions для молодих фахівців у креативній індустрії з усього світу. Щоб потрапити сюди, треба пройти конкурс: подати портфоліо, написати мотивацію й переконати команду, що ти маєш бути серед обраних.
Програма триває тиждень і складається з чотирьох академій:
- Creative Academy — для молодих креаторів, які хочуть перейти на новий рівень (саме тут навчалась я як дизайнерка);
- Brand Marketers Academy — для сміливих маркетологів;
- Roger Hatchuel Academy — для студентів, які лише починають свій шлях;
- Effie Academy — для досвідчених фахівців, які фокусуються на ефективності.
Навчання відбувається в тій самій будівлі, що й фестиваль — тобто ми буквально жили всередині Cannes Lions. Удень — лекції, воркшопи, робота в командах, обговорення з менторами. Увечері — фестиваль: нагородження, зустрічі, тусовки й неформальні розмови з креативниками з усього світу.
Наші лекції вели представники Pinterest, Google, Amazon, JOAN, VaynerMedia, LePub, Droga5, Supergood, Publicis, Burger King, BBDO, Apple, Team One та багато інших. Це був тиждень повного занурення в креатив: з однодумцями, натхненням, новими ідеями й дуже живим середовищем.
Що я забрала звідти (і це не тільки бейдж)
За тиждень навчання в The LIONS School я почула десятки сильних тез і побачила ще більше прикладів — про майбутнє креативу, про ШІ, дані, тривожність, відповідальність і силу ідеї.
Це не конспекти з лекцій, а те, що в мене залишилось після розмов із Джеймі Робінсон (JOAN), Майком Барреттом (Supergood), Джеймс Херменом, Сандрін Ле Гофф (LePub Amsterdam), Стівеном Роджерсом (Droga5 Dublin), Ксанте Веллс (Pinterest) та іншими.
Ділюсь тими тезами, які я зберегла для себе. І які зазвичай залишаються за зачиненими дверима Creative Academy.
ШІ — не ворог, а інструмент
Найбільше лекцій було саме про ШІ — як і для чого його використовувати, як він впливає на індустрію. У всіх спікерів був один меседж: наші щоденні таски точно зміняться. Ми будемо більше кураторами, ніж виконавцями.
Але не варто забувати, що ШІ — це інструмент. Він має посилювати ідею, а не замінювати її.
Дані — не обмеження для креативності, а підтримка
Дані стоять вище за ШІ. Без якісної аналітики не буде якісного ШІ. Але й самі дані — не формула, а платформа для уяви. Вони мають підтримувати, а не обмежувати.
Креативність — валюта
Кампанії, які отримують нагороди за креативність, у 7 разів ефективніші за інші. І це не просто красива цифра, а аргумент, з яким важко сперечатись.
Ці дані — лише частина досліджень Джеймса Хермена — стратега й автора книги The Case for Creativity. Він присвятив десятки років аналізу того, як саме креативність впливає на ефективність, прибутковість і бізнес-результати. Ця книжка коротка, але дуже насичена статистикою й кейсами, які доводять: креативність — не примха, а інвестиція. Я щиро рекомендую її прочитати — особливо тим, хто ще сумнівається в силі ідей.
Контекст — головна сила ідеї
Context is queen. Те, що ти скажеш, не так важливо, як те, в якому контексті, коли і через який медіум ти це скажеш. Аудиторія це відчуває — і довіра стає головною валютою.
Більшість ідей — нормальні, і це нормально
Більшість крутих ідей на початку виглядають як середнячок. Просто треба продовжувати вигадувати і пушити далі. Це не про талант, це про витривалість.
Ми всі іноді відчуваємо, що недостатньо хороші
Навіть такі люди, як креативний директор Droga5 Стівен Роджерс, мають тривожність, синдром самозванця й усе інше по списку. Головне — навчитись з цим жити й працювати над стійкістю.
Як потрапити
Якщо ви надихнулись моїми пригодами та інсайтами — і в голові вже промайнула думка «А може, і мені наступного року?..» — ось що варто знати.
Заявки на 2026 рік ще не відкриті, але можна підписатися на розсилку на сайті Cannes Lions School. Як тільки прийом аплікацій стартує — вам надішлють лист на пошту.
Умови подання:
- вам має бути до 30 років (народжені 20 червня 1994 року або пізніше);
- ви працюєте повний день у креативній ролі й маєте щонайменше 2 роки досвіду.
Щоб потрапити до Creative Academy, я заповнювала аплікацію, яка складалась із:
- есе (цього року тема була: «Що для мене особисто означає креативність» — наступного року тема може бути іншою, але писати есе точно доведеться);
- короткого відео про себе англійською;
- рекомендаційного листа від роботодавця.
Я робила цю заявку вперше і не була впевнена, чи спрацює, але, схоже, зробила її вдало. Своє відео я умовно поділила на три частини:
- Про себе. Розповіла, хто я, який у мене кар’єрний шлях, і чим я відрізняюсь від інших. У моєму випадку це було те, що я почала працювати у 16, а на момент подачі мені було 19 — досить нетипово для креативної індустрії. Але думаю, у кожного є щось унікальне — і саме це варто підсвітити.
- Про роботи. Я зняла відео у форматі блогу — просто говорила на камеру, але додала туди нарізки з кейс-стаді, нагороди та коротке портфоліо. У формі заявки немає окремого поля для портфоліо, тож відео — чудовий спосіб його показати.
- Про мотивацію. Тут я пояснила, чому хочу вчитись у академії, і що можу дати індустрії. Це не про ідеальні формулювання, а про щирість. Як і в есе: головне — бути собою і не зловживати ChatGPT. Я використовувала його лише для дрібних правок, щоб текст виглядав акуратно, але всі думки були моїми. Це важливо — живий текст помітно відрізняється від згенерованого ШІ.
Ще одна порада — рекомендація. Обирайте людину, яка для вас справді рольова модель. Навіть якщо у цієї людини мало часу — ви можете попросити три факти про себе і вже з них сформувати текст.
Окремий важливий момент — стипендія. Cannes Lions і партнери надають повні або часткові стипендії, які покривають і навчання, і фестивальний квиток. Мені пощастило отримати повну стипендію. І я впевнена, що серед причин було й те, що я з України. У нас війна. Нам складніше працювати, жити, створювати. Ми — underrepresented-нація, і це варто мати на увазі. Це не про жалість, а про контекст, у якому ми існуємо. Ми справді заслуговуємо на можливості для розвитку — і маємо право на них претендувати.
Тож не бійтеся подаватися. Покажіть себе, свої роботи, свою мотивацію — і зробіть це по-справжньому. Це має значення.
Якщо коротко
The LIONS School — це не просто навчання. Це новий погляд на свою роботу, свою сміливість і свої межі. Це середовище, де ти можеш говорити з легендами — і бути собою.
Я повернулась з Канн трохи іншою. З новим блокнотом, новим поглядом на ідеї — і впевненістю, що ми, українські креатори, точно маємо що сказати світу.
Не бійтеся подаватись. Це трохи страшно, дуже хвилююче і точно варто зусиль.
