Еротика від держслужбовиці та лайфстайл під час війни: розбір польотів та чеклісти

Трохи більше тижня тому пресофіцерка південного регіонального управління ДПСУ Іванна Плантковська оприлюднила фото свого відпочинку в Парижі, що обурило користувачів соцмереж, які згодом ретельно проаналізували особисту сторінку Іванни та побачили серію відвертих фотографій на фоні атрибуітв розкішного життя.

Редакції MMR, у першу чергу, цікаво проаналізувати цей скандальний кейс з точки зору прийнятності еротизованого та лайфстайл-контенту під час війни на сторінках як держслужбовців, так і lifestyle/beauty-блогерів. Чи слід шукати зраду серед своїх же, кому що можна, а кому — зашкварно, як не вляпатися в репутаційну халепу — розбираються експерти з комунікацій.

Своїм баченням доречного контенту під час війни та чеклістами, на які слід зважати кожній публічній особі, діляться Катерина Скуридіна, співзасновниця DONTSTOP AGENCY, Ярослав Білодо, New Business & PR Head NGN.agency, Дар’я Сухенко, співзасновниця та креативний директор агенції Trembita PR, Альона Гусєва, PR & Comms Let’s Enhance, Олександр Шебуренков, Communication Specialist Udheep.

Особисто для вас еротизований контент прийнятний чи ні на особистій сторінці держслужбовиці у соцмережах?

Річ у тім, що саме вважати «еротикою». Як на мене, тут мова про недоречність та відсутність смаку.  Ми знаємо чудові приклади, коли жінка-політик дозволяє собі живі та неофіційні соцмережі — наприклад, подивіться інстаграм премʼєр-міністерки Фінляндії Санни Марін. За бажанням ви зможете знайти там фото в топі та лосинах під час занять йогою, у вечірній сукні або з келихом вина в ресторані. При цьому виглядає вона на них досить сексуально та неупереджено. Також я проти хейту за зовнішність: робити або ні будь-які пластичні втручання — особиста справа кожного. 

Проте щодо контенту на сторінках Іванни Плантовської — тут маємо інший випадок. І одразу декілька очевидних проблем. 

• Перша і найголовніша — недоречність. Коли у твоїй країні війна, а ти сама є держслужбовицею, яка до того ж працює на держкордоні, за захист якого щоденно гинуть тисячі українських воїнів — фото верхи на Мерседесі або на тлі Ейфелевої вежі — це занадто. Так, ми часто чуємо про те, що маємо продовжувати жити, але це не той випадок. 
• Друга проблема — присутність російського контенту. У той час, коли росіяни вбивають українців, а вся цивілізована Європа вже 10 місяців намагається «скасовувати російську культуру у світі», українська держслужбовиця знімає тік-ток під російські пісні. 
• І третя — елементарна відсутність смаку. Тут одразу все: одяг, позування, відверте хизування дорогими брендами та лакшері життям. Усе перелічене повертає нас до пункту один, коло замикається.

Як вам реакція речника Державної прикордонної служби України? Які, на вашу думку, дії вони мають застосувати щодо прес-офіцерки?

Перше, що я б зробила на місці Державної прикордонної служби, — попросила вибачення перед тими, чиї почуття зачепив контент Іванни. Друге — перевірила її професійні здобутки за останній час та оприлюднила якийсь звіт. Я вважаю, що звільняти потрібно не за фотокартки, а за професійну непридатність. Дівчина, яка не розуміє доречність тих чи інших публікацій у власних акаунтах, точно не має відповідати за комунікації на державному рівні. 

Тепер поговоримо про контент подібного характеру на сторінках українських лайфстайл/б’юті-інфлюєнсерів. Які емоції він у вас викликає? Чи хотіли б особисто ви, щоб такого контенту було менше під час війни, коли він сусідствує зі зводками Генштабу?

Я не вважаю, що весь лайфстайл потрібно поставити під заборону. Люди дійсно мають продовжувати жити. Для підтримки емоційного стану просто необхідно іноді перемикатися на якісь довоєнні речі. Я сама досить часто дивлюсь перед сном мейкап-тренди в TikTok або радію, коли бачу щасливі відео та фото з ковзанки чи своїх улюблених ресторанів Києва — для мене це ознака, що місто продовжує жити, а український бізнес — працювати. Утім, потрібно розуміти, коли такий контент доречний, а коли — ні. Уранці після того, як росія всю ніч завдавала удари по Україні, я точно не хочу його бачити.

А от те, що мене особисто дійсно сильно дратує, — це коли людина взагалі удає вигляд, наче в її країні нема війни. 

Ваш персональний чекліст, з яким ви пропонували б кожній публічній особі звіритися перед тим, як публікувати фото/відео-публікацію.

Перевірте телеграм-пабліки та новинні ресурси на відсутність поганих новин. Якщо в Україну летять ракети, якщо десь загинули люди, якщо місто занурилось в блекаут — контент про рецепт новорічного пирога, секрети коктейльного мейкапу, враження від крутого концерту або ваше фото на тлі Європейських памʼяток — недоречні. 

Памʼятайте: росія — ворог. Жодних колаборацій з російськими брендами, виконавцями, блогерами, спільних подій з росіянами або використання російського контенту. Допоки триває війна — «хороших руських» не існує.

Якщо ви можете якимось чином допомогти своєю публікацією країні — інформаційно або ж зібрати допомогу для ЗСУ, ВПО чи покинутих тварин — зробіть це. Часто охоплення посту або сторіз від інфлюенсерів більше за охоплення новини в загальнонаціональних медіа, тому зараз кожен має гарний привід використати свою сторінку на допомогу країні. 

Особисто для вас еротизований контент прийнятний чи ні на особистій сторінці держслужбовиці у соцмережах?

Ми живемо в 2023 році в ХХІ столітті, коли межі приватного/професійного дуже розмиті. Я вважаю, що будь-який контент на особистій сторінці держслужбовця, президента, вчительки чи головного лікаря прийнятний, бо це особиста сторінка. Ми боремось за свободу, але наше ж суспільство часом саме створює обмеження, які цю свободу нівелюють. Варто навчитись сприймати все трішки простіше та під позитивним кутом.

Як вам реакція речника Державної прикордонної служби України? Які, на вашу думку, дії вони мають застосувати щодо прес-офіцерки?

Я вважаю реакцію адекватною, чесно кажучи, вони сказали те, що хотіли б почути інші. Як воно буде по факту, ми дізнаємось згодом. Сподіваюсь, все справді буде «у рамках норм законодавства». На мою думку, ніяких дій не потрібно, окрім адекватної приватної розмови. У країні війна, потрібно вміти фільтрувати, що й де ти говориш, що й як ти пишеш та який контент публікуєш. Це стосується зараз кожного українця незалежно від посади та статусу.

Тепер поговоримо про контент подібного характеру на сторінках українських лайфстайл/б’юті-інфлюєнсерів. Які емоції він у вас викликає? Чи хотіли б особисто ви, щоб такого контенту було менше під час війни, коли він сусідствує зі зводками Генштабу?

Війна триває, і ми адаптуємось до реалій. Контент подібного характеру був раніше й буде в майбутньому. Він викликав суперечки до війни, під час війни та, звісно, буде це відбуватись й після перемоги. Я за будь-які адекватні прояви себе на особистих сторінках, бо це вибір кожного. Як вже зазначив вище, потрібно вміти фільтрувати, що й де ти говориш, що й як ти пишеш та який контент публікуєш. Тоді все буде в певному балансі.

Ваш персональний чекліст, з яким ви пропонували б кожній публічній особі звіритися перед тим, як публікувати фото/відео-публікацію (3-5 пунктів/порад).

1. Аналізуй, що публікують інші. Якщо ніхто не публікує професійних фотосесій, то це вже червоний прапор, а отже, певно, цього не слід робити.
2. Відштовхуйся від думки команди, з якою співпрацюєш. Більшість публічних осіб має піарників, SMM спеціалістів, менеджерів та директорів. Під час війни важливо почути думку команди з приводу будь-якого контенту.
3. Залишайся самим собою та зберігай індивідуальність, але не забувай про елементарну етику — не публікуй те, що напряму ображає інших людей або може спровокувати конфлікт.
4. Перед публікацією постав собі запитання: чи точно ти готовий до того, що цей контент побачать всі ваші друзі, колеги та потенційно ще тисячі незнайомих людей? Якщо ні, краще утриматися від публікації.

Особисто для вас еротизований контент прийнятний чи ні на особистій сторінці держслужбовиці у соцмережах?

Усе йде, в першу чергу, від самої людини, від її цінностей. Якщо в соцмережах вона робить акцент на зовнішність чи сексуальність, значить, для неї важливо, щоб її особистість оцінювали саме за цим критерієм. Чи це критично погано? Зовсім ні. Це вибір людини. Якщо такий вибір не вписується у ваші цінності, тоді просто відпишіться, щоб не дратуватися. 

Інша справа, коли такі «цінності» демонструє державний службовець, від якого суспільство чекає не еротизованого контенту, а сумлінного виконання служби, виключного патріотизму, ідей та дій, що покращують сферу, де працює держслужбовець. Ці очікування справедливі, адже зарплату держслужбовці отримують із бюджету, який поповнює кожен українець. Ось тут виникає конфлікт. Очікування геть не збігаються з дійсністю. Як наслідок — розчарування і агресія. 

Якою б толерантною людиною я не була, але я є громадянкою країни, де йде війна. І мої цінності точно не збігаються з контентом «кітчу сексуальності» і «розкішним життям» під час війни. Кожен такий кейс додає ще одну цеглинку недовіри до службовців, репутаційних втрат. Кожному важливо знати: відділяти професійне життя від особистого у соцмережах — це велика помилка з точку зору репутаційних ризиків. 

Як вам реакція речника Державної прикордонної служби України? Які, на вашу думку, дії вони мають застосувати щодо прес-офіцерки?

Речник ДПСУ зробив абсолютно притомну заяву. Його коментар складається з двох частин за всіма канонами реагування на кризову ситуацію: вибачення — рішення. 

В офіційній частині він розповів про реакцію відомства і про подальші кроки у вирішенні ситуації в рамках законодавства. А в неофіційній — висловив ставлення інших службовців, підкресливши, що їм прикро за таку поведінку прикордонниці. Таким чином, він не просто «вибачився», а професійно сепарував конкретну персону від усіх інших прикордонників. 

Кожен репутаційний скандал, на мою думку, має завершуватись реалізацією заявленого рішення. У даному випадку розглядається рішення про звільнення. Але воно має бути прийняте в рамках закону. Для служб це має послугувати хорошим уроком про те, за якими цінностями, якостями набирати людей на посади, а також розробити систему моніторингу та правила ведення сторінок службовців у соцмережах. 

Тепер поговоримо про контент подібного характеру на сторінках українських лайфстайл/б’юті-інфлюєнсерів. Які емоції він у вас викликає? Чи хотіли б особисто ви, щоб такого контенту було менше під час війни, коли він сусідствує зі зводками Генштабу?

Лайфстайл та б’юті блогери заробляють на своєму контенті гроші. Для багатьох із них — це не просто робота, а спосіб життя. Тому просити їх відректися від цього, поки триває війна — не справедливо. Уявіть, якби стрічка інстаграм була тільки у волонтерських проєктах та новин із фронту, без «мого б’юті ранку», «мого луку на сьогодні». Особисто я такий контент відношу до нейтрального, фонового. Але якщо такий блогер робить щось корисне для країни й розповідає про це, то в моїй голові він/вона молодець. 

Але зізнаюсь, що негативні емоції у мене викликають саме чоловіки без дітей, власники бізнесів і ЛОМи із різних сфер, які якось так «вчасно» виїхали до війни, а тепер активно роблять пости про своє життя за кордоном, свої проєкти, свої спортивні звички, учать нас жити, намагаються продавати свої марафони. Я розумію, що вони зробили свій вибір — бути в безпеці. Але вести і транслювати життя «як до війни» на людей, які знаходяться «у війні» — це перебувати поза контекстом. 

Ваш персональний чекліст, з яким ви пропонували б кожній публічній особі звіритися перед тим, як публікувати фото/відео-публікацію.

1. Зважувати на контекст: в Україні війна
2. Якщо ви за кордоном, не викладати занадто багато фото щасливого життя без роздумів про війну 
3. Не хизуватись фото занадто дорогих покупок. Краще задонатьте на ЗСУ
4. Вишиванка — не панацея для лайків. Краще — добрі справи
5. Зважувати на ступінь відвертості фото
6. Допомогайте країні і розказуйте краще про це 
7. Інформаційно підтримувати важливі новини 

Особисто для вас еротизований контент прийнятний чи ні на особистій сторінці держслужбовиці у соцмережах?

Я не маю жодних упереджень чи негативного ставлення до еротизованого контенту будь-де та будь у кого. Для мене жіноче тіло — об‘єкт природи, а сексуалізацію йому вже надало суспільство. Проте ми як цивільна правова держава, в якій все ж таки йде 11 місяць повномасштабна війна, маємо деякі уявлення про прийнятний та неприйнятний зараз контент від осіб, що займають державні посади, але роблять акценти абсолютно не в бік країни, речниками якої виступають. Там, де передусім є професіоналізм та службові обов‘язки, не буде апріорі такого контенту. Тому для мене це швидше про моветон, ніж про прийнятні рамки.

Як вам реакція речника Державної прикордонної служби України? Які, на вашу думку, дії вони мають застосувати щодо прес-офіцерки?

Я поважаю суспільство за різність думок та поглядів, проте не підтримую засудження з приводу зовнішності чи позиціонування себе і власного тіла. У цій ситуації мені цілком зрозуміла реакція тих, хто цікавиться правовою базою виїзду за кордон протягом усього 2022 року та неспівпадінням поданих декларацій і реальних доходів та витрат пані речниці та її керівника. У цьому плані я підтримую Демченка за проведення службового розслідування щодо зазначених вище моментів і винесення рішення на їх основі. А якими вони будуть — чомусь думаю, що знаю. Ніхто, якими б не були закони України, не має права за рахунок перевищення службових повноважень чи хабарів покидати країну чи брати ті ж самі хабарі.

Тепер поговоримо про контент подібного характеру на сторінках українських лайфстайл/б’юті-інфлюєнсерів. Які емоції він у вас викликає? Чи хотіли б особисто ви, щоб такого контенту було менше під час війни, коли він сусідствує зі зводками Генштабу?

Серед тих блогерів та інфлюесерів, за якими я слідкую, не було якогось невдалого сюжетного сторітелінгу, де поєднувались воєнні моменти та сексуалізований контент. Проте мені, наприклад, все одно, де відпочиває та як одягається і позиціонує себе на аудиторію людина, яка регулярно користується власною великою аудиторією щоб розповідати про жахи війни і російського терору, збирати донати, звітувати про власні й допомагати суспільству. І у людей, яким щиро болить за державу та громадян, не виникне думки запостити, наприклад, сусідніми сторіз голі сідниці та звітування Генштабу.

Ваш персональний чекліст, з яким ви пропонували б кожній публічній особі звіритися перед тим, як публікувати фото/відео-публікацію.

Мені подобається спостерігати, що є певна єдність у суспільстві на фоні трагічних подій. Проте якісь базові правила контенту існують поза контекстом правил і, швидше, про прийнятність:

• перед тим, як запостити контент, ознайомтесь із інфопростором. що сьогодні відбувається в країні, які новини, можливо, надзвичайні ситуації широкого розголосу
• уникайте співпадінь на одну тематику: наприклад, не варто постити їжу із закладу після сторіз про голодних тварин із шелтерів на окупованих територіях чи збір термобілизни військовим після фото з моря
• пам‘ятайте, що зараз відпочинок та розваги — досить тригерні теми в суспільстві. Це не означає, що ви на них не заслуговуєте, але все ж варто бути обережним із контентом, якщо ви виступаєте лідером думок
• і база — ваша сторінка має величезні охоплення та вплив на аудиторію, а новітня історія країни будується на соціальних ініціативах. Вам ніколи не дорікнуть за ваш уклад життя, якщо ви будете допомагати людям, розповідати правду і проводити благодійні ініціативи. Варто залишатись людьми в будь-якому випадку і розуміти, що українське суспільство зараз — єдиний пошрамований організм

Особисто для вас еротизований контент прийнятний чи ні на особистій сторінці держслужбовиці у соцмережах? 

Якщо дивитися в корінь проблеми, в історії з Іванною Плантовською немає нічого нового. Минуло трохи більше року, як медіаполе здригалося від коментарів на адресу Христини Тишкун, яку користувачі соцмереж, умовна спільнота, звинуватили в тому, що вона мала нахабність вродитися красивою, одягти сукню з оголеним плечем і декольте та прийти в такому вбранні в міську раду. На хвилі цікавості під мікроскоп потрапило приватне життя дівчини, в історіях про яке, як і в історіях про пресофіцерку Державної прикордонної служби України, неможливо відрізнити правду від домислів. 

Скандалу у Львівській міськраді передували гучні історії із заступницею міністра внутрішніх справ Анастасією Дєєвою, менеджеркою «Укрпошти» Поліною Левицькою, а ще раніше netizens (громадяни інтернет-суспільства — Прим. ред.) обурювались пікантними фото просто публічної особи, а не державної службовиці — спортсменки Марини Мороз. Тож зовсім не дивно, що черговий скандал не забарився, адже втручання у приватне життя незалежно від статусу особи — це національна забава українців. Відповідно, оцінювання ситуації з пані Плантовською лише з огляду на її статус і комунікацію було б неповним та вирваним із контексту. Варто розглядати як сам учинок, так і крайній прояв реакції суспільства. 

В усіх випадках лейтмотивом звинувачень на адресу жінок, які опинялися у центрі скандалів із сексуальним підтекстом, була їхня зовнішність. Це типовий прояв слатшеймінгу. Українське суспільство апріорі позбавляє вродливих жінок права бути розумними, взаємозаперечуючи ці речі. Сумним фактом в усіх перелічених скандальних історіях став також широкий прояв мізогінії. Особливо гострою вона видається на тлі феміністичних рухів останніх років і гасла «Моє тіло – моє діло». Чи має хтось право вказувати жінці, що їй носити і як поводитися, чи не оприявнюється тут дилема жертви і ґвалтівника, коли жертва стає винною лише через те, що, на чиюсь суб’єктивну думку, була одягнута неналежним чином, але що таке «належним чином»? А отже, чи повинна службовиця носити уніформу в неробочий час? І як тоді бути з чоловіками? Чи патріархальне суспільство не накладає дзеркальних зобов’язань на них? 

Усе сказане оголює комплекс складних питань щодо зрілості українського соціуму, його справжніх моральних орієнтирів, розуміння такого складного питання, як межа приватного і суспільного. 

Як вам реакція речника Державної прикордонної служби України? Які, на вашу думку, дії вони мають застосувати щодо прес-офіцерки?

Тут мало що можна прокоментувати. Заяву зроблено професійно і, зауважу, етично. Є акцент на праві кожного з нас мати приватне життя — це дуже важливо в контексті не лише цієї ситуації, а й скандалів із сексуальним підтекстом загалом, коли стороння людина, умовно кажучи, зазирає в чужу спальню, а потім, користуючись незрозуміло яким правом, оприлюднює побачене. Також важливо, що суспільство поінформували: усе буде зроблено в межах законодавства, а не на вимогу натовпу, адже існує законодавче поле, яке регулює моральну сторону державної служби, а саме «Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування». 

Оскільки ми все ж таки аналізуємо медійний скандал, то, окрім законодавчого підґрунтя, справедливим і правильним було б, якби керівництво ДПСУ, ухвалюючи рішення щодо своєї підлеглої, провело кількісний і — ще важливіше — якісний аналіз media coverage та спиралося, серед іншого, й на ці дані, позаяк може виявитися, що більшість коментарів зроблено з фейкових акаунтів, ситуація має штучний характер, а сам конфлікт роздмухано для зміщення уваги з якогось іншого потенційного, наприклад, політичного, скандалу: «НАБУ оголосило в розшук нардепку від “Слуги народу”». 

Наприкінці заяви відомство, щоб знизити градус напруги, професійно прийняло позицію суспільства, розділяючи з ним обурення та висловивши сприкрення діями колежанки. Далі за класичними законами комунікації, заява ДПСУ мала б містити, окрім визнання проблеми й окреслення заходів щодо її усунення, інформацію про те, що заплановано зробити, щоб унеможливити повторення в їх відомстві такої ситуації в майбутньому. Однак це, найімовірніше, було б сприйнято, як намір приховати, а не виправити і спричинило б негативну реакцію коментаторів, тому цю частину офіційного звернення передбачливо опустили. 

Тепер поговоримо про контент подібного характеру на сторінках українських лайфстайл/б’юті-інфлюєнсерів. Які емоції він у вас викликає? Чи хотіли б особисто ви, щоб такого контенту було менше під час війни, коли він сусідствує зі зводками Генштабу?

Будьмо відверті, алгоритми соціальних мереж, які вже давно стали основним джерелом для отримання інформації, формують вашу стрічку на підставі ваших вподобань і пошукових запитів. Якщо ви не цікавитеся світським життям і скандалами, то ймовірність того, що цей контент опиниться у вашій стрічці, мінімальна. Звісно, коли ЗМІ замість того, щоб приділити увагу нагальним питанням, у клікбейт-припадку починають хайпувати на якійсь темі, а користувачі соцмереж, як «бабці під під’їздом», клеймлять усіх статусом проститутки чи наркомана, уберегтися від цього майже неможливо, але ж навіть у такому разі ніхто не змушує вас читати це або занурюватися у скандал і коментувати його. 

Цікавішим, на мою думку, є інше. Майже в кожного з користувачів соцмереж є друзі, які, коли почалася війна, виїхали за кордон, облаштували там свій побут і так само, як героїня скандалу, не відмовляють собі у відпочинку під час війни, рясно документуючи все на сторінках соціальних мереж. Чим з морального погляду відрізняються їхні вчинки? Скільки користувачів засудили такі дії? Як тут не згадати і поради психологів про те, що по змозі варто відволікатися й насолоджуватися життям, щоб хоч якось уберегти власну психіку під час воєнних дій. До речі, чимало військових у своїх відеозверненнях закликають не впадати в депресію, а старатися повноцінно жити далі, адже вони воюють не задля загального страждання, а заради щастя. Як дивитися на цю ситуацію в такому контексті? 

Ваш персональний чекліст, з яким ви пропонували б кожній публічній особі звіритися перед тим, як публікувати фото/відео-публікацію (3-5 пунктів/порад).

В американців є фраза “feel the room”. Саме вона має стати вихідною точкою для комунікації будь-якої особи, не тільки публічної. Якщо ви відчуваєте, що ключова ідея вашої комунікації неоднозначна і може спричинити скандал, ви не готові чи не маєте достатньо знань, часу і сил для обстоювання власної позиції у публічній площині, не починайте цього, принаймні самотужки, і радше проконсультуйтеся з фахівцями. Якщо не маєте бажання чи можливості залучити фахівця, просто скористайтеся ґуґлом. Зовсім не важко сформулювати пошуковий запит для ключової думки вашої комунікації, додавши слово «скандал». П’ятнадцять хвилин витраченого часу збережуть багато нервів, а можливо, навіть вашу репутацію. 

Не піддавайтеся на так звані інформаційні провокації та не починайте коментувати або створювати власне обговорення топової теми, у якій ви не спеціаліст чи за якою не стежите, хай і пасивно, але протягом тривалого часу. Орієнтування на загальний тренд може поставити вас у незручне становище. Так, чимало фейсбуківських користувачів, які розпочали обговорення скандалу навколо Іванни Плантовської і висловили осуд, уже до кінця дня були змушені видалити свої дописи, оскільки комунікація в коментарях пішла в іншому напрямку і виявила хибність позиції. 

Якщо ж вам поталанило і ви працюєте з кимось із комунікаційників, попросіть його створити для вас перелік заборонених тем за прикладом FAQ та оновлювати його з огляду на зміни в медіаполі. Будь-який спеціаліст, орієнтуючись на сферу вашої діяльності, інтереси, національні особливості, суспільні настрої і власний досвід, легко створить для вас такий перелік, який буде вашим надійним запобіжником.