У рамках проєкту РеЛоковані комунікаційниця Ніна Міщенко розповіла про життя у столиці Ірландії, доброзичливість місцевих жителів, розвиток медіа та як кожному українцю в світі посилювати репутацію держави.
Чому ви обрали саме Ірландію?
У мене в Дубліні живе рідна сестра + англійська мова. Я була тут три рази до війни і мені дуже комфортна ця країна.
Що вас найбільше дивує та імпонує серед місцевих звичок?
Ірландці дуже прості та приємні люди. Я народилася й виросла у великому мегаполісі Києві, а тут таке відчуття, що всі один одного знають. Як екстраверту мені подобається, що ти можеш поговорити майже з кожною людиною — похвалити одяг, милого собаку, веселу дитину.
Вони всюди розмовляють: на вулиці, у супермаркеті, у кафе. Незнайомі люди можуть розповісти тобі якусь історію чи допомогти щось вибрати в магазині. Це тепла, добра та приємна традиція. І такі позитивні комунікації формують загальний настрій усього життя.
Ірландці багато вибачаються і ніколи не кажуть «ні».
Ірландці багато вибачаються і ніколи не кажуть «ні». Тому треба часом розуміти, що якщо чуєш відповідь «ми подумаємо, можливо, наступного року», то це ввічлива відмова.
Ірландці дуже емпатичні. Вони пережили власні війни з великим сусідом, Голодомор, і мільйони ірландців роз‘їхалися по всьому світі, тому вони щиро підтримують Україну і багато для нас роблять.
Дивує, що вони люблять собак більше, ніж котів, і не будують висоток (хоч і мають кризу з нестачею житла).
Як зараз виглядає ваше професійне життя?
Я багато комунікаційно волонтерила з точки зору підтримки українців в Ірландії. Я один із адміністраторів найбільшого чату в телеграмі «Українці в Ірландії» — перші півроку було багато роботи з відповідями людям, як сюди добратися, які документи треба отримати. Також часто даю коментарі місцевій пресі. І допомагаю з комунікаціями одній IT-компанії.
Як, на ваш погляд, змінився імідж України? Що кожен комунікаційник закордоном може зробити для зміцнення репутації держави?
Україна стала однією з великих тем, без яких нема новин у світі. Ми маємо імідж brave people і це не лише позитивно впливає на імідж України, але дає опору усім, хто виїхав. У мене є футболка «Do you know what is my super power? I’m Ukrainian!». І ти вдягаєш її з гордістю!
У мене є футболка «Do you know what is my super power? I’m Ukrainian!». І ти вдягаєш її з гордістю!
Я вважаю, що робота кожного переселенця, а тим більше комунікаційника — розповідати про Україну й дякувати місцевим за допомогу, а також пояснювати людям, які ми. Я раз на місяць пишу колонку «Diary of a Ukrainian refugee» в Irish Independent. Редактору подобається, їх вийшло вже сім. Коли я написала про школу мого сина і похвалила її, то мені дякувала директорка і класна вчителька. Потім до школи приїхали представники місцевого міністерства освіти й дали дуже позитивний відгук. Це важливо для команди вчителів, що про них написала газета #2. Так само важливі слова вдячності команді готелю, де живуть українці, який дуже допомагає нам усім адаптуватися. Після публікації співробітники мені дякували, що для них дуже важливо, що люди бачать їх роботу.
Чи є відмінності у функціонуванні галузі комунікацій? Чим відрізняються підходи до роботи з інформацією?
У мене відчуття, що ринок медіа тут такий, як був в Україні до 2008 року.
У мене відчуття, що ринок медіа тут такий, як був в Україні до 2008 року. Тут багато багато паперових щоденних газет і журналів. Irish Times, Irish Independent та The Journal — найпопулярніші.
Великий вплив телебачення. RTE — канал #1, який має велике охоплення. А так все як завжди — треба генерувати цікавий і потрібний людям контент.
Чи думали ви про іміграцію до лютого цього року?
Ні! Я ніколи не збиралася емігрувати. Максимум — попрацювати в міжнародній компанії чи ІТ. У мене було все добре в Україні з життям і максимум, що ми планували з родиною, — переїхати за місто. На 2022 році в мене були великі плани, мали запуститися цікаві й потрібні проєкти в Saga Development. Здавалося, усе буде зростати — ніхто не чекав на війну.
