Наразі в Україні вже 1 300 000 ветеранів і ця цифра зростає, а разом із нею — кількість питань, пов’язаних з фізичним та ментальним здоров’ям, психологічною, правовою та соціальною підтримкою, необхідністю інклюзивних просторів та адаптованих робочих місць. Про це говорять військові, ветерани та їхні рідні — учасники програми «МХП Поруч». Шлях їх реінтеграції та реадаптації — дуже чутлива експертиза. І нею варто ділитися з бізнесом, державним та громадським секторами — українським суспільством.
Як трансформували програму підтримки військових та ветеранів «МХП Поруч»
Процес реінтеграції складний, і без системної підтримки ветерани часто відчувають себе ізольованими від суспільства. Розуміючи цю соціальну проблему, у травні 2023 року компанія МХП одна з перших в Україні створила Центр із взаємодії з військовими та ветеранами та запустила програму реінтеграції військових та ветеранів «МХП Поруч». І за півтора року роботи Центр масштабувався до 19 координаторів із взаємодії, 4 фахівців із супроводу та експертів з реінтеграції, реабілітації та правових питань. Вони забезпечують індивідуальний супровід та комплексну підтримку для військових, ветеранів та їхніх родин.
Наразі програма підтримує понад 2500 військових-співробітників МХП. Допомогла більш як 500 ветеранам на шляху реінтеграції та професійної адаптації — зараз вони працюють в компанії. Від початку створення програма «МХП Поруч» розвинула свої напрями підтримки. Зараз спільно з партнерами розвиває ветеранське підприємництво, мережу хабів, адаптивні види спорту та інклюзивні клуби/зали, мобільні служби підтримки, реабілітаційні центри — і це в різних селах та містах країни.
Як будується комунікація програми «МХП Поруч» та чию експертизу залучають
У такому великому і відповідальному проєкті неможливо комунікувати без належної експертизи. Тому заручилися підтримкою психологів, юристів, реабілітологів, лікарів, фахівців HR, але перш за все — військових та ветеранів. У них за плечима — знання, бойовий досвід, тривала розлука з близькими, реінтеграція до цивільного життя. Вони мають свій погляд на програму і можуть якнайкраще оцінити, що доречно і потрібно комунікувати, а що — ні.
Які сформували цілі зовнішньої комунікації:
- Підвищити обізнаність серед військових та ветеранів про всі можливості програми. Щоб вони знали як, де, коли та яку підтримку можуть отримати «МХП Поруч» та хотіли працювати в МХП.
- Продовжувати ділитися експертизою та досвідом із партнерами щодо впровадження програм підтримки військових, ветеранів та їхніх родин.
- Активно залучити громадськість, бізнес та державний сектор до співпраці в питаннях реінтеграції та реадаптації ветеранів, підтримки військових, їхніх родин та сімей загиблих захисників. Щоб разом формувати ефективні програми підтримки.
Інструмент та ключовий принцип комунікації для досягнення цілей: військові та ветерани стають голосами змін у суспільстві — амбасадорами програми «МХП Поруч».
Голоси відновлення та розвитку
Юрій Грицай — ветеран, шеф-кухар у Кулінарній школі МХП. На другий день повномасштабного вторгнення змінив кітель на військову форму. І це вже не вперше. У 2014 році був добровольцем в 95-й бригаді. Юрій приєднався до родини МХП торік після демобілізації. За підтримки програми «МХП Поруч» для нього створили посаду, забезпечили лікування та реабілітацію. Зараз ветеран продовжує відвідувати психолога, займається арттерапією. Ділитися досвідом реінтеграції надихає колег та інших ветеранів.
Спільно з «Українською правдою» зняли документальний фільм про Юрія Грицая:
Валентина Ведровська — ветеранка, аеророзвідниця на фронті. До російсько-української війни жінка керувала громадською організацією, брала активну участь у політичному житті Львівщини та виховувала донечку. Після служби в ЗСУ вирішила не повертатися на свою стару роботу, а піти працювати саме в МХП, адже її увагу привернули цінності, які транслює компанія. У перші дні отримала медичний супровід та професійну адаптацію в межах програми «МХП Поруч». Зараз працює менеджером з регіонального розвитку в Департаменті корпоративної соціальної відповідальності МХП.
Історію Валентини розповіли на сторінках видання Espreso, а також вийшов репортаж на Espreso.TV:
Євгеній Руденко у квітні 2014 року в складі 80-ї Львівської десантно-штурмової бригади звільняв Слов’янськ і Краматорськ на Донеччині. Тримав оборону на Луганському напрямку: у Лисичанську, Щасті, Станиці Луганській. Після важкого поранення втратив праву руку. А Олександр Мафтіор отримав поранення під час контрнаступу на південному напрямку, наступивши на протипіхотну міну. Після лікування та протезування повернувся до роботи на Вінницьку птахофабрику МХП.
Ветерани стали активними учасниками інклюзивних спортивних заходів, таких як «Kordon Race», «Звитяга Нескорених», «RUN 4 VICTORY», які проходять за підтримки «МХП Поруч».
Також запустили подкаст «Поруч з тими, хто захищає нас» на Громадське радіо, де ветерани МХП діляться своїм досвідом повернення до цивільного життя. Вже вийшли серії з інтерв’ю ветеранки-психологині Інни Биваліної та ветерана-координатора із взаємодії з військовими та ветеранами Андрія Якимчука. І далі буде.
Результати проєкту
- більш як 25 військових та ветеранів стали активними амбасадорами програми;
- понад 50 виступів на форумах, конференціях, ветеранських заходах;
- 500+ публікацій у медіа;
- 10 000 000+ охоплення в медіа та соціальних мережах.
Окрім цього, вдалося залучили партнерів до соціальних ініціатив програми (Мінветеранів, Мінмолодьспорту, Veteran Hub, Федерація стронгмену України та інші), а також отримали позитивні відгуки про програму на конференціях/форумах, у соціальних мережах та медіа.
«МХП Поруч» — це не тільки програма підтримки військових, ветеранів та їхніх родин, це спільнота, де учасники взаємодіють, діляться своїм шляхом реінтеграції та реадаптації, своїми історіями надихають інших. Їхній досвід стає ключовим у формуванні ветеранських політик країни.