Організація і проведення забігів — справжній челендж, особливо коли інформаційний простір вже переповнений спортивними новинами, а змагання у великих містах стали звичною справою. Така насиченість «ефіру» змушує шукати нестандартні підходи до комунікації. Проте для нас це стало не лише випробуванням, але й можливістю: об’єднати працівників, відкрити нові міста для бігової спільноти та зібрати кошти на підтримку українських військових.
У серії благодійних забігів ми зробили ставку на унікальність і залучення. П’ять міст, п’ять забігів, п’ять військових частин, які отримали допомогу завдяки внескам учасників. Але досягти цього було нелегко: довелося долати конкуренцію за увагу, виходити за рамки звичних форматів і працювати з новою аудиторією.
Виклики: як вирізнитися серед інших
Ідея провести забіги виникла у тоді, коли сезон подібних спортивних івентів уже був розписаний: учасники, бренди та міста визначили свої плани ще на початку року. Це означало, що час для анонсування був обмежений. Крім того, спортивні заходи у великих містах уже не викликали такої зацікавленості, як раніше. Тому перед нами постало завдання не лише створити яскраву подію, а й знайти спосіб виокремитися серед десятків інших забігів.
Також для нас важливо було побудувати нову історію: показати, що забіги — це не тільки про спорт, але й про об’єднання, благодійність і підтримку.
Тому рішення №1: проводити забіги у «незабігових» містах, таких як Ладижин, Тернопіль чи Черкаси. Це дало змогу залучити нових учасників і відкрити ці локації для бігової спільноти. Однак це також створило певні труднощі: відсутність звичних маршрутів, необхідність вивчення трас і організація заходів у місцях, де подібні події раніше не проводилися.
Багато наших працівників працюють у різних регіонах, і ми прагнули залучити і їх. Але як знайти підхід, який об’єднає всіх?
Рішення: як зробити забіги унікальними
З першого дня ми вирішили, що кожен забіг має бути благодійним, а реєстраційні внески й донати повинні йти безпосередньо на підтримку місцевих військових бригад. Рішення №2: у кожному місті ми обирали конкретну частину, якій адресували зібрані кошти. Це стало вагомим стимулом для місцевих учасників, адже вони розуміли, що їхній внесок має реальну ціль і вони знають особисто людей, заради яких біжать.
Наприклад, під час забігу в Черкасах ми передали кошти на потреби 118-ї окремої бригади Сил територіальної оборони.
Внутрішня комунікація: як зарядити працівників
Рішення №3: ставка на працівників. Нашою першою і однією з найголовніших аудиторій стали самі працівники. У компанії працює понад 28 тисяч людей у різних куточках України, і ми розуміли, що залучення цієї спільноти може стати рушійною силою забігів. Тому створили серію мотиваційних історій про шлях наших співробітників до участі в заходах.
Одна з працівниць розповіла, як підготовка до забігу допомогла їй почати вести більш здоровий та активний спосіб життя. Інший працівник, ветеран, пробіг усі п’ять забігів, і фінальний — разом із сином, демонструючи, що спорт може стати родинною традицією. Подібні історії надихали й створювали відчуття єдності.
Додатково ми активували нашу систему внутрішніх телеграм-каналів: там розміщували інтерв’ю з учасниками, поради, нагадування про реєстрацію. В офісах створили заставки з QR-кодами на робочі комп’ютери, а на підприємствах — розмістили плакати з детальною інформацією про заходи.
Участь директорів агрохабів у забігах — одна з дієвих ідей мотивацій. Керівники долали дистанції разом з усіма, демонструючи, що спорт — це не лише про здоров’я, а й про корпоративну культуру.
У результаті за підсумками всіх забігів ми отримали близько 1000 учасників з-поміж наших працівників. Зважаючи, що всього бігло 4000+ людей, то цифра залученості родини МХП досить значна.
Зовнішня комунікація: як знайти свого учасника
Для анонсування забігів ми використовували класичні інструменти: зовнішню рекламу, анонси на сайтах та партнерські матеріали. Та головний виклик — зробити так, щоб про забіги дізналися та долучилися якомога більше людей.
Радіореклама стала одним із найефективніших каналів. Ми ретельно обирали час трансляцій і фокусувалися на місцевих станціях у містах, де проводили забіги. Це дало змогу охопити різні аудиторії — від професійних бігунів до звичайних мешканців, які вперше вирішили взяти участь.
Рішення № 4: спортивні спільноти. Телеграм-канали, групи в соцмережах та бігові клуби стали важливими партнерами у залученні аудиторії. Через ці канали ми не лише поширювали інформацію, а й отримували відгуки від учасників, які ділилися своїм досвідом і враженнями. Це найкраще давало конверсію у реєстрацію та потім участь у забігах.
Медійні «родзинки» забігів: рекорди і робопес
Рішення № 5: медійна «родзинка» . Кожен захід мав свою унікальну історію, яка стала ключем до успіху в медіа. У Черкасах це був рекордний забіг Андрія Гречаного, ДСНСника, який подолав 21 км у повному спорядженні.
Та найособливішим став забіг у Києві, коли разом з учасниками дистанцію у 2 км пробіг робопес із бригади «Хартія». Ця подія отримала резонанс не лише в Україні, а й за її межами. Робопес — це справжній витривалий розвідник: він здатний пересуватися зі швидкістю до 12 км/год, нести вантаж до 12 кг, рухатися складною місцевістю, включно зі сходами, та виконувати розвідувальні завдання. Журналісти створили десятки сюжетів, а іноземні медіа, зокрема BBC, висвітлили захід у своїх фоторепортажах. Робопес став зіркою заходу, а його фото й відео облетіли соцмережі, підкреслюючи, що навіть у такі моменти спорт і благодійність можуть поєднуватися з інноваціями.
Окрім міст, активну участь взяли волонтери, оркестри та культурні діячі. Наприклад, у Києві виконанням гімну забіг відкривав співак і композитор Сергій Фоменко, для дітей розповідав казки Сашко Лірник, у Черкасах відомі музичні композиції виконував військовий оркестр, актор, режисер та військовослужбовець Ахтем Сеїтаблаєв долучився до благодійного розіграшу, а Сергій Жадан допоміг з анонсуванням забігу в Києві.
Ми прагнули не просто привернути увагу до забігів, а й зробити так, щоб люди запам’ятали ці події через емоції та унікальні моменти. І це спрацювало: загалом ми отримали понад 150 некомерційних виходів у медіа та охоплення майже 6 контактів по всіх забігах.
Майбутнє: уроки та плани
Наші висновки:
- Благодійність, яку відчуваєш на особистому рівні, надихає долучатися навіть тих, хто ніколи раніше не брав участь у подібних заходах. Люди хочуть знати, що їхні зусилля справді змінюють щось на краще.
- Емоційні історії — двигун комунікації. Історії ДСНСника Андрія Гречаного чи ветерана, який біг разом із сином, стали основою для медійного розголосу й мотивації інших.
- Локальний фокус працює. Забіги у невеликих містах дали змогу створити нові центри активності, залучити місцеві громади й подивитися на спортивну культуру під новим кутом.
Наступного року ми плануємо не лише продовжити цю ініціативу, а й масштабувати її. Нові міста, нові траси, нові партнерства — ми прагнемо зробити благодійні забіги ще доступнішими та цікавішими. Крім того, хочемо приділити ще більше уваги внутрішній комунікації. Адже кожен забіг — це історія, яку варто розповідати. Тому ми не зупиняємося і продовжуємо бігти разом заради великої мети.