РеЛоковані. Анастасія Пилипчук про патріотичний дух Чехії, готовність взаємодіяти та сортування сміття

Переїхати в нову країну та при цьому підтримувати звичний розклад «довоєнного» життя — виявляється, це можливо. У рамках спецпроєкту MMR РеЛоковані Анастасія Пилипчук, керівниця відділу модераці Sasquatch Digital, розказує про те, як вишукує вулицями чеського міста Брно українські прапори, сумує за сім‘єю та папугою, учить чеську мову, але не зраджує власному устрою життя. Про переваги ремоуту, спостереження за креативним ринком Чехії, рівень заробітної плати для комфортного життя та відмову від кави — читайте в матеріалі.

Розкажіть, як та коли опинилися у Чехії? Чому обрали для релокації саме цю країну?

У Чехії були мої близькі, тож я прийняла рішення переїхати сюди у травні 2022 року. На той час ситуація на кордоні стала більш контрольованою, і я провела свої перші (та аж ніяк не останні) 16 годин у дорозі за маршрутом Україна — Чехія. 

Наскільки ваше звичне «довоєнне» життя в Україні відрізнялося від ваших буднів у Празі? Чого вам зараз бракує?

Моє життя не змінилося з переїздом. Як і вдома, я багато працюю, гуляю на свіжому повітрі, читаю книги. Додалося лише вивчення чеської мови та культури. Навіть коли ти у новій для себе країні, важливо поважати місцеві правила та життєвий устрій. З’явилася звичка шукати українські прапори під час прогулянок. Їх тут багато. Бракує батьків, друзів та улюбленого папуги.

Зміцніть бренд роботодавця, використавши ефективні стратегії управління талантами понад 30 HR-лідерів на HR Wisdom Summit.

17 липня понад 30 спікерів з Райффайзен Банку, DTEK, ArcelorMittal та інших великих компаній поділяться дієвими практиками розвитку команди, адаптації ветеранів у робоче середовище та використання інновацій.

Забронювати участь

Як виглядає ваш звичний робочий день у Празі? Ви працюєте дистанційно. Якими проєктами наразі займаєтеся?

Під час пандемії COVID-19 ми перейшли на віддалений формат роботи, і я зрозуміла: «Це воно!». Дві години, які я раніше витрачала на доїзд до офісу, присвячую зараз прогулянкам або спорту. А ще я не прив’язана до одного місця. Відчувається свобода, а формальність залишилася в минулому. Через зміну часового поясу мій день розпочинається на годину раніше. Тож тепер я роблю своє шоу навіть у піжамі! 

У Sasquatch Digital мій відділ відповідає за модерацію клієнтських проєктів, тому в моїх руках — усі SMM-проєкти агенції. Якщо ви напишете запитання на сторінці Libero, Libresse, «Розірви коло» чи «Не дрібниці», OLX для бізнесу, Mitsubishi Motors або котрогось із десятків інших наших проєктів, то знайте, що від імені бренду вам відповів хтось із моєї команди.

Креативний ринок Чехії. Чи знайомі ви з ним? Який він?

Коли працюєш у диджитал-агенції, звертаєш увагу на це навіть неусвідомлено. Так, паперові газети, буклети, листівки ніхто не відміняв, та загалом Чехія доволі диджиталізована, і тут комфортно. Тим більше, що з початком повномасштабного вторгнення в цій країні з’явилося багато українських компаній та філіалів, які завжди раді крутим спеціалістам/-кам. 

Спілкуючись із колегами, я зрозуміла, що ситуація на ринку ідентична тій, що в Україні: є і фрилансерські агенції з трьох дівчаток без сайту, і локальні агенції повного циклу із багаторічним досвідом. Чеського «Сасквачу» чи «Банди» я тут не знайшла.

Топ-3 звички, що ви набули за час життя у Чехії.

1. Громадський транспорт. Їздить за графіком, похвилинно. Не витрачаєш час на пошук місця для паркування, не стресуєш через трафік — просто береш квиток та гайда! Це дуже спрощує життя, бо ти можеш розрахувати свій маршрут з упевненістю, що встигнеш усюди.
2. Сортування сміття. Це наче твоя карма, бо ти знаєш, що робиш добру справу для планети та для себе. Тепер, коли приїжджаю в Україну, рука не піднімається викинути пластик у загальне сміття.
3. А ось звичка, якої я позбулася, — пити каву. Кав’ярні в Україні — це ж не просто кава, це витвір мистецтва! У вас обов’язково запитають, яку каву полюбляєте, що додати до напою. Бажаєте свіжовичавлений апельсиновий сік? А можливо, лавандовий сироп? Будь ласка. Чехи ж — прихильники класики. Тому мінус одна шкідлива звичка.

Які риси місцевих мешканців вам найбільше імпонують?

1. Тут усі привітно посміхаються й готові взаємодіяти. Чехи завжди допоможуть тобі зорієнтуватися на місцевості, порекомендують найкращий заклад, а особливо невтомно вони можуть говорити про пиво. Це — у їхньому культурному коді.
2. Чехи неймовірно пишаються своїми спортивними, культурними та політичними досягненнями. Цей патріотичний дух нагадує нас.
3. Після переїзду я помітила у них велику любов до домашніх тварин, особливо собак. Ти зустрінеш їх усюди: у парках, транспорті, магазинах, кафе. Чехи дуже люблять своїх пухнастих друзів.
4. У Чехії люди обирають комфорт та зручність. Кожен шукає індивідуальний стиль, не хвилюючись про думку оточення. 

Скільки потрібно заробляти на місяць, аби комфортно почуватися в Чехії? На які речі найбільше витрачає ваше оточення?

Рівень заробітної плати, звісно ж, варіюється залежно від регіону, галузі, досвіду та освіти. У середньому в рекламній сфері вона коливається від 1 600 до 1 800 доларів на місяць. Щодо того, скільки потрібно заробляти, щоб почуватися комфортно, це залежить від ваших особистих потреб та стилю життя. Найбільшою з точки зору витрат є оренда житла. Після напливу біженців вартість відчутно зросла. Варто зазначити і страхові поліси. Це обов’язкова умова проживання у Чехії, і це зовсім не дешево.

Як наразі висвітлюються події в Україні у чеському медіапросторі? Які меседжі про повномасштабну війну доносите вашим чеським знайомим / друзям, та якою є їхня реакція?

Чехія з перших днів підтримувала Україну, надаючи візу тимчасового захисту всім, хто шукав прихистку. Країна оперативно відкрила установи, в яких допомагали нашим людям знайти житло, отримати документи, страхування та дозвіл на роботу, а також влаштовували дітей у садочки та школи. Було організовано багато безкоштовних мовних курсів, групи психологічної підтримки, які функціонують і дотепер. У чеському медіапросторі війна в Україні висвітлюється так, як бачимо її ми, українці. 

А серед мого оточення проходить «лагідна українізація». Я знайомлю чехів із нашою культурою, мовою, гастрономією, кінематографом. Ми відвідуємо виступи українських гуртів, вивчили найпоширеніші українські вислови, шукали якось навіть найкращий борщ у закладах (найкращий — то домашній). Я з радістю ділюся цим із іноземцями та поширюю наші патерни. 

Чи є у вас у планах «осісти» в Чехії, чи, можливо, ви хочете повернутися в Україну? За яких умов?

Я допитлива і люблю відкривати для себе нове. Аби зрозуміти країну, потрібно в ній пожити. Поки знайомлюся з Чехією, доначу та чекаю на перемогу.