24 Кві 2023, 11:49

Анастасія Штейнгауз, Starlight Doc: «Інтеграція бренду в документальний фільм — одна з найнативніших»

Під час повномасштабної війни медіагрупа Starlight Media створила новий напрям роботи з документальним контентом — Starlight Doc — як реакцію на глобальний запит на документальний контент про трагічні події в Україні. Анастасія Штейнгауз, виконавча директорка телеканалу ICTV, керівниця напрямку Starlight Doc, поділилася з MMR деталями роботи напряму, розказала про співпрацю з міжнародними медіагравцями, механіку залучення спонсорів та найкращі світові практики.

Starlight Doc — як виник напрям, скільки людей зараз у вашій команді, як налагоджена робота?

Із початком повномасштабної війни ми стали шукати нові контентні рішення — актуальні, спроможні передати силу української реальності та людей, що її захищають. Ми були впевнені, що історію нашої країни, її героїв та героїнь мають розповідати національні творчі команди. Хоча документальна експертиза ніколи раніше не була для нас профільною, наші креатори та креаторки дуже швидко опанували цей жанр. Ця війна — війна кожного з нас, і ми бачимо, наскільки важливо для наших людей розповідати правду про неї світу. Ті, хто ще рік тому знімав найпопулярніші розважальні та романтичні шоу, тепер зі всією емоційною віддачею та професійним талантом створюють документальні фільми про найскладніші теми та історії нашої боротьби. 

Зараз Starlight Doc об’єднує коло з 10 продюсерів, які разом створюють ідеї та запускають розробку документальних проєктів. Три продюсери опікуються централізованим продюсуванням і в групі займаються безпосередньо цим напрямком. Виробляємо фільми ми потужностями нашого Starlight Production або за нагальної потреби — із залученням аутсорс команд. 

Опануйте вау-маркетинг та прокачайте креативну стратегію вашого бренда на MRKTNG марафоні від MMR та Ekonomika+.

25 червня понад 30 спікерів з Ощадбанку, Укрзалізниці, Kernel, Intertop, CHER’17, Vandog Agency та інших компаній поділяться найкращими маркетинг-практиками та креативними кейсами, які вражають весь світ.

Забронювати участь
Хоча документальна експертиза ніколи раніше не була для нас профільною, наші креатори та креаторки дуже швидко опанували цей жанр.
Анастасія Штейнгауз
виконавча директорка телеканалу ICTV, керівниця напрямку Starlight Doc

На яких умовах плануєте співпрацювати зі стримінговими платформами та іншими світовими медіагравцями? Чи складно домовлятися про партнерство?

Документальний контент, як і розважальний, має свої ринки та попит. Ми вже знаходимось у партнерстві з британським та американським дистриб’юторами, маємо досвід кооперації з французьким продакшном. Нещодавно пройшла MIPTV (міжнародна виставка телевізійного та мультимедійного контенту — Прим.ред.), тож сподіваємось, що цьогорічні Канни принесуть і нам нові партнерства та можливості. 

В Україні зараз наші фільми виходять в ефір топових загальнонаціональних телеканалів і розміщуються на нашому YouTube (де кількість підписників наших телеканалів від 3,8 до 5,2 мільйона на кожному). 

Колись один успішний американський документальний продюсер розповідав мені: навіть якщо в нього був би ексклюзив з Ісусом Христом і він приніс би ідею такого докфільму на платформу, не виключено, що 9 з 10 відповіли б, що зараз у них немає релігії у фокусі й сказали б «покажіть, що у вас є про котиків». Але певний попит з боку українських ОТТ-платформ ми теж спостерігаємо. Тож побачимо, чи може стати ця зацікавленість основою для більш системної співпраці.

Колись один успішний американський документальний продюсер розповідав мені: навіть якщо в нього був би ексклюзив з Ісусом Христом і він приніс би ідею такого докфільму на платформу, не виключено, що 9 з 10 відповіли б, що зараз у них немає релігії у фокусі й сказали б «покажіть, що у вас є про котиків».
Анастасія Штейнгауз
виконавча директорка телеканалу ICTV, керівниця напрямку Starlight Doc

Як залучаєте спонсорів фільмів — зокрема, ваш перший документальний фільм «Коли життя сильніше» про жінок, що народжували в полоні, створений за підтримки UNFPA та міністерств іноземних справ Данії та Кореї. 

Наш перший фільм «Коли життя сильніше» вийшов за підтримки Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA). Це наш великий партнер у темі гендерної рівності та підтримки материнства і батьківства. Ми мали досвід співпраці з ними раніше, але в інших формах. Коли ж цього року ми показали їм перший тизер і презентували ідею фільму — UNFPA як організація, що робить справді дуже багато для підтримки медичного забезпечення і підтримки породіль та новонароджених в Україні, одразу відгукнулась. Ми дуже вдячні UNFPA за цю підтримку та партнерство.

Нещодавно ми разом створили також фільм, присвячений сервісам допомоги постраждалим від домашнього насилля «Поруш тишу». Він вийшов в ефір телеканалу СТБ нарикінці березня. Дуже важлива тема, і ми цінуємо можливість говорити про неї з глядачем у цьому партнерстві з UNFPA. 

Ми плануємо ще декілька нових проєктів із міжнародними фондами. Теми цих продуктів різні, одна з них, наприклад, — 20-річна гібридна війна та пропаганда Кремля у світі. 

Завдяки такій підтримці та партнерствам у нашому портфелі розробок та/чи на етапі виробництва зараз знаходяться дуже різні документальні фільми: про рейв-культуру та волонтерство в час війни, про винахідливість українців у побуті та на фронті, фільм, присвячений воєнним фотографам, іноземному батальйону. Є в розробці й документальна робота про справжні дива з порятунку життів та лікування військових травм, які творить велика медична команда у Львові. Тож зараз ми впевнені — для наших ціннісних проєктів ми знайдемо партнерів, з якими співпадемо в темах небайдужості та цілях. 

Продакт плейсмент у документальних фільмах, пов‘язаних із війною — як зробити так, щоб бренд виглядав органічно, був «на часі» та не викликав негативних реакцій у глядача? Як це було реалізовано у «Коли життя сильніше»?

Звичайно, інтеграція в документальний фільм відрізняється від класичного для розважальних проєктів підходу. І за темою, і просто тому, що він показує справжнє життя, виклики війни та людських доль, а не заплановані творчою командою випробування. 

Але в цьому є і додаткова можливість для брендів. Ми бачимо, що компанії зараз інвестують свої зусилля в допомогу армії, українцям, які постраждали внаслідок війни. І це теж про реальність, про подолання найскладніших суспільних проблем. Бізнеси стають великими волонтерами та адвокатами соціальних, екологічних тем. Більшість із них мають чіткі лінії їх корпоративної соціальної відповідальності, що відображаються в їх роботі, благодійності та соціальних проєктах. Підтримка та інтеграція бренду в документальний фільм, що присвячений темі та історіям, пов’язаним з проблематикою, яку допомагає вирішити бізнес, — одна з найнативніших. Це можливість зробити глибше висловлювання про цінності бренду і його внесок у цей час. Колись давно був дуже класний приклад такої короткої форми у Dove, наприклад “Self-Esteem Project”. Цієї осені наш британський партнер отримав запит на підтримку кіно про «їжу на війні» від великого міжнародного FMCG бренду. 

Друге, і не менше важливе — фільм стає можливістю потужної адвокації соціальної теми, важливої для бізнесу. Це ще один інструмент самої соціальної відповідальності — зробити проблематику видимою для всієї країни або проінформувати про те, як можна отримати допомогу/подолати виклик.  

І за такого «метчу» реальної соціальної відповідальності бізнесу і теми фільму всі інтеграції будуть реальними, не викликатимуть відчуття недоречності. Так у нашій спільній роботі з UNFPA можна побачити їх машини мобільної медичної допомоги, лікарів бригад, які існують завдяки їх підтримці. Але ж це не спонсорський доданий прояв, це реальність, яку ми бачимо, коли починаємо знімати історії жінок, що народжують на деокупованих та найбільш постраждалих від війни територіях. 

Документальне кіно — це про справжність та відвертість. Чи є межа цієї відвертості, за яку не перейдете, ваші особисті кордони — що показувати можна та треба, а що вже too much? 

Документальне кіно, як і художнє, буває авторським чи фестивальним та жанровим (комерційним). У кожного з цих жанрів свої правила, інструменти та кордони. 

Коли ми говоримо про створення проєктів для широкого глядача, як у нашому випадку, звісно, обмеження є. Як у частині дотримання норм, щоб фільм загалом міг вийти у праймовому, а не нічному слоті, так і в частині піклування про емоційний стан глядачів. Ми обираємо таке режисерське бачення, яке чіпляє, викликає емоцію, співпереживання, але не робить боляче глядачу, не погіршує його стану і не змушує перемкнути канал. Це характерно і для міжнародного показу, але особливо для національного — ми розуміємо, що для українців ці фільми — відображення їх болючої реальності, пережитих травм та втрат. Це точно означає потребу в більшій чутливості. 

При цьому є теми, які взагалі можна розказати із легкістю, рефлексувати певні речі із гумором та надією на титрах. Документальні фільми, навіть у нашому контексті, як і наше життя — не тільки про біль, а і про добрі справи, сміливість, віру і любов. 

Ми обираємо таке режисерське бачення, яке чіпляє, викликає емоцію, співпереживання, але не робить боляче глядачу, не погіршує його стану і не змушує перемкнути канал.
Анастасія Штейнгауз
виконавча директорка телеканалу ICTV, керівниця напрямку Starlight Doc

Як плануєте робити промо ваших документальних фільмів, за допомогою яких каналів комунікації?

Один із наших трейлерів вже увійшов в шорт-лист премії Promax Europe. Крутий трейлер, гарна класична комунікація на телебаченні та в діджитал далі працюють і доводять свою ефективність. Є підтримка важливих документальних робіт нашими зірками групи, розвиток партнерства з міжнародними фондами, у тому числі в частині промо та спільних презентацій. 

Паралельно з тим у нас на постпродакшні є VR-кіно, яке ми плануємо показувати на фестивалях та різних івентах. Використовувати TikTok можливості також плануємо найближчим часом. Загалом, залежно від фільму, можна знайти круті нетипові рішення, але органічні саме для теми та історії. 

На які світові практики рівняєтеся при створенні документальних фільмів зараз? Ваш персональний топ документальних фільмів на воєнну тематику.

Зараз із мого особистого топу трохи відійшли воєнні документальні фільми. Ми бачимо зараз певне перенасичення кадрами нашої війни, їх багато і в новинах. Платформи та мовники цікавляться більше історіями людей, спільнот, трилерами чи детективними історіями цього часу, ніж воєнним репортажем. Тому ми рівняємося на фільми, які показують світові платформи, переносимо їх досвід на свої роботи. Це шлях навчання та пошуків.

Із політично-воєнних циклів мені сподобались: Once upon a time in Iraq, крута робота для VR воєнної історії від NY Times The fight for Falluja, Ikarus про допінг в олімпійських збірних рф. Про The Last Dance, гадаю, усі й так знають. В Україні дуже сильне авторське документальне кіно. Мене, наприклад, вразив фільм Аліси Коваленко We will not fade away. Якби я була брендом, що опікується молоддю та її мріями, то моєю мрією було б стати поряд із цією роботою.

Розкажіть друзям про новину

Нове відео