Я у професійному піарі з 2018 року. За цей час стикалася і з дуже смішними, і з хибними думками про професію PR-фахівця. Адже суть роботи піарника часто не зрозуміла не лише звичайним людям, а й тим, хто бажає співпрацювати зі спеціалістами. Пропоную розібрати найпоширеніші міфи про роботу PR та розвінчати їх.
1. Чим складніше — тим експертніше
Одна з найпоширеніших помилок компаній і людей-Персональних брендів — щоб стати для аудиторії крутим фахівцем, потрібно комунікувати якомога розумнішими словами й термінами. Насправді все навпаки. Людський мозок влаштований так, що, зустрічаючи в тексті чи мові незрозуміле слово, відкидає всю частину, пов’язану з цим словом. Відповідно, ваше позиціювання, дописи, статті, інтерв’ю та виступи мають бути зрозумілими, простими та лаконічними. Спробуйте відмовитися від складних для сприйняття висловлювань, вузькопрофільних термінів та пафосних кейсів. А якщо без згадки спеціального слова не обійтися — одразу його поясніть. Будьте простішими і вас полюблять.
2. PR — це реклама / маркетинг / SMM
Одна з тих хибних думок, яку піарники не зносять найбільше. Так склалося, що український бізнес приблизно розуміє, як і з чим працює маркетинг, але дуже погано розуміється на піарі. Не кажучи вже про вміння відрізнити одне одного.
При нормально побудованій роботі ці два департаменти працюють злагоджено. Відділ маркетингу опрацьовує ринок, продукт та лідогенерацію. Піар-команда відповідає за позиціювання, публічні та внутрішні комунікації бренду та лояльність аудиторій. Простою мовою піар — це безкоштовний маркетинг. Він так само приваблює інвесторів, приносить ліди та продажі. Але працює на довгу перспективу, і результат не завжди можна виміряти у цифрах.
Це не реклама, оскільки піар нічого не продає, він розповідає. Ну і, звичайно, це не SMM, адже ведення соціальних мереж — лише мала частина Public Relations.
3. Персональний бренд — це розкручений Instagram
Ця помилка плавно випливає з попередньої. Через те, що в останні кілька років з’явилося багато успішних кейсів ведення Instagram блогів і непоганого заробітку на цьому, багато хто помилково думає, що розкручені соцмережі — це і є Персональний бренд.
Тут важливо виділити кілька аспектів. По-перше, власник бізнесу, фаундер компанії, експерт навряд чи має повноцінне розуміння та бажання вести свій профіль в Instagram професійно. На це потрібен час, енергія, увага. Часто за них це роблять SMM-фахівці, а це вже не блогерство.
Крім цього, у справжнього Персонального бренду є багато видів проявів. Якщо мова йде про діджитал напрямок — це соцмережі, подкасти, інтерв’ю. Серед офлайн-проявів можна виділити виступи на профільних івентах чи проведення майстеркласів.
Як бачимо, наявність та відсутність прокачаної сторінки в Instagram — лише частина успіху. А якщо брати загалом ведення всіх необхідних бренду соцмереж — це буде близько 10% від спільної роботи у напрямку піару.
4. Хороший продукт чи професіонала й так помітять
Приходить на думку вислів із чорного гумору: помітять, але посмертно. Вінсент Ван Гог, Франц Кафка, Едгар Аллан По, Галілео Галілей, Оскар Уайльд — генії, які стали відомими після своєї смерті. Якщо ваш рівень таланту менший — тим більше варто займатися просуванням себе в маси. З часів, коли жили ці люди, змінилося лише одне: активностей, щоби тебе помітили, потрібно зробити більше. Оскільки рівень білого шуму реклами, брендів та оголошень у пересічної людини сильно зросла.
5. Піарник — це особистий помічник власника / секретар / помічник
Тішить те, що ця думка відходить у минуле. Ще буквально нещодавно читаючи опис кожної другої вакансії PR-менеджера можна було зустріти обов’язки, які зовсім не стосуються цієї професії. Роботодавці й сьогодні намагаються повісити на них багато суміжних функцій, а сплатити одну ставку. Із цим боремося.
6. KPI піарника — 5 статей на місяць
PR-фахівцям не завжди буває просто пояснити роботодавцю, як рахувати та вимірювати ефективність виконаної роботи. Тому що є низка бізнесів, наприклад IT-сфера, для яких впізнаваність, лояльність та публічність — поняття, які у грошах, людино-годинах чи інших одиницях не вимірюються. А, отже, вони ефемерні. Звідси й виникають спроби придумати піарникам KPI, встановити рейт за годину роботи й т.і.
На практиці можна довго розміщувати статтю в медіа, яка приведе в компанію клієнта-мільйонера, а можна готувати по 10 матеріалів на місяць, результату від яких не буде. Вимірювати піар кількістю проявів, як на мене, недоцільно. Краще дивитися на ефективність, яка проявляється в релевантному вхідному потоці. Наприклад, з’являються запити від інвесторів із пропозиціями інвестувати в проєкт, теплі ліди, а власника бізнесу починають запрошувати виступити на профільних конференціях у Штатах. Якщо це все є, піар працює правильно. Крапка. Навчитися розуміти ефективність PR можна лише спробувавши з ними попрацювати.
Кавер: Margarida Mouta