Коли країна щодня стикається з викликами воєнного часу, а в держави обмежений ресурс для перекриття усіх проблемних зон, на допомогу приходить бізнес. Саме такою підтримкою став проєкт «Наші діти», який з’явився за ініціативи СЕО компаній «ДАТАГРУП» і Volia Михайла Шелемби. Детальніше про мету проєкту, його особливості та розвиток читайте в інтерв’ю з автором ініціативи.
Михайле, як і коли виник проєкт «Наші діти»? У чому полягає його суть та місія?
Коли сталось повномасштабне вторгнення, Україна стикнулась із великою кількістю соціальних і гуманітарних проблем, які сипалися з усіх боків. Реагувати на них швидко і в достатньому обсязі державі було і залишається складно. І охопити належною підтримкою всіх, хто цього потребує, наразі неможливо. На жаль, війна — це про втрати. Українці йдуть захищати свою землю і родини від ворога та віддають за це свої життя. Проте їхні діти, які втрачають одно чи двох батьків, не мають водночас втрачати своє дитинство та можливості побудувати майбутнє таким, як їм та батькам того хотілось би. Тож їм дуже потрібна підтримка і турбота в цей найскладніший період, аби життя не втратило сенс і могло наповнитись чимось хорошим. Ми не зможемо вгамувати їхній біль, але в наших силах дати їм те, що дозволить знову мріяти, радіти тому, що відбувається з ними, будувати плани на майбутнє, мати перспективи повноцінного життя в суспільстві.
Так і з’явився проєкт «Наші діти». Він насамперед про ціннісний внесок у майбутнє України. Адже покликаний сказати «дякую» тим людям, які віддали своє життя за Україну, пожертвувавши найціннішим — можливістю виростити своїх дітей, поставити їх на ноги, побачити їхні перші кроки в дорослому житті. У липні 2022 року ми започаткували його разом із Ювенальною Поліцією України та Благодійним фондом «Я Майбутнє України», який очолює Марта Левченко. Мета — брати під опіку і допомагати дітям-сиротам війни до їхнього повноліття. У побутових питаннях, у поліпшенні умов проживання, у розвитку та в перших кроках у набутті професії тощо.
А як саме ви підтримуєте дітей, які втратили батьків через війну? Йдеться про фінансову чи також і психологічну допомогу?
Ми починали з фінансової підтримки. Для кожної дитини на найважливіші потреби донорами проєкту виділяється 10 тис. грн щомісячно. Це постійна допомога до досягнення дитиною віку 18 років. За потреби надаються кошти на поліпшення житлових умов. Є також гуманітарна допомога продуктами харчування, засобами гігієни тощо. Окрім того, кожна дитина стає частиною родини «Міста добра», яким керує Марта Левченко. Там з усіма працюють досвідчені психологи — вони налагоджують з підопічними довірливі стосунки, враховують індивідуальний підхід і ту непросту історію, яку пережили діти. А вона в кожного своя: у декого є важкий досвід не лише втрати батьків, а й викрадення окупантами та складного шляху повернення в Україну до рідних. Родини цих дітей також отримують психологічну підтримку. Є юридична допомога, супровід фахівцями Ювенальної поліції України для сприяння у залученні всіх необхідних ресурсів та можливостей як з боку держави, так і громадських ініціатив.
Чи долучаються до вашого проєкту спонсори, меценати або великі українські компанії?
Залучити якомога більше партнерів — це наша мрія й амбітна ціль, адже дітей-сиріт війни, на жаль, щодня стає більше. Ми всі разом маємо їм допомагати. Уже зараз у нас є підтримка кількох компаній, завдяки чому разом за 18 місяців існування проєкту «Наші діти» ми змогли на потреби дітей залучити 18,5 млн грн. Зокрема, серед партнерів, окрім компаній «Датагруп» і Volia, компанії «RETN», «Перехід Аутдор», «Creatio». Під опікою кожної з них є певна кількість дітей. У «Датагруп» і Volia — 76, у «RETN» — 35 і так далі. Але допомагати можна по-різному. Це не обов’язково має бути щомісячна допомога. Є благодійники, яким зручніше зробити разову пожертву. Є ті, хто може допомагати товарами гуманітарних категорій тощо. І зараз ми все більше зосереджуємось ще на одному напрямку допомоги: дітям дуже потрібні менторство і наставництво.
Проєкт еволюціонує. Окрім забезпечення базових потреб, ми хочемо підтримувати дітей-підлітків у виборі життєвого шляху: наставляти, показувати кар’єрні перспективи, давати гідну освіту та першу роботу. Тут не обійтись без залучення до проєкту більшої кількості партнерів — компаній різних напрямів діяльності, що покажуть ширший вибір професій і дадуть дітям необхідні знання, навички тощо. Такі партнери можуть супроводжувати підлітків у виборі спеціальності, створювати для них відповідні програми навчання. Вони стануть для них наставниками, запропонують стажування і роботу. Нам всім дуже важливо думати і піклуватися про дітей проєкту, як про власних, робити все, аби вони отримали хорошу дорогу в життя, стали самостійними і йшли до здійснення своєї мрії.
Наведу приклад. Нещодавно ми разом із 1+1 media school провели медіадень для групи дітей проєкту. Діти відвідали залаштунки 1+1 media, Юрій Горбунов провів для них лекцію про актуальні медійні професії. Далі вони побували у студіях проєктів ТСН та «Сніданок з 1+1», познайомились з ведучими та акторами. Все продовжилось прогулянкою Подолом, до якої долучився ведучий Єгор Гордєєв. Тобто це був день, насичений як інформацією про роботу на телебаченні, так і емоціями від поїздки до Києва, зустрічі з відомими людьми, спілкування з ними. Такими подіями життя дітей нашого проєкту має наповнюватися постійно, і вони мають бути цікавими, якісними і корисними.
Скільком дітям вже вдалося допомогти і які подальші плани у проєкта «Наші діти»?
Зараз у проєкті вже 120 дітей. Ми прагнемо допомогти ще більшій кількості, тому подальші плани — залучати нових партнерів і розширювати можливості допомоги в усіх потрібних напрямах: фінансових, освітніх, консалтингових тощо.
При цьому партнерам важливо знати, що ми співпрацюємо з надійним Благодійним фондом «Я Майбутнє України», який пройшов усі необхідні перевірки та має досвід роботи з 2011 року. Є щомісячний звіт та індивідуальний контроль кожної родини. До бюджету України здійснюються всі необхідні платежі, а допомога дітям надається за найвищими стандартами комплаєнс та з дотриманням усіх норм законодавства. Тож не вагайтеся і долучайтесь. Ми шукаємо однодумців і будемо раді новим партнерам.
Як, окрім проєкту «Наші діти», компанія підтримує Україну?
Основний фокус нашої уваги зараз — це допомога пораненим і дітям, які залишились без батьків. А загалом за два роки від повномасштабного вторгнення компанії «Датагруп» і Volia надали на 340 млн грн загальної підтримки ЗСУ, пораненим, населенню на деокупованих територіях, дітям-сиротам війни та під інші запити. Ми передали збройним силам України партію телекомунікаційного обладнання (приблизно на 295 млн грн): рації, приймачі, репітери, антени, обладнання для супутникового зв’язку тощо. Придбали велику партію бронежилетів для фронтових медиків і долучилися внеском у 10 млн грн до президентської краудфандингової платформи United24. На закупівлю насосів для населення, що постраждало після підриву Каховської ГЕС, перерахували 1,1 млн грн. Тривалий час фінансово підтримували місії медиків-волонтерів з БФ «Frida» — вони надають мешканцям прифронтових та деокупованих територій безкоштовну медичну допомогу. Щомісячним внеском в 1 млн грн допомагаємо Центру спасіння життя, що займається евакуацією важко поранених з гарячих точок.
А чи підтримуєте працівників?
Звісно. Для співробітників компаній «Датагруп» і Volia у нас на постійній основі діє низка соціальних програм. Є медичне страхування, психологічна підтримка, матеріальна допомога в складних життєвих ситуаціях. Для тих працівників, які мобілізовані до лав ЗСУ, ми закуповуємо необхідне спорядження та інші речі, яких вони потребують. За потреби допомагаємо в лікуванні при пораненнях.
Чи мають, на вашу думку, долучатися до благодійності та реалізовувати благодійні проєкти зараз всі українські компанії без виключення — великі бізнеси та МСБ?
На мою думку, якщо ти можеш допомогти — маєш це робити. Це те, що робить нас людьми. І це не лише про можливості, а й про ціннісний та моральний вибір і обов’язок. Я вважаю, що бізнеси мають інвестувати не тільки у власний розвиток чи забезпечення щоденної роботи, а й в майбутнє України: дітей, допомогу ЗСУ, пораненим, тим, хто залишився без своїх домівок тощо. Усім тим, хто не може впоратися з ситуацією самотужки. Те, як ми зараз допомагаємо одне одному, веде нас до формування нашого майбутнього. Яким ми хочемо його бачити? Що буде навколо нас? Хто буде з нами поряд? Якими сенсами буде наповнене життя? Потрібно чесно відповісти собі на ці питання — це й буде відповідь, чи всі мають долучатись до благодійності.