У ювілейному десятому випуску подкасту «Не під запис» взяв участь Дмитро Авдєєв — режисер, волонтер, автор телеграм-каналу про кіно «Чуєш, Тарантіно!». Він розповів про рекламу в епоху Tik-Tok, пропаганду в фільмах та як протистояти російським наративам. Ділимося ключовим для вас.
Чи ризикують зникнути зрежисовані рекламні ролики в епоху Tik-Tok?
В епоху Tik-Tok з’явився тренд на швидкий, простий та недорогий контент. Це дало поштовх розвитку нових професій: відеографів, контент-мейкерів, ШІ-митців тощо. Здавалося б, у них є всі ресурси, щоб замінити режисерів та самостійно створювати ролики будь-якої складності, за менший прайс та в коротші терміни. Але не все так просто.
Розбираємось, чому професія режисера не зникне з появою нових спеціальностей.
Донести до глядача потрібний меседж можна одним коротким кадром.
Дмитро ділиться, що кожна соціальна мережа сьогодні має свої особливості щодо хронометражу та вподобань аудиторії. Але те, що їх об’єднує — донести до глядача потрібний меседж можна одним коротким кадром, знятим на телефон, а не роликом з продуманим сюжетом чи дорогою професійною командою.
Але це не означає, що сюжетні відеоролики зникнуть й професійні режисери стануть непотрібними. В епоху ШІ потрібні професіонали, які зможуть якісно працювати з продуктами, створеними штучним інтелектом, привносити свій досвід та їх покращувати.
Наприклад, ШІ-митець може написати сюжет за допомогою штучного інтелекту та технічно зробити ролик за шаблоном. Але в нього немає знань, як вибирати план та які ракурси краще поєднувати при монтажі. На цьому етапі потрібен режисер, який зможе створити продукт професійно: опрацювати ідею, написати режисерський сценарій з атмосферою, кольоровими рішеннями, покроковою розкадровкою та планами для зйомки. І вже тоді віддати цю роботу ШІ-митцю, який може створити ролик, але з правками від режисера на постпродакшні: підкрутити кольори за принципами комплементарності, змінити темпоритм монтажу і подібне.
Тому професія режисера не зникне з розвитком соціальних мереж чи штучного інтелекту, навіть якщо сфера зміниться з часом. Знання та досвід професіоналів залишаться необхідними та незамінними.
Як боротися з російською пропагандою в Україні та світі
Російська пропаганда, в тому числі в кіно, працювала роками, в неї колосальні державні інвестиції. Довгий час нам нав’язували, що все українське — погане, все російське — хороше. І нам потрібно боротися з цими архаїчними стовпами та образами. Бо, на жаль, це продовжує працювати й зараз: навіть народжені за часів незалежної України не завжди знають справжню українську історію та факти про неї.
Єдиний спосіб, як ми можемо боротися з токсичними російськими наративами — розповідати, як є насправді, своєю творчістю сіяти зерно сумніву в тих людях, які дивляться російську пропаганду.
Наративи потрібно долати не лише в Україні, але і в закордонному інфопросторі.
Ці наративи потрібно долати не лише в Україні, але і в закордонному інфопросторі. У світі зрозуміють, хто такі українці, тільки коли їм це будуть транслювати з різних каналів, зокрема й кіно. І коли їм будуть пропагувати, що Україна, білорусь і росія не разом, не брати й не однакові. Це важливий для країни момент, який потрібно не проґавити.
«Дуже важливо зараз не заснути знов. Невідомо, як будуть розвиватися події далі, але наша місія — не припиняти говорити, більше не мати справу з цими людьми й формувати далі тільки свою культуру».
Конкуренція за увагу: як українському кіно збільшити популярність у світі
Українській кіноіндустрії не вистачає простих історій. Сьогодні існує стійка асоціація про те, що українське кіно — складне, як «Тіні забутих предків». Має бути більше подібного на «Памфір» чи фільми Антоніо Лукіча.
Потужний кейс — фільм Антона Птушкіна, який зібрав за тиждень понад 2,1 мільйони в прокаті кіно. Це тепер найуспішніший документальний фільм, хоча сам Антон ділиться, що не вважає його документальним.
При створенні фільмів важливо робити особливий акцент на маркетингу.
При створенні фільмів важливо робити особливий акцент на маркетингу. Недостатньо створити якісний продукт, його важливо просувати, інакше про нього ніхто, навіть в Україні, не дізнається.
«Коли Мстислав Чернов повернувся з Маріуполя, команда побачила матеріал і зрозуміла його потенціал. Поки фільм «20 днів в Маріуполі» монтувався, вони одразу зайнялись його просуванням у світ».
Ще один кейс — «Парк Юрського періоду» Джеймса Кемерона. Він створив новий всесвіт, інвестувавши 90 мільйонів в зйомку фільму і 90 мільйонів в маркетинг, щоб цей всесвіт запрацював всюди: в магазинах, піснях, іграшках, якими граються діти.
Рекомендація Дмитра Авдєєва
Кожному фільммейкеру рекомендую прочитати книгу режисера Роберта Родригеса «Бунтар без знімальної групи, або Як 23-річний режисер із 7000 доларів став голлівудським гравцем». У ній він розповідає, як зняв свій перший бюджетний фільм «Музикант», який став успішним кримінальним трилером 90-х років.
Детальніше про трансформацію Дмитра як режисера, кінорекомендації, реакцію українського кінематографа на війну та багато іншого слухайте ексклюзивно в повній версії епізоду «Не під запис» на платформах Apple Podcasts, Spotify, YouTube та інших.