(Не) лише «військовий вісник»: який контент зараз потрібен? Думка експертів

Напевно, кожен свідомий українець зараз задається питаннями «а чи доречно це?», «можливо, це когось образить?», «а чи не надто я веселий(а) на цьому фото?», «як це сприйме моя аудиторія?» перед тим, як запостити щось на сторінці бренду або персональній сторінці. Також у багатьох спрацьовує самозаборона на перегляд контенту, що не стосується війни — мовляв, не на часі відволікатися від головного, «залишу на “після перемоги“».

Ігор Смілянський, CEO Укрпошта, Валерія Толочина, CMO MEGOGO, Толік Козловський, Head of Marketing Планета Кіно, Анна Давиденко, PR агент DANTES // Міші та Даші Кацуріних, Юлія Проскуріна, засновниця DGTL by Proskurina, співвласниця Lodka Group, розповідають про контент, окрім новин про війну, який вони зараз споживають, та діляться правилами комунікації в акаунтах брендів та на особистих сторінках.

1. Чи споживаєте контент, окрім новин про війну? Що саме?

Якщо чесно, часу не вистачає навіть на сон, тому ні. Виключно робота та новини.

2. Наскільки зараз доречно бізнесам постити контент, що не стосується війни та допомоги?

Доречно, якщо він висвітлює новини про поновлення економіки, економічний розвиток. Ми самі ставимо такі новини і намагаємось допомагати підприємцям (наприклад: наш літак на США, який відвозить експортні товари).

3. Ваше ставлення до українців, що постять лайфстайл контент на своїх персональних сторінках?

Якщо чесно, у моїй стрічці таких майже не бачу.

4. Пост від імені бренду/публічної особи, що викликав у вас роздратування? Чому?

Не пам’ятаю деталей, але купа зради на кшалт «гум допомогу вкрали», «все не так» і т.і.

5. Яких правил ви дотримуєтеся у комунікації на особистих сторінках у соцмережах під час війни?

Уникати критики та срачу. Якщо бачу неадекват — краще просто заблокую чи уникну дискусії. Перші тижні уникав гумористичних підходів до новин, які були мені притаманні. Зараз іноді вже додаю, коли це доречно, бо гарний настрій допомагає пережити деякі речі трохи легше.

1. Чи споживаєте контент, окрім новин про війну? Що саме?

В перший день війни ми безкоштовно відкрили доступ до каналів новин і зафіксували рекордне утримання та залучення аудиторії. Як і абсолютна більшість українців, спочатку я не могла відірватись від новин про війну.

Потім, щоб відволіктись, почали разом з дітьми поглиблено вивчати історію України, а також історію країн, що як і ми постраждали від агресії неадекватного сусіда.

Зараз із задоволенням дивлюсь документальні фільми про нашу культуру та традиції. Із останніх — «Весільний спадок» про особливості обрядів в різних областях України. А також передивляюсь художні фільми про визначні сторінки нашої історії, наприклад, «Ціна правди» про голодомор 1932-1933 років.

Відмовилась від споживання контенту російських блогерів і тепер маю більше часу на наших, можу виділити «Ісландія» із останнього, що подивилась. А у дітей один із фаворитів — канал імені Т.Г. Шевченка.

Як і до війни, часто слухаю аудіокниги та подкасти. За минулий тиждень — «Шлях становлення української ідентичності», «Я, Ніна», «МУР» та «Літо в Антарктиді».

2. Наскільки зараз доречно бізнесам постити контент, що не стосується війни та допомоги? 

У нас вільна країна, і кожен бізнес самостійно робить цей вибір, зважаючи на всі ризики. Ми ж для себе вирішили, що в активній фазі війни максимально звільняємо інформаційний простір для новин з фронту. Публікуємо лише важливий для нашої аудиторії контент — безкоштовне відкриття каналів на MEGOGO, запуск онлайн-дитсадочка та школи, повідомлення про закриття фільмів та серіалів російського виробництва тощо. Крім того, підтримуємо наших партнерів.

3. Ваше ставлення до українців, що постять лайфстайл контент на своїх персональних сторінках? 

Війна — це жахливе випробування для країни та всієї нації, коли вже неможливо бути «поза політикою». Якщо не об’єднаємось — програємо! Щаслива, що моя власна стрічка в соціальних мережах є прикладом такої свідомості та єдності. А якщо серед новин трапляється пост про розбір гардеробу — це збір речей для допомоги біженцям, гарні квіти — для підняття настрою та сил для нашої перемоги.  

4. Пост від імені бренду/публічної особи, що викликав у вас роздратування? Чому? 

Від усіх брендів та публічних осіб країни-агресора я вже давно відписалась. Мене не цікавлять їх думки чи мовчання, тому і роздратувати не можуть.

Світові бренди та публічні особи часто були не в контексті і це, в першу чергу, виклик для нас з вами — маємо побудувати потужний бренд України в світі, з усіма атрибутами та точками диференціації від московитів. Вибачте, та ніхто за нас це не зробить!

А от своїх вирішила не критикувати. Вже після війни та, сподіваюсь, нашої перемоги розберемось. В цьому контексті згадаю Ясю Гресь, яка дуже вчасно проголосила «мораторій на срачі» — підтримую на 100%.

5. Яких правил дотримуєтеся ви у комунікації на особистих сторінках у соцмережах під час війни?

Як і все наше «інформаційне військо», бачу свою місію в підтримці брендів та лідерів думок, що стали на бік України, а значить, на бік правди. Вони мають бачити вподобайки та коментарі з подяками — це важливо! Долучаюсь до блокування фейків, які постійно генерує наш ворог. А от сама роблю небагато постів, бережу своїх друзів від зайвого інформаційного навантаження. Поговоримо, коли будемо святкувати нашу перемогу.

1. Чи споживаєте контент, окрім новин про війну? Що саме?

Спершу, як і усі, моє інформаційне поле складалось лише з новин про війну, а уся інша інформація здавалася мені зовсім неважливою. Але вже зараз я лімітую військовий контент, бо в один момент мені здалося, що я на 120% складаюсь з постів нашого президента, Кіма та Арестовича. Зараз я читаю художню літературу + іноді дивлюсь документалки. Останнє, що дивився, — “One Strange Rock”, документалка про нашу планету.

2. Наскільки зараз доречно бізнесам постити контент, що не стосується війни та допомоги?

Я вважаю, що єдина задача кожного українця зараз — зробити усе можливе, щоб наша країна перемогла та зробила це з мінімальними втратами. І коли ми кажемо про економічні втрати, то саме задача бізнесу зробити ці втрати найменшими. Якщо вам потрібно щось публікувати, якщо це дає вашому бізнесу профіт та прибуток — робіть. Планета Кіно робить тому, що наші соцмережі — це зараз єдиний канал, який ми можемо використовувати безкоштовно. Однак контент, звісно, треба оптимізувати під зовнішні фактори — трохи змінити тон оф войс на більш спокійний, прибрати кричущі віжуали та воєнну атрибутику тощо.

3. Ваше ставлення до українців, що постять лайфстайл контент на своїх персональних сторінках?

Все залежить від контексту. Я проти, щоб усі соцмережі усіх людей перетворювались на військовий вісник та транслювали лише війну. Але я також проти того, щоб лідери думок та блогери, на яких рівняються, удавали, що нічого не відбувається та продовжували публікувати свій «базовий контент до війни». Лайфстайл буває різний. Дуже велика різниця між «напиваємось вщент компанією друзів та транслюємо це в інсту» та «подивіться гарні фотографії з Карпатських чи французьких гір та трохи видохніть».

4. Пост від імені бренду/публічної особи, що викликав у вас роздратування? Чому?

Негативно ставлюся до публічних закликів до «вбивств», «знищень», «історій про те, які українці погані за кордоном» і т.і. Кожен раз, коли читаю подібне, хочеться спитати: «Ви що забули хто наш ворог і за що наші герої та героїні ЗСУ віддають життя?». Багато хто намагається підбирати теми, щоб вони вірусились та таким чином отримати собі додаткову аудиторію. Від таких людей та їх постів просто нудить.

5. Яких правил дотримуєтеся ви у комунікації на особистих сторінках у соцмережах під час війни?

1. Користь, яку твій пост несе твоїм підписникам. Зараз дуже важливо не смітити у інфополі, а публікувати те, що принесе користь, або ти вважаєш, що принесе. Користь може бути не тільки матеріальна, але й моральна. Підтримуючий пост інколи надихає більше, ніж 50 000 гривень, зібраних на допомогу.
2. Ніяких закликів до смерті, знищення, поїдання немовлят, навіть якщо ці заклики до росіян. Краще допоможи ЗСУ виконувати її роботу, а не витрачай енергію на ненависть. Ненависть — дуже потужна енергія, не витрачай її у повітря.
3. Не порушуй правил та не публікуй нічого, що заборонено у воєнний час. Ворог моніторить усе, тому, будь ласка, забудь про фото військових чи інших заборонених до публікацій об’єктів.

1. Чи споживаєте контент, окрім новин про війну? Що саме?

Я багато читаю. Переважно книги Ремарка та психологічну літературу. Хочеться більше розуміти психологію людей на війні.

2. Наскільки зараз доречно бізнесам постити контент, що не стосується війни та допомоги?

Бізнесу потрібно працювати, тому потрібен контент, який є релевантним для споживача та буде мотивувати його до покупки.

3. Ваше ставлення до українців, що постять лайфстайл контент на своїх персональних сторінках?

Відповідь у питанні. Це ж їх персональні сторінки 🙂 Вони мають право постити там, що хочуть. Інше питання, чи готова аудиторія це читати.

4. Пост від імені бренду/публічної особи, що викликав у вас роздратування? Чому?

Той самий пост про правила для тих, хто повертається. Мені здається, що зверхній тон зараз взагалі недоречний. Наша сила в єдності, а не в розподілі на своїх та чужих.

5. Яких правил дотримуєтеся ви у комунікації на особистих сторінках у соцмережах під час війни?

Чесності. Я чесно пишу тільки те, що переживаю зараз сама і про що зараз плачу.

1. Чи споживаєте контент, окрім новин про війну? Що саме?

Важко відірвати себе від новин про війну. Це вже перетворилося на звичку. Читаю їх, коли прокидаюся, серед дня та обов’язково перед сном. Поки що не забороняю собі. Але вже додаю в план дня час на читання книг.

Також слідкую за новинами у світі соціальних мереж. Ви знали, що Адам Мосері вже показав, як виглядатиме хронологічна стрічка Instagram, і що у багатьох вона вже з’являється як опція? Це важливо для мого професійного розвитку. Я маю слідкувати, щоб розповісти аудиторії це у мирні часи. Рано чи пізно ми повернемось до роботи. Моя команда буде і далі просувати бренди у соціальних мережах.

2. Наскільки зараз доречно бізнесам постити контент, що не стосується війни та допомоги?

Бізнесам доречно постити контент, якщо вони працюють. Тим більше, що всі у новинах, і охоплення вищі, ніж зазвичай. Старі контент-плани треба переглянути та адаптувати під нові реалії. У першу чергу варто знизити градус гумору та уважно слідкувати за новинами й трендами. Весь контент, який з’являється на сторінці, краще затверджувати колективно та прислуховуватися до внутрішніх відчуттів. Всім важко — ми здатні реагувати інакше на той зміст, який раніше не викликав жодних негативних емоцій.

3. Ваше ставлення до українців, що постять лайфстайл контент на своїх персональних сторінках?

Важко наразі всім українцям. Навіть тим, хто знаходиться у безпеці. Я більше не шукаю позитив (хоча намагалась) у відсутності планів на майбутнє і не сприймаю це як можливість. Це трагедія. Немає жодного українця, який зараз просто живе. Ми всі ВИЖИВАЄМО. А тому не варто критикувати людей за те, яким чином вони виживають і заспокоюють свою психіку. Головне — не шкодити іншим людям.

4. Пост від імені бренду/публічної особи, що викликав у вас роздратування? Чому?

Мені важко читати пости людей, які кажуть, що в інших країнах їм краще, а люди там добріші. Мені важко дивитись, як деякі невеликі українські бренди тепер публікують контент польською чи німецькою. Наче їм все одно, що більшість підписників на сторінці — українці. Їх наче викреслили з життя, але продовжують використовувати як «цифру». Маю надію, що це через недосвідченість, а не через неповагу, тому не буду називати бренди.

5. Яких правил дотримуєтеся ви у комунікації на особистих сторінках у соцмережах під час війни?

Наразі я майже не пишу про соціальні мережі. Розумію, що людям це нецікаво. До початку війни я багато уваги приділяла тому, як за допомогою інформації можна впливати на поведінку аудиторії. Вивчала багато літератури і лекцій за цією темою. Це допомогло підвищувати залученість в акаунтах клієнтів DGTL —Proskurina та Lodka Group і стимулювати продажі. Тепер ця тема важлива як ніколи, і людям це цікаво. Постійно шукаю теми, які стосуються ситуації та релевантні моєму досвіду і знанням.

Кавер: Depositphotos