Ще до війни ми писали про cancel culture, робили прогнози, як виглядатиме робочий офіс в умовах розвитку метавсесвіту, вивчали феномен NFT-токенів, аналізували, якими інструментами приваблюють аудиторію соціальні майданчики, та говорили про діджитал-тренди 2022 року. Сьогоднішній тренд — не бути осторонь подій в Україні та долучатися до інформаційного війська.
Хід війни, збір коштів на дрон чи підпис петиції, репости зворушливих історій волонтерів чи героїв — здебільшого так виглядають наші стрічки зараз. Разом із психологинею Галиною Волошиною розбиралися в тому, як змінилися діджитал-звички українців під час війни.
Коли про «Слава Україні!» почули всі футбольні фанати, або Екскурс в історію сили соцмереж
Сучасні комунікативні технології дали державам та політикам можливість вести війни не тільки на фізичних полях бою, а й в інформаційному. І це відбувається паралельно. Зокрема, завдяки соціальним мережам.
У нашій інформаційній війні варто згадати історію, яка трапилася після того, як росія розпочала війну на Донбасі та анексувала Крим. Україна намагалася всіма можливими способами говорити про це, зокрема через спорт. Однією з таких спроб став бойкот росії як організатора ЧС-2018.
7 липня 2018 року після завершення матчу Хорватія — росія на користь Хорватії у соцмережі завірусилося відео із двома хорватськими гравцями Оґнєном Вукоєвичем та Домаґоєм Відою в роздягальні після перемоги. Перший присвятив перемогу Україні та «Динамо». Другий вигукнув: «Слава Україні!».
Відео розлетілося, розпочався скандал, оскільки гасло «Слава Україні» в росіян викликало обурення. Хоча жоден із футболістів не порушив ніякого закону, в повістці рф вони ніби проявили зневагу до країни-господаря Чемпіонату і змішали спорт із політикою. Через це футболістів змусили попросити вибачення.
Але сталося дещо непередбачуване. За одну ніч 160 000 українців зайшли на офіційну сторінку FIFA у фейсбуці, поставили найнижчу рейтингову оцінку, а також написали «Слава Україні!». Ця історія набула розголосу, її підхопили світові медіа, і про «Слава Україні» почули усі футбольні фанати.
Воїн інформаційного фронту
Історія про бойкот росії та використання сторінки FIFA в соціальних мережах показала, що кожен, хто має профіль у соціальних мережах, вже володіє потужною зброєю, яка здатна впливати на соціально-політичні явища й автоматично перетворює нас на воїнів інформаційного фронту. Особливо потужно цю хвилю ми відчули в перші місяці війни.
Життя українців, бізнесів, організацій змінилися, змінився і контент. Спершу найбільше охоплення набирали публікації із прогнозами про те, коли все закінчиться, психологічними порадами, волонтерством, збором коштів, ініціативами, оперативні публікації з місця подій та меми. Без них нікуди 🙂
Це були шалені цифри. Підписники телеграм-каналів зростали із швидкістю світла, інстаграм-сторіз та твіти розліталися по всіх ЗМІ та телеканалах. У перші дні ми могли навіть не спати через те, що боялися пропустити якусь важливу новину. І, звісно, ми багато, ні, дуже багато репостили. Чому?
У більшості випадків людина, яка прийняла рішення про репост того чи іншого допису, намагається прорахувати наслідки цієї дії серед своєї спільноти — підписників.
Якщо говорити з погляду психології, вчені університету Пенсильванії припускають, що в більшості випадків людина, яка прийняла рішення про репост того чи іншого допису, намагається прорахувати наслідки цієї дії серед своєї спільноти — підписників. Тобто, таким способом привернути увагу до якоїсь проблематики.
- 84% осіб репостять дописи з метою підтримки, щоб допомогти у вирішенні проблеми, до якої вони небайдужі. Це ми зараз і можемо спостерігати, коли через репости та публікації позначаємо свою причетність до вирішення якогось питання.
- 78% репостять з метою залишатись у полі зору своєї аудиторії і начебто говорять: «Дивись, я теж висловлюю свою думку, я теж підтримую це або засуджую».
- 69% репостять з метою того, щоб відчувати, що вони залучені до довколишнього світу.
Щодо теми мемів — це окрема історія. Тут люди не просто користувалися можливістю отримати хороші цифри, а шукали розраду. Тому за першу годину від новини про те, як зловили Медведчука, з’явилися сотні мемів. І тому існує канал «Чи здох сьогодні путін?». І хоч щодня там публікується один і той самий контент, канал має більше ніж 190 тисяч підписників.
Та і в рейтингах телеграм-каналів, зокрема, збільшилася кількість каналів із мемами та жартами, і вони стали частіше входити в перші десятки. Хоча до війни найпопулярнішими пабліками були новинні, музичні та регіональні.
До того ж про українську професійність у мемах заявив навіть старший політичний радник американської Гельсинської комісії з безпеки та співробітництва в Європі. Він займається антикорупційною та санкційною діяльністю, а нижче його твіт.
Інтерес до війни існував в усіх і всюди. Тому контент про війну був контентом із найбільшим охопленням в будь-якому його вигляді: новини, психологічні поради, меми чи навіть музика. Пісня «VOVA їBash їх Blyad’» — в топах усіх музичних майданчиків.
Пройшло більше ніж 100 днів. За дослідженнями Axios, увага до війни в Україні знизилася у 22 рази у світових соціальних мережах:
- кількість згадок про війну в соцмережах від перших тижнів до зараз — від 109 млн до 1,8 млн,
- кількість статей про війну в медіа зменшилася від 520 тис. у перший тиждень до 70 тис. за останній.
Причини логічні: важко тримати фокус уваги лише на війні, інша — «нормалізація і звикання до подій». І українці, і світ втомилися від війни — і на фізичному, і на моральному рівні. Те, що раніше здавалося неможливим, шокувало і змушувало нервувати — зараз стало буденністю. Ми прийняли факт того, що відбувається. Тому, для прикладу, суд Джонні Деппа був у 6 разів цікавішим аудиторії у травні, ніж війна в Україні.
Ми виснажені. Світ виснажений. Але російська пропаганда не припиняється ні на день. Тому інформаційна війна триває, а під час неї немає місця думкам: «А що я один можу змінити?», «Мій репост чи коментар нічого не вартий». Навпаки, публікація, історія, тег уже стає інформаційною одиницею, відповідно стає зброєю і протиставляється російській пропаганді.
У війні з росією найпростіше, що може зробити кожен, — це не дати світу забути про Україну та збільшити кількість людей і країн, які реально підтримують нас у протистоянні агресору.
Розповідаєте своїм друзям із-за кордону про злочини росії? Заохочуєте їх ходити на мітинги? Створюєте пости англійською мовою та просите друзів поширити? Заохочуєте їх боротися із пропагандою та фейками у своїх країнах, а також поширювати правдиву інформацію серед світової спільноти? Вітаю, ви вже воїн інформаційного фронту.
Але тут є й інша сторона. Коли ви стаєте «створювачем», то на вас лягає відповідальність. В епоху соціальних мереж відповідальність за поширення контенту тепер не лише на редакторах, а й на кожному з нас. Не забувайте фільтрувати та перевіряти все, що пориваєтеся репостнути чи опублікувати, і буде всім добре.
Що ж тоді з контентом під час війни?
Відповідь проста — все залежить від ходу подій війни. Якщо не буде ніякої ескалації воєнних дій чи непередбачуваних ситуацій, які понесуть за собою довготривалий вплив (закриття неба чи от смерть путіна), то інтерес до війни буде згасати, і на перший план виходитиме контент на тему «нормальне життя в умовах війни». Люди будуть цікавитися, як знайти роботу, куди переїхати, щоб розпочати спокійне життя, куди поїхати у відпустку (люди втомилися, а літо = відпустка — це аксіома).
Але навіть при такому перебігу одиничні випадки, як-от оборонці «Азовсталі», смерть трьох поколінь в Одесі чи приїзд Анджеліни Джолі в Україну, будуть мати шалений успіх. Проте тільки на короткий період.
Слово «війна» є тригером, і його слід використовувати в інформаційному просторі для активізації світової спільноти.
Зараз буде з’являтися більше контенту з «нормального» життя, менше ставатиме допомоги та волонтерства. Але кожен українець є воїном інформаційного фронту, і найголовніше завдання — доносити це світові. Наголошувати, що це не конфлікт, не криза, а повномасштабне вторгнення, війна. Це формулювання має найбільший вплив на людей, привертає їхню увагу та закликає до активних дій. Слово «війна» є тригером, і його слід використовувати в інформаційному просторі для активізації світової спільноти.
Інформаційна війна може тривати без фізичної війни як такої. Результат інфовійни можна оцінювати тим, як змінюються цінності та переконання в аудиторії. Перемогти зовнішнього агресора в цій війні можна лише цілісно мобілізувавши внутрішні сили. Кожен репост чи тег у соціальних мережах — це важлива зброя, яка при потрібній підтримці досягне ворожої пропаганди та знищить її. Памʼятайте про це.
Кавер: Elia Barbieri/The Guardian