Як минув робочий тиждень та які плани на вихідні, розповідає Олена Дерев’янко, co-founder і партнер Агенції PR-Service, віце-президент Української PR-Ліги, д-р екон. наук, проф.
Як минув тиждень?
Як людина вільної професії я ніколи не вимірювала життя робочими тижнями. Скоріше, часовими проміжками, що за тривалістю відповідають важливим проєктам, — бізнесовим і особистим. І оскільки цей тиждень мене застав в Оксфорді, то і почну рахувати його з минулої неділі за місцевим звичаєм.
Тиждень був не туристичний, а багатошарово робочий.
Оксфорд для мене тимчасово став рутинною локацією, бо зараз є багато поточних питань, пов’язаних з освітніми справами. І вони потребують регулярних «шатл»-пересувань за маршрутом «Київ-Оксфорд». Тому тиждень був не туристичний, а багатошарово робочий: академічні справи тут, бізнесові — по відеозв’язку з Києва.
У неділю подивилася, як проходить Oxford Indie Book Fair, щоб порівняти з квітневою London Book Fair, куди я їздила презентувати свою книгу “General Theory of Reputation”.
Формат виявився дуже камерним: переважно автори мали свій власний стенд, з якого розповідали про свої книги і продавали їх всім охочим, плюс була сцена для літературних читань. Все так, як пишуть у книгах і показують у фільмах про життя невеликих британських міст.
А після неділі почалися будні — робота в бібліотеці, зустрічі з колегами по освітній лінії. І тендери, договори, відеоконференції з клієнтами — по бізнесовій. Ділова активність зростає, проєктів більшає, нові клієнти приходять, і це гарні новини. Усе вдалося повирішувати, тому під кінець тижня зосереджуюся на доповідях форуму Strategic Intelligence Outlook 2023, одним із низки «міжДавоських» івентів World Economic Forum.
Відкриття тижня
Відкрила у собі здатність непогано писати художню літературу англійською. Принаймні про це сказали люди компетентні 😊
Що дістало за тиждень?
Професіоналізм PR — це про збереження внутрішнього балансу за будь-яких обставин.
Дістати мене дуже складно, бо я не вважаю гідним людини мислячої реагувати на дрібні побутові подразники. Бульбашки хайпу в українському і не тільки порядку денному теж не зачіпають, бо професіоналізм PR — це про збереження внутрішнього балансу за будь-яких обставин. І про розуміння того, що будь-який масштабний резонанс має під собою глибинні процеси. Тому треба не реагувати на поверхневі стимули, а йти глибше й докопуватися до фундаментальних причин.
Відповідно цього тижня мене теоретично могли дістати до живого ідіотичні заяви окремих публічних персон і наївність їх коментаторів з категорії couch potato. Але це ж просто чергова ланка ланцюга, а не щось радикально нове. Тому замість обурення є єдина емоція — фоновий сум в стилі цицеронівського o tempora, o mores.
Музика тижня
В Оксфорді музика тижня на кожному кроці — бо це музика не тижня, а передріздв’яного періоду. Усі класичні композиції, бо тут поважають традиції. Особисто я себе меломаном назвати не можу — якщо говорити про хобі, то я, перш за все, бібліофіл. І всесвітній давній хіт “Besame mucho”, який уперто крутиться в голові останні дні, — не від захоплення музикою, а від суто інтелектуального задоволення від знайомства з деталями біографії його авторки Консуело Веласкес, яка за своє довге життя встигла і увічнити себе цим твором, і побувати депутатом Конгресу Мексики, і головою місцевої ради композиторів.
Що почитати?
Читання — справа інтимна. У кожного свій багаж, в тому числі співвідношення прочитаного в дитинстві (коли закладаються підвалини) і після нього (коли щось надолужується і одночасно прилітає щось нове). Кожен має свої уподобання щодо жанрів і тем.
Тому спочатку скажу за себе. Моя професійна іпостась читає “Critical” by Dr Patterson про контекст функціонування британської системи охорони здоров’я NHS. Я ще не бачила тут людини, яка б була задоволена місцевою медициною, а всі мої співрозмовники — люди, які мислять критично і не думають, що їм усі винні. Враховуючи, що українська медична реформа багато в чому враховує британський досвід, треба дослідити проблему у першоджерела.
Паралельно, у догоду своєму захопленню історією, читаю розвідку про події в Індії в останні роки перед набуттям нею незалежності від Британської імперії. А коли кудись рухаюсь, мій внутрішній гедоніст вимагає аудіокнігу з числа давно прочитаних ескапістських — зараз це серія про Мерліна Мері Стюарт.
А пораджу я тим, хто любить складні читацькі виклики, «Кріптономікон» і «Снігопад» Ніла Стівенсона. Ті, хто «за» фікшн в усіх його проявах, насолодяться сюжетам. Ті, хто полюбляє нон-фікшн, — вшитими в цей сюжет цікавими фактами.
Що подивитися?
Знов-таки для мене немає must read і must watch. «Всякому місту звичай і права, всяка тримає свій ум голова» — як писав Григорій Сковорода. Нещодавно я подивилась першу половину нового сезону «Корона», не вражена, є багато питань, але спойлерити не буду. Якщо дивилися попередні сезони, то треба дістатися кінця, щоб мати повне уявлення про твір.
З нового подивилася “Creator” про ще один із варіантів бачення майбутнього, де штучний інтелект і людський знаходяться у діалектичній взаємодії. Як на мене, рожеві поні десь гасають на другому плані свідомості авторів фільму, але задум цікавий.
Ваш топ-3 застосунків у телефоні
Для приватного життя не відчуваю потреби в застосунках — надаю перевагу своїй голові.
Сутність нашої роботи — інформаційний обмін, тому мій топ-3 представлений месенджерами. Telegram, бо в ньому вся українська agenda, WhatsApp, бо іноземні друзі-партнери віддають йому перевагу, Signal, бо це Signal 😉 Для приватного життя не відчуваю потреби в застосунках — надаю перевагу своїй голові, її здатності зберігати інформацію, знаходити нову і трансформувати наявну в разі потреби.
Плани на вихідні. Поради, куди піти
Ці вихідні ще буду в Оксфорді. Завтра тут офіційно почнеться advent, передріздвяний період, а з ним відкриється святковий ярмарок. Тому перший пункт призначення — туди. Потім за планом Blenheim, родовий палац герцогів Мальборських, де народився Уінстон Черчіль — хочу подивитися цьогорічну зимову інсталяцію. А поза цим — особистий час на реалізацію творчих планів.
Що ж стосується київської «афіши», то жалкую, що не встигну вже подивитися виставку за результатами конкурсу World Press Photo 2023 (Національний музей Тараса Шевченка) і виставку цифрового та медіа мистецтва «Ubiennale: Пробудження» (Музей історії Києва). Раніше не вдавалося, а 3 грудня вже останній день. Отже, буду тихо заздрити тим, хто встигне 😊. А ось подивитися виставковий проект «300+1: Сковорода у Софії» точно прийду, бо в неділю експозиція тільки відкриється.