Що надихає PR-сенсея? Олександра Погоріла про гру в шахи, бальні танці та філософські есе
Редакція MMR створила нову рубрику «Що надихає експертів?», у якій маркетологи, піарники, креативники діляться своїми «must» — що читати, дивитися, слухати і навіть у що пограти — ці рекомендації точно допоможуть іншим знайти натхнення для роботи. Залишилося знайти лише час:) У першому випуску дозою натхнення з нами поділився Сергій Костя, маркетинг-директор Bolt у ЦСЄ та Азії.
Ми продовжуємо і пропонуємо вам ще більше рекомендацій. Якщо ви знову зависли над брифом, наче курсор над чистим слайдом — саме час надихнутись.
Сьогодні своїми джерелами натхнення поділилася Олександра Погоріла, засновниця агенції стратегічних комунікацій U AGENCY.
Гра в шахи
Колись у дитинстві дідусь навчив мене, як ходять фігури, і закохав у гру в шахи. Ці базові знання залишались зі мною, поки кілька років тому не з’явилася нова цікавість — глибша. У моєму оточенні все більше друзів грають на доволі високому рівні. Я вирішила відкрити для себе шахи і завдяки знайомству із справжнім сенсеєм — Володимиром Хлепітько. Тепер уроки шахів — улюблена рутина, яку я не пропускаю. Щодня граю на Chess.com, вирішую задачки, а раз на тиждень ми граємо та розбираємо стратегію та філософію гри.
Шахи вчать дивитися за обрій, прораховувати не на два, а на три-чотири кроки вперед.
Гра в шахи одночасно дає можливість відволіктись від реальності і зануритися у трансформаційний досвід: тренувати увагу, концентрацію, робити ревізію власних стратегій та бачення. Шахи вчать дивитися за обрій, прораховувати не на два, а на три-чотири кроки вперед. І ще — дають відчуття часу. Ти можеш вигравати на полі, але якщо не встиг у відведені хвилини — ти програв. І в цьому — дуже глибока життєва метафора.
У швидких шахах за 10 хвилин можна прожити неймовірні баталії, емоції, інсайти. Коли вся ваша увага сконцентрована на партнері — ці 10 хвилин можуть бути продуктивнішими за годину бесіди. Раджу всім, хто працює з великими обʼємами інформації, звернути увагу на шахи. Це ескапізм і розвиток — два в одному.
Подкаст «Не під запис»
Кожна розмова — натхнення. Кожен гість — людина, із якою ми давно хотіли відверто поговорити.
Третій сезон подкасту «Не під запис» про прикладний ескапізм. Ми з Анею Давиденко замислили його як якісний спосіб відволіктися від тривожних заголовків новин та інформаційного шуму. Кожна розмова — натхнення. Кожен гість — людина, із якою ми давно хотіли відверто поговорити. Це можливість зануритись у нові роздуми, знайти ідеї для майбутніх проєктів, читання та саморозвитку.
І ми дуже вдячні нашим партнерам: SEBTO, Dentsu Ukraine, Guzema Fine Jewerly, MMR.
Джозеф Кемпбелл «Богині. Таємниця жіночої божественності»
Ця книжка — джерело інсайтів, культурних сенсів і нового бачення.
Якщо ви вже знайомі з Джозефом Кемпбеллом і прочитали «Тисячоликий герой», яка є must-read для піарників та маркетологів, — обов’язково зверніть увагу на його книгу «Богині. Таємниця жіночої божественності». Не лише тому, що зараз у тренді лідерство жінок і архетипи жіночої сили. А тому, що ця книжка — джерело інсайтів, культурних сенсів і нового бачення. Кемпбелл досліджує історію людства і релігій так глибоко, що це неможливо читати без нотатника.
А ще дуже раджу есеї Борхеса, романи Сарамаго та поезії Одена — вони мені зараз дуже актуально та сцілююче звучать.
«S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl»
Це глибока робота команди, яка перетворила колишній радянський міф на справжній український культурний код.
Після навчання міфодизайну я почала досліджувати, як працює сучасний український наратив у маскультурі. І, на свій подив, відкрила для себе першу в житті компʼютерну гру «S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl».
Гра транслює на мільйонну міжнародну аудиторію українські пісні, традиції, мову. Це глибока робота команди, яка перетворила колишній радянський міф на справжній український культурний код.
Здійснення дитячої мрії — повернення до бальних танців
Пригадайте, про що ви насправді мріяли та зробіть це для себе.
Ще одне джерело натхнення для мене — бальні танці. Нещодавно я повернулася на паркет. У юності я непогано танцювала, але це доволі дорогий спорт, який наша сімʼя тоді не могла собі дозволити. Тож для мене зараз це більше, ніж просто спортивне хобі. Це повернення до юнацьких мрій, спогадів, енергії та драйву. Пригадайте, про що ви насправді мріяли та зробіть це для себе.
І наостанок — фільми
- Фільм-медитація, який завжди повертає мені відчуття гармонії зі світом та собою — «Попіл та сніг» (2005).
- Відчуття реальності, простору та часу — «Оголений острів» (裸の島, 1960).
- Та документальний фільм «Барака» (1991), із якого колись почалось моє захоплення подорожами світом.
Це три фільмовані філософські есе, які не втрачають актуальності, дарують натхнення, нові виміри та глибину сенсів буття.
