Херсонський музей разом з фольклористкою Яриною Сізик та режисеркою анімації Марії Духовне Личко запустили проєкт «Викрадене мистецтво…», присвячений картинам, які були викрадені росіянами під час окупації. Ідея є відповіддю на спробу знищити нашу культурну спадщину, розкрадаючи Херсонський художній музей ім. Олексія Шовкуненка. Загалом з музейного фонду окупанти вивезли понад 10000 творів мистецтва.
Україна ніколи не була поза контекстом розвитку мистецтва, а навпаки проявлялась як самодостатня і з безліччю багатств. Ми не можемо дозволити росіянам вкотре привласнити, викрасти свої культурні надбання минулих століть. Ця спадщина є доказом нашої незалежности, нашої мистецької самобутності, окремості від російського контексту. А замах на неї — логічним продовженням імперської політики росії, неодмінним знищенням не лише територіальної, а й нашої культурної цілісності.
Ярина Сізик
фольклористка, учасниця гурту ЩукаРиба
Метою проєкту стала спроба відтворити викрадене мистецтво, що знаходиться на чужині. Для цього використали роботу з памʼяттю — нам нагадують про зниклі картини, щоб не дозволити забути про втрачену спадщину.
Нова економічна реальність: які тренди визначатимуть ринок у 2025 – досвід TERWIN, Arcelor Mittal, Kvertus, BRAVE1, Starlight media, ГК «Молочний альянс» та 40 провідних управлінців та державних діячів.
11 квітня на Business Wisdom Summit дізнайтеся, як розширювати партнерства, зміцнювати довіру до бренду та виходити на міжнародні ринки. Реальні стратегії та досвід компаній, які вже зробили цей крок.
Забронювати участь
Першою роботою, яку вдалось відтворити, стала картина Михайла Брянського «Портрет дівчини у вишиваній сукні». Цікавою також є історія відтворення сорочки, яка зображена на полотні. Її вишила херсонська гідеса Інна Микуцька під час окупації. Жінка пригадує: «Коли я вишивала, то мріяла, що буду водити екскурсії вільним Херсоном». Оживити й осучаснити копію картини допомогла Даша Астафʼєва, яку мисткині перетворили на дівчину у вишиваній сукні з вкраденого полотна.
Це наша спроба в режимі реального часу відповідати на спробу знищити українські культурні надбання. Формат віртуальних і водночас живих копій картин дозволяє передавати важливий меседж — втрачене, але не забуте. І навіть перебуваючи на чужині, мистецтво може жити й спілкуватись з глядачем. Але для цього ми повинні постійно звертатись до памʼяті з креативними, цікавими нагадуваннями.
Марія Духовне Личко
режисер анімації
Ще одна ціль проєкту — допомога Херсонського художнього музею ім. Олексія Шовкуненка. Анімації мають привернути увагу до інституції, яка потребує підтримки після розграбування російськими окупантами.
