У Нью-Йорку відбулася благодійна виставка «УКРАЇНСЬКІ ПЛАКАТИ ВОЄННОГО ЧАСУ». У ній взяли участь 10 українських графіків, авторів колажу та леттерінгу.
Загалом у приватному галерейному просторі Майка Дуплера (Michael Dupler), який знаходиться у центральній частині Манхеттена, було представлено 150 плакатів воєнного часу. Окрім боротьби із російською пропагандою метою організаторів виставки був збір коштів для придбання спеціального медичного обладнання до Комунального некомерційного підприємства МОЗ України «НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ ПОЛОГОВИЙ БУДИНОК». Захід відбувся за підтримки Генерального Консульства України в місті Нью-Йорк та благодійного фонду «Help Ukraine Center USA» (Нью-Йорк, США).
До експозиції виставки увійшли роботи авторів, які давно співпрацюють із міжнародним симпозіумом сучасного мистецтва BIRUCHIY («Бірючий») – найбільшою та найпотужнішою мистецькою резиденцією України, яка існує з 2006 року. За 17 років діяльності резиденція об’єднала понад 300 авторів та 14 арт-груп із 19 країн світу. На виставці також демонструвалися роботи молодих мисткинь, які було відібрано кураторами Національного Центру «Український Дім» для участі у однойменному проєкті, представленому в Києві напередодні.
Олена Сперанська, кураторка проєкту, директорка міжнародної резиденції сучасного мистецтва BIRUCHIY та віце-президентка ГО «Спілка Дослідників Сучасного Мистецтва»:
«Сьогодні вкрай важливо показувати світові наше актуальне мистецтво, яке рефлексує на жорстокі події: криваві вбивства, тортури, знущання над жінками, дітьми та полоненими, руйнування та знищення наших міст, відвертий геноцид українського народу.
У Нью-Йорку ми вирішили розпочати виставковий процес саме з плакату, адже мистецтво плакату завжди мало на меті заохочення до конкретних дій. За латинською placatum – це повідомлення, свідоцтво. У Древньому Єгипті, Греції та Римській Імперії плакати використовували здебільшого з інформаційною метою – для анонсування спортивних подій, загальних зборів громад. У XIII столітті на заході сучасної Великобританії почали з’являтись перші графічні релігійні плакати, на яких наносили молитви та інформацію про церковні заходи. На початку XVI століття Німецькі гравюри вже виконували конкретну агітаційну місію і мали назву «летючі аркуші». Розквіт плакату в сучасному розумінні прийшовся на часи Першої світової війни, коли його стали конкретно використовувати в сучасному значенні – у пропаганді.
Нацистська Німеччина та Радянський Союз під час Другої світової війни використовували плакати у інформаційному протистоянні, та продовжували це робити досить довго, аж до кінця Холодної Війни. У 60-70-х роках XX століття плакат розквітнув завдяки Італійському кіно – через творчість таких митців, як Альфредо Капітані (Alfredo Capitani), Луїджі Мартінаті (Luigi Martinati), Ансельмо Бальєстер (Anselmo Ballester) та Ерколо Бріні (Ercole Brini). Та саме у Сполучених Штатах Америки стався справжній «бум плакату», що виражено у творчості митців Кіта Гарінґа (Keith Haring) та Грана Ф’юрі (Gran Fury). На найбільш відомий американський постер у світі із тезою “We Can Do It!” (“Ми можемо це зробити!”), зроблений Говардом Міллером з метою підняття бойового духу жінок-працівниць, досі створюють оммажі відомі художники світу. На нашій виставці також є однойменний постер – від Олександра Грехова (Київ)».
Митці, автори плакатів
У роботах Насті Гайдаєнко (Київ) – символи жіночності, міцності духу та психологічного стану під час війни. «У мирному житті в мене була професія художника-постановника. Я створювала декорації, а малювала для задоволення лише у вільний час. Від початку війни було багато переживань. Творчість допомагала мені всі ці емоції виплескувати в ілюстрацію. Все, що накопичувалося, вся злість, печаль, сум – відбивалися в них. Це як психологічна і арт-терапія, але згодом, я впевнена, будуть ілюстрації присвячені нашій перемозі, радості та процвітанню нашої країни», – говорить Настя Гайдаєнко.
Київський ілюстратор Олександр Грехов (Київ) показав свої іронічні плакати, які було створено під час війни, а також роботи з циклу «Квантовий стрибок Шевченка», у яких відомий письменник з’являється у різних іпостасях через часові межі та різні культурні явища. «Ми звикли вважати (дехто іронічно, а більшість – всерйоз), що хліб, вишиванка, калина, гопак і пісня символічно трактують нашу українську ідентичність. Від них вже рукою подати до культурного коду нації – Тараса Шевченка. Його продовжують згадувати і цитувати в часи сум’яття та непевності (тобто регулярно), хоч за двісті років він з живого артиста-авантюриста перетворився на ідеологічний пам’ятник боротьби з недолею. Проект «Квантовий стрибок Шевченка» – це сплав вільнодумства та науки, це спроба осучаснити старе та архівувати популярні культурні образи. Це мандрівка у часі, просторі, вимірі з українським Вергілієм – Тарасом Григоровичем, це незабутній «тріп», де глядач бере на себе роль самого Шевченка».
Графік та дизайнер, численний переможець конкурсу «Стоп Цензура», Микола Гончаров (Київ), що наразі у Києві проходить реабілітацію після подвійного інсульту, передав для виставки у Нью-Йорку свої плакати, над якими працював ще з початку війни у 2014 році. Під час повномасштабного вторгнення Микола щодня створював нові плакати, рефлексуючи на жорстокі події, політичну пропаганду та злочинні дії агресора.
Закентій Горобйов (Київ) – графічний дизайнер, художник, автор леттерінгу та шрифтів, лектор приватних навчальних закладів КАМА, Apollо, Арт-і-Я, та володар найвищої нагороди з дизайну Red Dot за проєкт «Парк корупції» (в команді HOOGA). Він показав свої постери із серії Be Brave!, а також вже відомі роботи «Крокоборос», «Росія монстр» та «Together Happy!».
Катя Лісова (Київ) представила роботи з серії діджитал колажів «Сила пам’яті». «Серія створена у форматі поєднання растрової і векторної графіки. Кожна з робіт оповідає про трагедії різних міст та селищ, що постраждали у ході війни, серед них Маріуполь, Ірпінь, Бородянка, Сковородинівка, Харків, Одеса, Київ, Чернігів. Всі роботи утворені з фрагментів світлин, як тих, що супроводжували хроніку перебігу вторгнення російських військ в Україну, так і старих фотографій українців, що мешкали в регіонах, де відбулися або тривають бойові дії. Ці елементи «зшиті» зображеннями орнаментальних частин із традиційних рушників. Деякі з робіт зображають рушник — насичений символами атрибут, який супроводжував людину від народження до смерті». — говорить Катя Лісова.
Даша Подольцева (Київ) є українською графічною дизайнеркою та художницею, співзасновницею урбан-графічного проєкту «Серія__» про українські панельні будинки. До експозиції увійшли роботи, які побували на антивоєнних мітингах та виставках у Англії, Швейцарії, США, Грузії, Польщі, Італії, Японії, Кореї та Україні.
Олексій Сай (Київ) представив обрані плакати воєнного часу, що вже стали символами цілих етапів війни та боротьби за наші цінності. Вони були експоновані на антивоєнних мітингах у Лондоні, Берліні, Варшаві, Амстердамі, Парижі, Нью-Йорку, Вашингтоні, Мілані, та в інших містах світу: «From every teardrop – bullet will be cast (з кожної сльози – віділлється куля)», «Good Russians» та «Nothing Common».
Микита Шилімов (Харків) з 2014 року веде активну творчу діяльність, у якій через призму мистецтва показує окупацію Криму та збройну агресію росії проти України. Ключові меседжі творів — мистецько-медійний спротив російській агресії, іронічна деконструкція брехливих ворожих наративів та донесення правди до світової спільноти.
Український ілюстратор, плакатист, театральний художник та автор понад 10 обкладинок сучасних українських книжок, Нікіта Тітов (Київ) показав свої відомі на весь світ плакати, що вражають духом української хоробрості та бажанням виживати, боротися. Його меседжі переконують глядачів у тому, що перемога України дуже близько. Патріотичний український плакат Нікіти Тітова є взірцем незламного духу українців і на виставці «Українські плакати воєнного часу» був представлений у декількох залах галереї.
Альбіна Ялоза (Київ) займається традиційним ліноритом, в рамках якого досліджує сакральні християнські мотиви, і, через військову агресію кремля, продовжує досліджувати конкретні події війни, власні емоції і психологічний досвід. Це єдині твори у експозиції проєкту, які було представлено виключно українською мовою. Раніше вони експонувалися на виставках у Чехії, Ізраїлі, Львові та Києві.
Під час виставки відбувся виступ оперної співачки з Одеси Ангеліни Статьєвої, володарки вищої нагороди на міжнародному вокальному конкурсі у Фінляндії, вокалістки танго-оркестру «КвінТанго» та півфіналістки «Голосу» Греції. Ангеліна Статьєва виконала українські народні пісні у сучасному акомпануванні піаніста з Американської Асоціації Джазу (Jazz Foundation of America) Маркуса Перціані (Marcus Persiani).
«Для нас одночасно велика честь та відповідальність робити такий важливий проєкт вперше у найбільшому місті США. США надають Україні велетенську підтримку не тільки у політичній й макроекономічній сферах, а й напряму протидіє воєнній агресії, надаючи Україні зброю і обладнання – говорить організатор проєкту Артур Згуров, громадський діяч, активіст, організатор антивоєнного українського громадського руху у Нью-Йорку, який виступає з проукраїнськими закликами до американського суспільства з самого початку повномасштабної воєнної агресії росії проти України – Для мене це особиста історія. Я працював лікарем в Україні і знаю, що вкрай важливо підтримувати українських лікарів, особливо сьогодні, під час війни. Так само як військові, які щодня віддають свої життя за нашу землю, відстоюючи Україну, наші лікарі самовіддано рятують людей, стоячи на сторожі майбутнього України».
Подію організовано за підтримки та участі ГО «Спілка Дослідників Сучасного Мистецтва» (Україна), «Cybertone Inc.» (США), «SpeedPro» Лонг-Айленд-Сіті та ресторану італійської кухні Maestro Pasta (США).