Як переїхати в іншу країну з трьома дітьми, успішно пройти легалізацію та вибудувати ефективний робочий та освітній процеси? Анна Зеленюх, CEO агенції закордонної нерухомості Hayat Estate, ділиться власними залаштунками релокації до Лондона — міста, яке диктує тренди усьому світові.
Чому обрали Англію для релокації?
Я переїхала до Лондона з трьома дітьми й мамою на самому початку повномасштабного вторгнення — після того, як ми п’ять днів просиділи у підвалі. Ми жили у приватному будинку під Васильковим, неподалік від військового аеродрому, який весь час бомбардували рашисти.
Насамперед цей вибір був пов’язаний із питанням освіти для моїх дочок.
Чому Англія? Насамперед цей вибір був пов’язаний із питанням освіти для моїх дочок. І англійська освіта підходила їм якнайкраще. Окрім цього, я працюю в міжнародній компанії, і для мене було важливо жити у великому місті, звідки легко дістатися в будь-яку частину Європи. До речі, як з’ясувалося, авіаквитки з Лондону до європейських столиць доволі дешеві. Якщо брати їх заздалегідь, то ціна дорівнює вартості квитка на заміську електричку.
Як відбувалася легалізація на новому місці?
Головні мої побоювання були пов’язані з мовою та легалізацією. На щастя, обидві ці проблеми виявилися не такими вже й жахливими. Коли ми приїхали до Лондона, моя англійська була далекою від рівня native speaker. Але англійці дуже толерантні до іноземців і намагаються розмовляти з тобою так, щоб ти їх зрозумів. Звісно, уже за перші місяці перебування в Лондоні моя англійська значно покращилася.
В Об’єднаному Королівстві ти спочатку маєш знайти «спонсора» для своєї родини.
Що стосується легалізації, то тут ситуація не така проста, як, наприклад, у Польщі, де все працює за принципом: приїжджай і живи. В Об’єднаному Королівстві ти спочатку маєш знайти «спонсора» для своєї родини — людину, яка забезпечить тебе житлом і буде твоїм, скажімо так, опікуном. Спонсори отримують від держави кошти за те, що допомагають українським переселенцям. Таких людей я знайшла на спеціальному сайті — це чудова англійська сім’я. Вони надали нам для проживання окремий будинок і дуже допомогли з адаптацією. Ми вже давно орендуємо житло самостійно, але продовжуємо спілкуватися з цими людьми, яким я дуже вдячна.
Взагалі існує декілька шляхів для легалізації в UK: пошук спонсора, сімейна віза (якщо ви маєте родичів у цій країні), робоча віза, бізнес-віза і віза для талантів. Звісно, найбільш доступний шлях для українських переселенців — це саме пошук спонсора. Тепер я отримала resident permit на 3 роки, який потім можна подовжити ще на 1,5 роки. Цей статус дає змогу працювати й навчатися в UK, а також отримувати усі соціальні привілеї, які доступні місцевим.
Як охарактеризуєте ментальність англійців? Що цікавого відмітили для себе?
До приїзду сюди я уявляла англійців манірними й навіть зневажливими. На щастя, мої уяви виявилися помилковими.
В основі ментальності місцевих жителів — взаємна повага і ввічливість.
В основі ментальності місцевих жителів — взаємна повага й ввічливість. Вони вже давно благополучні й не вважають за потрібне виявляти агресію до оточуючих, змагатися з ними. Я б окреслила їх манеру спілкування як позитивну байдужість. Тут ніхто не намагається залізти на твою територію, щось тобі довести. Усе обмежується славетними англійськими смолтоками. Тобто англійці виявляють ввічливу зацікавленість навіть до незнайомої людини, але не більше.
Як я вже казала, тут дуже добре ставляться до іноземців, а до українців — ще краще. Мабуть, тому що наші співвітчизники показали себе тут активними позитивними людьми, а ще й дуже працездатними. Окрім цього, англійці розуміють, що Україна — це щит, який захищає всю Європу від російської агресії. Мені багато разів доводилося чути тут саме таке формулювання.
Я помітила, що зовнішній вигляд не дуже турбує англійців — вони більше зосереджені на внутрішньому світі. Саме тому тут можна побачити багато пар, в яких чоловік та жінка дуже відрізняються один від одного — за зовнішністю, стилем одягу, расою.
Аспект, в якому вони люблять змагатися один з одним, — це близкість до королівської сім’ї.
Раніше я казала, що англійцям не притаманна конкуренція у суспільстві, але це правда лише частково. Аспект, в якому вони люблять змагатися один з одним, — це близкість до королівської сім’ї. Інакше кажучи, те, скільки рукостискань відділяє вас від монаршого сімейства, — це дуже важливий фактор. Наприклад, сім’я, яка допомагала нам у перші місяці перебування в Лондоні, належить до аристократичного кола. При цьому це дуже скромні люди, які не хизуються своїм статусом. Одного разу вони запросили нас у якості глядачів на гру в поло, в якій брали участь члени королівської сім’ї. Це було незабутнє враження!
Я побоювалась, що в моїх доньок виникнуть складнощі з адаптацією в новій школі, але все пройшло дуже добре. З жодною проявою хейту вони не стикнулися — навпаки, і вчителі, і інші учні ставляться до них дуже доброзичливо. Але місцева освіта — це тема для окремої розповіді.
Поділіться особливостями освіти в Англії.
Три мої доньки — 11-річна Ліза і 8-річні близнюки Аліса і Соня — навчаються у приватній школі (ми отримали велику знижку на навчання). Батьків тут майже не залучають до навчального процесу — ніхто не робить домашнє завдання разом із дітьми.
Якщо вчителі бачать, що дитині потрібна допомога в якихось аспектах, їй можуть призначити додаткові уроки з цього напрямку. Але ніхто не вимагає, щоб ваша дитина була однаково успішна в усіх предметах, а намагаються підсилити ті напрямки, до яких учень виявляє зацікавленість. Наприклад, моя Ліза хоче бути режисером у майбутньому, тож їй доручили зробити шкільну виставу, навіть виділили окремий бюджет для цього шоу.
Батьків тут майже не залучають до навчального процесу.
Ніхто з учнів не знає, які відмітки отримують інші діти — табелі успішності батьки отримують окремими листами. Коли виявилось, що моя донька відстає в англійській, мені запропонували додати ще один урок з англійської на тиждень, щоб підтягнути її до потрібного рівня. А ще тут заохочують дітей до читання — залучають їх до книжкового клубу, де учні збирають наліпки за кожний прочитаний розділ.
У нашій школі батьки учнів кожен рік збирають цілу фуру гуманітарної допомоги для України. Таким чином вони показують дітям, наскільки важливо допомагати іншим.
Як вибудували дистанційно робочі процеси?
Я працюю в міжнародній компанії Hayat Estate, головні офіси якої розташовані в Києві й турецькому місті Аланія (це одне з курортних міст світу, де ми продаємо нерухомість українським клієнтам). Різниця в часі між Лондоном і Києвом з Аланією — дві години, а взимку — три. Тобто, якщо онлайн-зустріч з колегами призначена на дев’яту ранку за Києвом, то в мене в цей час — шоста ранку. Я вже звикла до такого режиму. Є тут і плюс — я раніше закінчую роботу.
Моя робота передбачає велику кількість бізнес-подорожей.
Моя робота передбачає велику кількість бізнес-подорожей — майже кожен місяць я виступаю на івентах у галузі міжнародної нерухомості: у Польщі, в Австрії, на Мальті, в Україні. Також мені потрібно регулярно відвідувати наш аланійський офіс. Завдяки тому, що Лондон є великим авіа-хабом, з постійними перелітами не виникає труднощів.
На мій погляд, Лондон — одне з міст, яке диктує тренди усьому світові.
На мій погляд, Лондон — одне з міст, яке диктує тренди усьому світові. Все, що буде актуальним в інших містах вже завтра, спочатку з’являється саме в Лондоні. Тому це місто — ідеальне для ведення бізнесу: тут ти відчуваєш себе в центрі світу, з усім світом на зв’язку.
Які мінуси життя в Англії?
Звісно, окрім плюсів життя у Англії, які я описала, існують і певні мінуси. Наприклад, поганий сервіс у більшості невеликих приватних компаній (а місцеві ресторани — це окремий сум). Крім цього, місцевий житловий фонд переважно дуже старий, і знайти квартиру або будинок зі свіжим ремонтом майже неможливо. Є проблеми і з дуже бюрократичними місцевими банками, а також із ненадійною системою доставки. Але до всіх цих мінусів можна звикнути, адже плюсів тут все одно більше.