На YouTube-каналі MMR / Marketing Media Review вийшло інтерв’ю з Іваном Дорном — співаком, музикантом, автором пісень та дуже креативною особистістю.
Говоримо з Іваном не про творчість та особисте життя, а про наболілі всім українцям теми хейту та інформаційної гігієни. Іван поділився своїм ставленням до хейту та хейтерів у цілому, розказав про найбільший репутаційний зашквар та причину майже повної відмови від соцмереж.
Топ 5 фраз-інсайтів з інтерв’ю
- Не можу жити без хейту. Не можу себе сприймати як людину без хейту. Мені подобається, коли ми хейт сприймаємо як нормальне явище, просто як ще одну грань нашого людського. Дуже прикольно розуміти цей етер, в якому ти відчуваєш супротив через людей, які не сприймають тебе так, як тобі б хотілося, щоб вони тебе сприймали. Таким чином через супротив ти починаєш відчувати власні форми, власне відчуття себе. Інакше не можна.
- У мене є така риса — мені чим гірше, чим мені важче, тим краще. Тому що я таким чином відчуваю життя. Поки є ця хвиля супротиву — від людей, від долі або просто мені не пощастило прийти в магазин, бо він зачинений — окей, будемо якось по-іншому обходити цей момент. Коли я не відчуваю супротиву, коли все мною позитивно заповнено, мені стає якось сумно. Надто легко. Надто просто. Надто нецікаво.
- Я народжений для того, щоб прощупати соціальні середовища. Не тільки свої творчі, істинні моменти, а й соціальні середовища в тому числі. У цілому, якщо ти особистість, ти не можеш обмежуватися лише музикою. Ти все одно йдеш далі. Твоя особистість ширша за музику, вона поза музикою в тому числі. І проявляється в будь-якому культурному аспекті, діалогах, діяннях поза культурою. Таким чином, коли я щось кажу в інтерв’ю, це моя особистість каже поза культурою. Це моя особистість каже те, що вона вважає. Коли я кажу якісь гострі речі, які багато в кого викликають емоційний стан, я роблю висновки, як зараз реагує соціум. Що саме він відчуває? Де той кордон, за яким це вже стає ненормальним?
- Не кажу про всіх, але є медіа, що працюють на клікбейти, на заголовки, на абсолютне дезінформування більшості людей, які не люблять читати. Саме цьому присвячувалося моє «коронне» висловлювання «чтобы не воняли». Насправді моя проблема була в тому, що я не адресував його конкретно. І у монтажі це подали саме так. Але воно адресувалося саме журналістам. Не свідомим журналістам, а тим, що працюють на «вонь». Їм вигідно це.
- Чесно кажучи, я в інтернеті дуже мало часу проводжу. Це не моя середа, не мій етер. Він сильно відволікає. Мене нема у Facebook, у Twitter нема, в Instagram я є, але я там не сиджу. Мене дивує лицемірство. Коли я бачу, що люди про мене відписують одне, у негативному ключі, але коли ми особисто зустрічаємося на вечірках чи десь ще перетинаємося, вони посміхаються абсолютно ніжно, абсолютно, як на мене, відверто. Я зрозумів, що життя офлайн та онлайн — це не просто два різних життя, це дві різних особистості… Я не готов розділяти. У мене й так всередині Біллі Мілліґан. Я й так сам живу, як Біллі Мілліґан. А мені ще цього Біллі Мілліґана треба ділити на дві різні частини. Ні, я так не можу. Я краще буду в офлайні.
- Ми випустили фейкову хейт-статтю на підтримку пісні «Te la passe’». То буда свого роду «Лабораторна робота» у соц мережі. І з‘ясували 3 речі.
- 1. «Єдність є». В епоху тотального хейту здається, ніби він всюди. Але виявляється, що просто адекватні люди мовчать і не пишуть зайвий раз коментарі, аж до поки не побачуть очевидну несправедливість. Тоді приходять у коментарі захищати й підтримувати один одного.
- 2. «Медійна тверезість». Мало хто читає далі заголовка, а також не вчитується у те, що бачить. Багато змі працюють таким чином, щоб викликати емоцію та зманіпулювати. Тому перевіряйте тверезо і детально усе, що читаєте, — посилання, джерела, контекст.
- 3. «Довіряйте, але перевіряйте». Навіть якщо чуєте або читаєте щось від людини або джерела, якому довіряєте 100% — перевіряйте. Зважуйте факти, оцінюйте та приймайте рішення чи довіряти інформації.