«Щороку понад 12 тисяч кінофестивалів у всьому світі шукають нові найкращі фільми, тож кінематографістам важливо розуміти, що таке фестивальний бізнес і чим він може бути корисний для їхнього майбутного», — говорить французький маркетинговий експерт Бруно Шателін.
Свій професійний шлях він почав із відомих рекламних агенцій, потім керував маркетинговими кампаніями майже 200 фільмів студій-мейджорів, а останні 10 років працює як фестивальний агент, входить до складу правління багатьох кінофестивалів і розвиває портал Filmfestivals.com — корисний інструмент для ознайомлення з фестивальним бізнесом, моніторингу основних подій і донесення інформації про нові фільми фестивальним програмерам, баєрам тощо.
У межах індустріальної програми фестивалю середньометражного глядацького документального кіно Doc Kyiv Fest Бруно розповідав про маркетингові інструменти для документальних фільмів. Подію модерувала Олена Мартинова — маркетинг-директорка Starlight Media, одного з організаторів фестивалю, що відбувся у Києві минулого тижня.
«На кінофестивалях ви показуєте свої фільми не лише глядачам, але й людям, які купуватимуть і прокатуватимуть їх. Це місця, які можуть запустити вашу кар’єру та привести до «Оскара». Тут ви зустрічаєте потенційних баєрів, спонсоров, партнерів або людей, які робили щось подібне, але пішли іншим шляхом, отримавши інший корисний досвід. Це доступ до найбільших ЗМІ (наприклад, Каннський кінофестиваль висвітлюють 5 тис. медіа з різних країн – більше, ніж Олімпійські ігри) та можливість донести важливі ідеї всьому світу», — пояснив Бруно свою увагу до фестивальних інструментів роботи з фільмами.
У відповідь на запитання Олени Мартинової, які кінофестивалі найкращі для правильного маркетингу та загалом виходу на ринок документальних фільмів експерт порадив документальні секції усіх великих майданчиків (у Каннах, Берліні тощо), а також рекомендував дослідити список фестивалів, які є кваліфікаційними для «Оскару»: «Якщо ви переможете там у категорії «Найкращий документальний фільм», це означатиме, що вас буде включено до лонгліста кінопремії».
Зазначивши, що кожного року фестивально-ринкове життя проходить коло, починаючи із Sundance у січні та закінчуючи American Film Market у листопаді, Бруно Шателін порадив 10 інструментів і обовʼязкових практичних кроків із підготовки та роботи на кінофестивалях.
1. Переконайтеся у потенціалі історії
Немає єдиного рецепту успішного фільму. Ваша пристрасть і ваш запал — найважливіші критерії насправді.
Утім, переконайтеся завчасно, що історія має потенціал бути цікавою багатьом людям поза вашим колом. Свого часу я працював із фільмом Sharkwater режисера-документаліста Роба Стюарта, ми разом пройшли порядка 250 фестивалів. Фільм розкриває дуже специфічну тему (досліджує світову індустрію полювання на акул, знищення яких впливає на кліматичні зміни. — Ред.), і мені здається, що однією з причин його успіху був страх: людям цікаво спостерігати за акулами та водночас вони їх лякають. Стрічка також спрацювала через красиві підводні кадри, і через те, що режисер ледь не загинув під час знімань, і через те, що в історії є китайська мафія — все це було дуже важливо.
2. Дослідіть свою нішу
Ще до завершення роботи над документальним фільмом ви маєте знати, яку нішу він може зайняти на ринку та наскільки він відображає момент. Чи є у вашій команді хтось відомий, хто буде цікавий пресі для інтервʼю, чи існують інші документальні фільми, що зробили вашу тему відомою. Якщо відповіді на ці питання говорять, що вам важливо вийти на великі фестивалі — можливо, Канни стануть хорошим місцем для старту (скажу чесно, таке не трапляється часто, але це можливо).
Початок фестивальної історії з Канн означає багато обмежень. Наприклад, ви не зможете показувати фільм у світі до травня, коли відбувається фестиваль. Тож, якщо роботу завершено в червні, чи сидітимете ви майже рік до наступного травня? Я би не рекомендував так робити. На фестивалях ви набуваєте безліч корисних звʼязків на майбутнє, тому намагайтеся охопити якомога більше майданчиків: шанси бути відібраним на один із великих фестивалів не дуже великі, і не варто марнувати час лише на них. Краще подаватися до якомога більшої кількості фестивалів — особливо тих, участь у яких не треба оплачувати.
3. Підготуйте бюджет
Кількість кінофестивалів, на які ви плануєте подаватися, впливатиме на ваш бюджет (десь висока плата за подачу, десь не надають житло), і це потрібно прорахувати на початку. Ще до завершення роботи над фільмом ви маєте готуватися до подальшого фестивального життя.
4. Створіть submission profile
Коли стрічку майже завершено, створіть її профіль на Filmfreeway.com (платформа для подачі фільмів на фестивалі. — Ред.), підготуйте прес-кіт, зберіть усе, що розповідає про ваш фільм якнайкраще, аби зацікавити насамперед програмерів. Зробіть якісний трейлер, а також PDF-презентацію фільму з короткою та довгою версіями синопсису, фотографіями тощо. І завантажте це кудись онлайн (наприклад, на той самий filmfestivals.com).
Також обов’язковий елемент — біографія режисера та мотивація, чому він зробив цей фільм, чому стрічку важливо показати й у чому тут надзвичайна роль фестивалю. Якщо ви дебютант або, навпаки, вже маєте фестивальні селекції чи перемоги, обов’язково зазначте це на Filmfreeway.
Також варто мати профіль на Cinando.com (онлайн-база кінопроектів від кіноринку Marché du Film Каннського кінофестивалю. — Ред.) — це ваша електронна бізнес-картка на ринках. Додайте в акаунт якомога більше зовнішніх посилань: IMDb, сайт фільму, сайт продакшен-компанії, а також упевніться, що там є ваше фото й електронна адреса. Реєстрація коштуватиме близько 60 євро, але це місце відвідують усі ключові професіонали, понад 70 тис. людей.
5. Подбайте про elevator pitch
Для роботи на кіноринках вам також знадобиться elevator pitch, тож складіть його та обовʼязково відрепетируйте. Почніть зі слогана, додайте фільми-референси та інформацію про те, що робить ваш фільм і команду унікальними, розкажіть, на якому етапі перебуває проект та чого ви очікуєте чи шукаєте, а потім попросіть про подальшу зустріч, якщо візаві зацікавлений дізнатися більше.
6. Працюйте з аудиторією
Припустімо, ваш фільм розповідає про стоматолога, який рятує світ. Тож, якщо фестиваль відбувається у великому місті, де живе багато стоматологів, запропонуйте організаторам заходу допомогти вам запросити цих людей на показ.
У випадку з фільмом Sharkwater ми отримали підтримку людей, які дійсно захоплені збереженням життя акул, а також різноманітних асоціацій із захисту природи, позаяк акули є важливим елементом в екологічному ланцюжку.
7. Запросіть пресу, партнерів, сейлз-агентів, баєрів
Маючи фестивальні або ринкові покази, спробуйте дістати людей, які вам потрібні, від закупівельників до прес-агентів. Завжди запитуйте програмерів, хто може бути потенційно зацікавлений у вашому фільмі, та запрошуйте їх усіх. Також домовляйтеся про зустрічі заздалегідь: сконтактуйте із сейлз-агентами та баєрами за кілька тижнів до ринку, адже їхні розклади заповнюються дуже швидко, та попросіть 15 хвилин для першої зустрічі.
8. Організуйте та задокументуйте Q&A
У більшості випадків під час фестивальних показів відбувається сесія питань і відповідей, для якої краще підготувати не лише розповідь про знімання та пошук грошей. Наприклад, запросіть, якщо можете, фахівців із теми, з якою ви працювали, людей, котрі можуть сказати на тему вашого фільму щось експертне, — це важливо. Також подбайте про людей, які зніматимуть чи фотографуватимуть сесію, аби ви могли ділитися цим у соцмережах і публікувати у своїх профілях на кіноплатформах.
9. Оберіть найкращі цитати
Ви не можете сказати, що ваш документальний фільм — найкращий, тому вам потрібні експертні цитати інших людей (наприклад, критиків, журналістів), які бачили фільм на інших фестивалях або з якими ви поділилися фільмокопіями. Важливо додати це у прес-кіт та інші презентаційні матеріали.
10. Використовуйте фестивальний авторитет
Фраза «Добрий день, ми з вами зустрічалися в Каннах» працюватиме як легкий і дієвий початок розмови. Навіть якщо ви не були в Каннах (Берліні тощо) — я бачив, як це працює. На великих фестивалях представлені всі великі гравці, і ваша присутність там означає серйозне ставлення до свого фільму та кар’єри загалом, демонструє вашу авторитетність.
Бонус: перетворіть солідарність з Україною на можливості
Наостанок Олена Мартинова змінила вектор розмови з універсального на український, запитавши про маркетингові підходи для більш ефективної розповіді світові про наше документальне кіно, креативні індустрії та й загалом історію, яка зараз формується в Україні.
«Мені здається, треба використати те, що зараз всі хочуть допомогти вашій країні — я бачив чимало речей, які робилися для України на багатьох фестивалях, навіть таких заполітизованих як Берлін, навіть у Каннах. Та щоб трансформувати цю добру волю у спроможності для бізнесу, потрібна робота з фестивалями. Наприклад, коли вас обрали для участі, просіть українського посла чи консульство організувати невеликий прийом після показу — у них мають бути гроші, аби це зробити. Якщо ви запрошуєте журналістів подивитися фільм і відвідати невеликий прийом, це зовсім інша історія, позаяк журналістам подобається, коли є безкоштовна їжа та напої. І вже за таких умов ви можете залучити їх до більш детальної розмови, запрошувати на панелі з експертами тощо. Насправді це буде хороша початкова точка для організаторів фестивалю: чи готові ви працювати з ними як команда, щоб перетворити показ фільму на подію (це можна навіть трансформувати у збір для фондів, благодійний захід). Або ви можете запропонувати організувати Zoom-подію чи живий показ в Україні паралельно з фестивальним показом, щоб наприкінці фільму зробити трансляцію, привітатися з глядачами тощо.
Заповнюючи профіль на FilmFreeway, підготуйте лаконічний лист, де можна згадати, що у вас є команда, готова працювати над організацією події (якщо фільм оберуть), залучити, наприклад, українських офіційних діячів або локальних експертів із теми, що порушується у проекті. У будь-якому разі пропоную сказати, що ви вже зв’язалися з ними, навіть якщо це не так, оскільки у фестивалю буде розуміння, що ви знаєте краще, хто важливий, хто цікавий, із ким необхідно зв’язатися – бо ви з України».