А ми продовжуємо серію ретроспектив тижня до Міжнародного дня боротьби за права жінок.
Катерина Гуленок, керівниця PR-департаменту «Брокард-Україна», розповіла MMR, як пройшов її тиждень, поділилася своїми відкриттями та інсайтами, а також планами на вихідні.
Як минув тиждень
Попередній тиждень був дуже насиченим. У нас у BROCARD взагалі завжди все дуже жваво: ми щось запускаємо або готуємо до запуску, працюємо над кількома проєктами, пишемо, креативимо, щодня маємо багато зустрічей та обговорень — як внутрішніх, так і з зовнішніми партнерами. Днями стартує перезапуск нашого YouTube-каналу: погоджено сценарії, заплановані перші знімальні дні. Я у хвилюючому передчутті.
Ну а найдинамічніша динаміка вилилася у мандри на Захід — із нашою PR-командою ми вирушили до Львова. У нас є комунікаційні проєкти, де ми показуємо бізнес крізь призму людей — наших колег. Опосередковано ми розповідаємо про наші цінності і показуємо: «Дивіться: ми живі! Ми справжні! BROCARD — це не щось абстрактне, не якийсь далекий преміальний бренд. Це Марійка, це Богдан, це Світлана Петрівна — продавець-консультант, касир, бухгалтер», «Ми поряд, аби ваш досвід із нами був ще крутішим, людянішим, просто класним».
Людям цікаві люди.
Ми створюємо такий контент для власних соціальних мереж, і він дуже заходить нашій аудиторії. Бо всі ж знають ті тренди: людям цікаві люди. А вилизані, глянцеві, захмарно далекі бренди — то вже давно не про сучасний світ. Усі відстані скоротилися. Тож із радістю і захопленням показуємо наших неймовірних колег — як з магазинів, так і з офісу. До цього зі зрозумілих причин створювали контент переважно у Києві, але маємо суперзірок і в інших з наших 22 міст присутності. Другим хабом вирішили робити Львів, бо вже є готові герої. Тож вирушили на повноцінних три знімальних дні, аби випробувати людей у кадрі, створити трохи контенту про запас (бо в березні нестимуться кілька інших проєктів) та відтестувати відеографів, із якими будемо працювати над цим проєктом.
Відкриття тижня
Я вкотре впевнилась, що міцніша, ніж іноді собі здаюся. Чесно, не те щоб мені прям кортіло бути «стійким олов’яним солдатиком», але є, як є, — вибору, схоже, не завезли. Реальність каже: «Тримайся, дєтка!». Тож я, як той візок із «Сільпо», — везе, то і я точно «вивезу»!
Що дістало за тиждень
Мій постійний біль — непрофесіоналізм.
Крім Трампа та Венса (які стабільно у топі подразників), мій постійний біль — непрофесіоналізм. Ось чесно, іноді дивишся на роботу людей і думаєш: «Якщо вони так працюють, то як вони взагалі виживають у цьому світі?». Журналісти надсилають тексти, які ChatGPT написав би на кілька голів краще (і чому вони досі його не юзають — загадка). Ілюстрації до цих текстів — окрема трагедія. Навіть стійкий, як скандинавський мінімалізм, естет втратить віру у прекрасне. І це ж не 90-ті, де працюєш з тим, що є! Світ переповнений інструментами, технологіями… Ну от якщо немає смаку чи навичок, зараз це хоча би можна сховати, хоча би на простих завданнях. Але ж ні. Люди принципово обирають шлях максимальної естетичної катастрофи. І от як після цього зберігати спокій?
Музика тижня
Як не дивно, але зараз я переслуховую свій літній плейлист «Літо.Love2024». Там Artemas, Teddy Swims, Kenya Grace, Billie Ellish, Chappell Roan, Monatik, Klavdia Petrivna, Анна Трінчер. Він асоціюється із легкістю, щастям, щирими розмовами і дивовижними заходами сонця — під нього ми каталися із подругою Меноркою. Літа в душі і в крові зараз дуже не вистачає.
Що почитати
Я люблю дивні, складні, багатошарові романи.
Дочитую фоліант Юрія Винничука «Мальва Ланда». Купила навмання на книжковому ярмарку на ВДНГ минулого року. З придбаного, але не прочитаного лишилася лише ця монументальна праця. Пообіцяла собі, що, поки все не дочитаю, по нові книжки не піду 🙂 Ось на фінішній прямій. Роман специфічний. Трошки (якщо чесно, геть не трошки) абсурдістан. Я люблю дивні, складні, багатошарові романи. Але від цього враження неоднозначне. Це безумовно круто — фантазія автора сягає ще тих висот. Але є стійке враження, що сюрреалізм тут з методу та засобу часто й густо перетворюється на самоціль. Іноді думається: «Ну і брєєд…». Але цікаво. Захоплює саме це вміння створювати настільки чудернацькі світи. Ну і мова дивовижна: образна, соковита, яскрава. Але своєю літературою я б це не назвала. Для досвіду і розширення горизонтів — так. Для чогось більшого, глибшого — ні. Вже б воліла теє скінчити скоріше і йти по свої нові книжки.
Як ліки для душі на ніч читаю Іздрика. Обожнюю. Нещодавно, до речі, була на його «квартирнику» у барі-театрі Гаріка Корогодського «Ґодо» — просто неймовірно. Десь 30-40 глядачів, дуже камерно, близько, щемливо. Найкраще, що сталося зі мною в останні тижні.
Що подивитися
Останнім часом серіали заходять мені краще, ніж кіно. По-перше, вони давно вже не «Санта-Барбара» (яку я, до речі, навіть у дитинстві не дивилася), а повноцінне мистецтво: серйозні бюджети, круті актори, масштабні історії. По-друге, часу на кіно часто бракує, а якщо навіть є, немає гарантії, що воно того варте. Серіали ж дозволяють зануритися в історію глибше, вони тримають тебе у своїй реальності кілька тижнів поспіль. Ну і подекуди вони вже кінематографічніші за повний метр.
З останнього — абсолютне захоплення викликала довгоочікувана екранізація Маркеса «100 років самотності». Так, у серіалі поки не йде сакральний дощ і риби не плавають у повітрі (може, допливуть у другому сезоні), але решта — просто 10 із 10. Сам Маркес категорично забороняв екранізацію, але після його смерті нащадки поступилися. Його сини навіть стали продюсерами, але із жорсткими умовами: хоч це і продукт Netflix, він має бути знятий іспанською, виключно в Колумбії і тільки з місцевими акторами.
Вийшло дійсно неймовірно. Дуже атмосферно, дуже «маркесово», актори ніби не грають, а просто живуть у кадрі. Всі ходи, всі шари, всі деталі — на місці. Але головне — там є магія і душа оригінального роману.
Топ застосунків на телефоні
Outlook — на ньому стоїть робоча пошта, а працюється завжди і відусюди. Microsoft Teams — бо це наша корпоративна система, всі зустрічі і більшість робочих чатів там. З «вічної класики» — Telegram та Instagram. У «телезі» багато робочого також, плюс приватні чати. А ось новини майже всі прибрала. Instagram для душі, для мене це щось типу щоденника. Останнім часом також люблю почитати Threads. Ну і ChatGPT — я стала використовувати його частіше за Google, коли треба якась інформація, аналіз, нескладний текст. Щось з особистого теж можу обговорити — з нього непоганий співрозмовник.
Плани на вихідні. Поради куди піти
Цього тижня вихідні у мене були в будні — мала трохи видихнути і підзарядити батарейки. Відпустки найближчими місяцями не передбачається, тож з’їздила на пару днів у заміський комплекс: спати, читати, гуляти, сауна і келих червоного ввечері біля каміну. А у вихідні вітатимемо тата — у нього ювілей, але то тссс.
А зі «сходити» я би порадила просто гуляти, поки вітряна весна не передумала і щедро радує таким теплом.
