Нещодавно ми разом з командою гурту ТНМК організовували велику благодійну гастроль містами Північної Америки, яка тривала близько 1,5 місяці. До цього туру ми з PR командою та партнерами готувались декілька місяців, враховуючи різні аспекти комунікації.
Вони здаються очевидними для фанатів сералів про офіс, юристів тощо, але я виділю основні ключові аспекти, на які варто звернути увагу на початку комунікації з американцями. А особливо відмічу різницю у ставленні українців та американців до благодійних проєктів.
Чіткість і структура в комунікації
Американці віддають перевагу чіткій та структурованій комунікації. Прямота, конкретність і фокус на результатах є важливими. Під час нарад і переговорів, американці зазвичай очікують, що кожен учасник матиме свою думку і висловлюватиме її чітко. Планування та дотримання плану відіграють важливу роль. В Україні ж бізнес-культура є більш гнучкою, і хоча структура важлива, іноді підходи можуть бути більш імпровізованими або ситуативними залежно від контексту та взаємин, у тому числі адаптивними з фактором воєнного стану. Однак на початку спілкування важливо пристосуватися до американського підходу, пропонуючи чітко визначені цілі та структуру. Кажіть прямо і аргументовано чого ви хочете, очікуєте.
Час як цінність і база
Американці дуже цінують пунктуальність і час.
Зустрічі часто проводяться строго за розкладом, і запізнення може розглядатися як прояв неповаги, у тому числі онлайн. Я не раз стикалась з нерозумінням, чому у нас можуть бути зсуви в графіку. Наприклад вимкнули світло і потрібно перемкнутись на альтернативне джерело енергії, переміститись в інше місце, піти в укриття. Це викликає здивування, але загалом, коли озвучуєш аргумент сприймається на ОК. При цьому ефективність і швидкість прийняття рішень також високо цінуються.
Формальність vs неформальність
В американській діловій культурі можна спостерігати швидкий перехід до неформального стилю спілкування, навіть у професійному контексті. (До того ж You і you в житті не одразу розпізнаєш. Звісно якщо до тебе не звертаються формально — Miss, Missis, Mister N). Незважаючи на це, на початку відносин зазвичай використовуються формальні титули, але згодом американці можуть запропонувати звертатися на ім’я, зменшуючи дистанцію. Це відбувається в сторону зближення, коли у партнера з тієї сторони є розуміння роботи над спільною справою, драйвить проєкт.
Українці можуть залишатися більш формальними протягом тривалішого часу. Дотепер (за понад 12 років роботи в комунікаціях) мені важко сприймати звернення на імʼя та по батькові. Особливо, коли ви давно вже працюєте. Інша культура, так.
Networking та соціальні зв’язки
У США вважають, що побудова здорових ділових відносин часто починається з невимушеного спілкування та соціальних заходів. Networking — це ґрунт, база, невід’ємна частина бізнес-культури, де неформальні зустрічі, наприклад, за обідом чи кавою, можуть бути ефективним способом налагодження зв’язків.
Не секрет, що є певний пул людей (не назву професією) — нетворкери, які заробляють з того, що знайомлять потрібних з потрібними.
Ці соціальні звʼязки часто є розвитком ділових проєктів, іноді виглядаючи як дійсно трушне дружнє спілкування, але ви таки не друзі, а партнери по бізнесу, справі.
Це варто сприйняти як лайфстайл.
Співпраця та прийняття рішень
Американці, як правило, надають перевагу швидкому прийняттю рішень і орієнтації на дії. Індивідуальна відповідальність і ініціатива цінуються, а процес прийняття рішень часто буває децентралізованим. При цьому прийняття рішення спирається на аргументи. І рекомендації.
Прийняття рішень в Україні може тривати набагато довше через необхідність узгодження з керівництвом, проходження ланок та бюрократії загалом.
У співпраці з американськими партнерами варто бути готовим до швидшого темпу прийняття рішень і проявляти ініціативу.
Побудова довіри
Довіра американців часто базується на професійних навичках, ефективності та здатності виконувати завдання. Американці схильні до створення довіри через ділові досягнення та демонстрацію компетентності в роботі.
Українці ж можуть більше покладатися на інтуїцію та особистий досвід у виборі партнерів, що може вимагати більшого часу, а ще з ким раніше працювали, пили, гуляли плюс кровні зв’язки.
Зворотній зв’язок та критика
Це моє улюблене. Американці часто (і відкрито) використовують конструктивну критику, яка зазвичай починається з позитиву, потім подається зауваження, і знову підсумовується чимось позитивним — сендвіч-критика, sandwich method. Дякую їм за це! Це допомагає уникати конфронтації й зберігати загалом позитивну атмосферу. У такій комунікації ти відчуваєш, що корисний, що тобі бажають покращити результат.
Українці можуть бути більш прямолінійними в наданні зворотного зв’язку, але без позитиву — правду гнуть так, що відчувають кордони й без толерантності. У США це сприймається як різкість і не вітається, навіть викликає нерозуміння, а надалі — небажання контактувати.
Толерантність (окремо)
О, тут є багато міфів. У США погляди на болісні для суспільства теми: гендерна приналежність, ЛГБТК+ спільнота, расизм, війни — мають багато міфів, упереджень і вельми різняться штат від штату. Наприклад, у Техасі переважає маскулінність та демонстрація цього в комунікації з жінками. У Каліфорнії свободу та рівність можна відчути не тільки в комунікаціях, а в побуті, одязі, самовираженні та їжі — за різноманіття. А от в Північній Кароліні та Луїзіані хоч більшість за демократичну рівність, але при цьому окутана «традиціями та цінностями старої Америки».
Етикет, табу і small talk
Американці надають перевагу короткому, чіткому і професійному спілкуванню. Електронні листи повинні бути стислими, з конкретними цілями. Ділові комунікації часто починаються з подяки за співпрацю або надану інформацію і мають ввічливий, але діловий тон.
Українці можуть використовувати довші листи і вкладати більше деталей. Іноді більше уваги приділяється фоновим поясненням, що може здаватися зайвим для американців. Варто адаптувати листування до більшого американського стилю в стислій формі.
Американці дуже відкриті до small talk — це невимушені розмови на легкі теми, що часто слугують початком будь-якої розмови, навіть в робочих ситуаціях. Це і знайомство в дайнері, маркеті та старт комунікації між партнерами та співробітниками. Типові теми про погоду і спорт, вихідні або плани на відпустку. Американці вважають, що такі невимушені розмови сприяють побудові зв’язків і створенню дружньої атмосфери.
Зараз до цього додались теми про життя в Україні — «А як, а що, а зараз вже краще?». Та це не означає, що вони хочуть знати подробиці вашого життя та роботи під обстрілами. Нагадаю, ви не друзі (хоча можете стати, звісно, це загальнолюдське). Часто американці активно показують зацікавленість під час розмови, підтримуючи зоровий контакт, киваючи головою або вставляючи підбадьорливі фрази на кшталт «Sure!» або «I hear you!».
Гумор є важливою частиною американської комунікації. Жарти, навіть на робочих зустрічах, можуть бути способом зменшення напруги або налагодження відносин. Українці теж цінують гумор, але в нас він більш саркастичний або чорний, враховуючи історичний контекст. Різниця в гуморі буде очевидна та відштовхуватиме, бо часто жарти важко пояснити чи перекласти.
Значення особистого простору
У США загалом поважають особистий простір і під час розмови можуть підтримувати більшу фізичну дистанцію. Легкий дотик, потиск рук — ок, а от обійми допустимі тільки з близькими друзями чи членами родини. Але бувають моменти щирості, коли американці самі захочуть вас обійняти. Я списую це на підтримку від тих, хто співчуває українцям.
Загалом американці намагаються уникати політичних чи релігійних тем у повсякденному small talk, оскільки це може призвести до суперечок. Питання про зарплату, вік, особисті стосунки або зовнішність також вважаються total табу.
В Україні ж політика є досить поширеною темою для обговорення навіть між незнайомими людьми, особливо на тлі останніх подій.
Благодійність
Тема благодійності в контексті українсько-американської ділової комунікації також має свої особливості, які варто враховувати під час взаємодії. Благодійність і філантропія є важливою складовою американської культури та вже давно.
Багато компаній і бізнесменів активно займаються соціальною відповідальністю, вкладаючи великі кошти в підтримку різноманітних ініціатив: освіту, охорону здоров’я, навколишнє середовище тощо. В Америці існує розвинена система податкових пільг для тих, хто займається благодійністю, що додатково стимулює ділові кола інвестувати в соціальні проєкти (тому тут без рожевих окулярів).
Благодійність американців в сторону українців часто йде поруч з політичними амбіціями різного рівня. Та і загалом відрізняється: ми все-таки дуже далеко, і варто поїхати в глиб країни, де жителі можуть взагалі не знати, де саме географічно знаходиться Україна. Так, це правда, ці люди проживають далеко від України, отримують інформацію про стан життя та перебіг війни з новин, не є дотичними до подій на наших територіях, а також мають своє коло проблем та потреб, тут і зараз.
В Україні благодійність часто має більш неформальний характер і пов’язана з конкретними подіями або кризами (наприклад, війна, підтримка армії, допомога постраждалим від обстрілів тощо).
Благодійні проєкти українців чітко орієнтовані на конкретні потреби громади(підрозділу, міста тощо), і активність у цій сфері в прогресії зросла під час війни. Наприклад, ми збирали кошти на потреби спецпідрозділу «Артан» ГУР МО. Про це потрібно було комунікувати відкрито і чесно. Але переважна більшість американців, з якими ми стикались в роботі, була проти донатів на військові потреби. При цьому ще один важливий аспект благодійного туру ТНМК — збори на тактичну медицину (формування тактичних аптечок) — от ця історія отримувала більший та позитивніший соціальний відгук.
Співпраця між бізнесом і благодійними організаціями у США побудована на чітких принципах прозорості, відповідальності й вимірюваності результатів. Американські компанії зазвичай прагнуть бачити конкретні показники ефективності від своїх пожертв (напиклад, кількість врятованих життів, наданих стипендій тощо). Важливі деталі: звіти, прозорі фінансові операції та чіткі метрики результатів.
Благодійні ініціативи в Україні також починають ставати прозорішими, особливо під час війни, це тішить. При цьому я відзначу, що підтримка України з боку американських компаній, урядових та благодійних організацій суттєво зросла після початку повномасштабної війни. Головне — чітко дотримуватись обіцянок та звітувати за використані кошти.
Тож для ефективної взаємодії з американськими партнерами важливо враховувати ці відмінності та адаптуватися до специфіки культури партнера. І головне — з усмішкою. Trust me!