Сцена — це більше, ніж просто місце для музики. Вона є простором, де народжується особистість артиста, де кожна деталь — від світла до відеоряду — працює на створення цілісного образу. Сьогодні концерт — це не лише про пісні, а й про ідентичність, сміливі меседжі та візуальні історії, що залишають слід у серці глядача.
У той самий час режисура — не лише про естетику. Вона про сенси, про бренд артиста, який народжується на сцені. Про історії, які розгортаються в реальному часі перед очима глядачів.
Як працювати над шоу, що залишається з людиною ще довго після останньої пісні? TRI.Direction — креативне тріо режисерок Наталії Лобасєвої, Наталії Ровенської та Марії Григоращенко — розповіли, як режисура стає інструментом створення нових сенсів.
Концерт як бренд-комунікація артиста
Сьогодні надзвичайно ефективно працює підхід, коли концерт відображає суть бренду артиста. Наприклад, підготовка шоу триває рік, і весь цей час співак розвиває образ, який згодом стає його основою — це справді потужно. У такому випадку бренд виконавця й фінальний концерт гармонійно поєднуються між собою. Артист працює в одному напрямку: над образом, над номерами, з якими виступає, над кліпами, що в результаті формує цілісну концепцію. Такий підхід дуже вирізняє виконавця серед інших, адже його одразу впізнають.
Важливо додати, що концерт — це, безумовно, форма бренд-комунікації. Будь-яке шоу створюється навколо бренду артиста. Якщо концерт відірваний від цієї основи й не пов’язаний з образом виконавця — це зовсім інша історія. Іноді трапляються приклади, коли концерт не повністю відповідає бренду артиста, що безсумнівно відчувається.
Саме тому, якщо концерт створюється режисером як окрема амбіція, без урахування особистості артиста, це найчастіше спрацьовує не на користь. Ми переконані: бренд артиста є основою будь-якого концерту, а сам концерт — інструмент його комунікації.
Роль режисера в побудові бренду артиста
Роль режисера в побудові бренду артиста — це багатогранний аспект, який може реалізовуватись різними шляхами залежно від конкретної ситуації. Один із підходів — працювати з баченням самого артиста або його команди: дізнатися, як вони себе сприймають, які сенси хочуть доносити до глядача, що для них важливо. Так було з концертом для «Океан Ельзи»: у гурта є чітке бачення того, як вони хочуть виглядати на сцені, що їм подобається, а що — ні, що важливо підкреслити. Ми в цьому випадку повністю прислухаємось до артистів і максимально намагаємось це візуалізувати на сцені.
Є й інший підхід, як, наприклад, у нашій співпраці з DOROFEEVA, коли вона стала сольною артисткою. Ми тісно працювали над її образом як окремої артистки. Це стосувалося не лише музики — ми познайомили її з Ігорем Кириленком, який допоміг знайти новий музичний напрямок та цікаві музичні рішення. Разом ми знайшли таких музикантів, як Євгена з Михайлом, які досі є частиною її команди. Зібрали основний склад танцюристів, які теж залишаються з нею. Це не просто випадкові люди — вони повинні доповнювати унікальність артистки.
Ще одним важливим моментом була робота з хореографами, адже ми прагнули, щоб Надя мала чітко виражений танцювальний стиль, який би її відрізняв від інших артисток, котрі також використовують хореографію як спосіб виразити свої пісні. Ми багато років працювали над цим, обирали та експериментували, щоб знайти оптимальні рішення. Наразі здається, що в неї є ця неповторна виразність.
Такий підхід також стосується костюмів та образів. Все це інтегрується в створення концертів. Ми намагалися не відокремлювати концерт від бренду артистки. Її життя змінювалось, її підходи, і ми намагалися максимально підкреслювати це у виступах. Кожен новий концерт підтримував основний бренд артистки, переходячи від одного етапу до іншого, зберігаючи його суть.
Створення та пошук візуального стилю артиста
Візуал, сценографія, відео, костюми, балет, світло, музика — все повинно працювати разом. Така синергія є запорукою виразності та класного результату для кожного артиста. Як тільки щось вибивається і не взаємодіє з іншими елементами, це негативно впливає на загальну атмосферу.
У такому випадку не буде позитивного відгуку від глядачів. Навіть аналізуючи, можна зрозуміти, що, якби всі ці компоненти працювали як єдиний концепт, результат був би значно кращим.
Як створити концепцію шоу
Головним джерелом натхнення під час створення концепції шоу є артист і його творчість. Це — відправна точка: варто почати саме зі спілкування з артистом та його командою.
Якщо артист або його команда ще не до кінця розуміють або не мають чіткого бачення, як саме має виглядати шоу, ми просимо просто озвучувати словами: що відчувають, яким хочуть бачити емоційний стан глядача після перегляду, з яким посилом той має вийти із зали. Тут важливо ділитися будь-якими асоціаціями — від думок до візуальних образів. Часто просимо показати малюнки, які викликають у них потрібні емоції або перегукуються з майбутнім шоу. Це можуть бути картини, кольори, елементи одягу, стиль — усе, що надихає і допомагає передати атмосферу проєкту.
У цей період треба намагатися зібрати якомога більше такого «внутрішнього матеріалу», щоб мати змогу глибше його проаналізувати, знайти в ньому ідеї для основи концепції або бодай елементи, які можуть надихнути нас у процесі.
І, безумовно, це музика. Адже саме творчість артиста стає серцевиною всього шоу — вона формує емоційне тло, на яке ми нанизуємо всі інші елементи. Натхнення можна черпати не лише з музики чи особистості артиста, а й з форм, кольорів, картин, зупинок, книг, фільмів. Іноді воно приходить зовсім несподівано — як наприклад, під час роботи над концертом гурту The Hardkiss «Жива та не залізна. Акустика». Тоді нас надихнула архітектура — ми побачили у Берліні цікаві поєднання форм і уявили, як воно могло б виглядати на сцені.
Натхнення приходить звідусіль — із того, що є у голові, з того, що наповнює, і з того, хто перед тобою — який артист, як він себе поводить і що хоче донести до свого глядача.
Айдентика: візуальний експеримент чи дослідження артиста
Тут працює поєднання різних підходів. Кожен проєкт і підхід до нього в чомусь універсальний, але водночас — унікальний. Щоразу виходить новий «коктейль», адже все залежить від того, наскільки широкий ми отримуємо бриф.
Наприклад, у взаємодії з артистами — при підготовці сольних концертів чи перформансів — ми часто маємо більше простору для інтерпретацій. А коли працюємо з брендами — скажімо, над запуском нової моделі Ferrari — то отримуємо вже дуже чітке бачення, закладене в айдентику продукту. І тоді бриф стає своєрідною основою, яку ми перекладаємо на сценічну мову — так, щоб вона заграла як повноцінний сценічний твір.
У кожному випадку ми прагнемо експерименту. Інакше — застигнеш на місці. Так і народжується айдентика: формується ідея — драматургійна, сценічна, візуальна — й із цього зерна ми її розгортаємо, наповнюємо і врешті-решт створюємо нову якість.
Взаємодія з артистом як із «клієнтом»
Часто взаємодія з артистами чи клієнтами відбувається через діалог. Іноді вони чітко розуміють, чого хочуть, мають своє бачення, сформульований бриф. Тоді головна задача — пропустити це бачення через власну творчу призму й запропонувати результат, який поєднує їхні очікування з нашим баченням.
Буває, що клієнту не до кінця відгукується запропоноване — особливо, якщо йдеться про швидкі й чутливі івенти. У таких випадках ми заглиблюємось у деталі, працюємо над усіма питаннями, внутрішніми моментами, щоб знайти рішення, яке задовольнить усіх.
Інший сценарій — коли артист звертається, не маючи чіткого бачення. Є тільки музика, творчість. Тоді ми починаємо з нуля: вигадуємо форму, розробляємо концепт, презентуємо його. І знову ж таки — все тримається на діалозі.
Ще один ключовий момент — це довіра. Наприклад, під час підготовки номерів для «Євробачення» ми вийшли на дзвінок з організаторами шоу, презентували ідею, пояснили все учаснику, команді — і після погодження нас ніхто більше не контролював. Не перевіряли, не втручалися, не ставили додаткових питань. Була повна довіра. Ми робили свою роботу, звітували лише проміжними результатами. І, мабуть, саме так і виглядає ідеальна взаємодія — коли всі довіряють одне одному.
Режисура шоу як частина маркетингової стратегії
Якщо артист і його команда підходять до підготовки шоу як до частини єдиної стратегії, все працює на фінальний результат — злагоджено і сильно. Коли вже на етапі маркетингу та анонсу концерту є розуміння айдентики, основних меседжів, сенсів, стилістики — це дуже відчутно. Бо коли глядач приходить на концерт і бачить, як усі елементи пов’язані між собою — як дрібні пазлики, що складаються у велике шоу — це створює дуже потужний ефект. Це завжди дає класний результат — і для артиста, і для команди, і для глядача.
Навіть якщо у артиста або його команди ще немає сформованої концепції, ми, придумуючи ідею шоу, проговорюємо разом, як це все має інтегруватися в інші аспекти публічної комунікації. Артист або команда мають заявляти про загальну концепцію ще до шоу.
Бували випадки, коли нам не вдалося зійтися з деякими артистами — не через те, що нам щось подобається чи ні, а тому що не виникла та сама синергія. Це нормально. У кожного свій підхід — у режисерів, у артистів, у команд. І дуже важливо знайти «своїх» — тих, хто тебе розуміє, відчуває, і з ким можна створювати щось справді круте, унікальне та живе.
Шоу, що продає: що це
Якщо під красивим шоу розуміти лише умовно привабливу, але порожню картинку — без змісту, без гачків, які могли б утримати увагу глядача, без піднятих тем, ідей чи сенсів, які перегукуються з інтересами публіки, — то, звісно, така картинка мало що дасть.
Шоу, у якому закладено ідеї, що резонують з глядачем, враховано геополітичний контекст або культурні тренди (навіть якщо шоу ці тренди випереджає, але залишається в полі зацікавлення публіки), завжди матиме більший ефект. Воно краще «продає» і самого артиста, і його бренд, викликає інтерес і сприяє його розвитку. Бо просто гарна картинка, відірвана від реальності, приїдається вже на середині першої пісні.
Тому весь час потрібно думати: чим наповнити цю картинку, щоб підтримати зацікавленість. І важливо памʼятати, що глядача треба зацікавлювати ще до самого шоу — через афішу, міфологію, сенси, якими наповнено концерт. Це і є ті маркетингові елементи, що допомагають створити перші «гачки» уваги ще до того, як людина потрапляє на сам виступ.