Бувають проєкти, проблематика яких особливо складна та болісна. Така, що виходить далеко за рамки повсякденного життя, але однаково стосується кожного з нас. Тому я вважаю, що в роботі над ними немає місця випадковим і банальним рішенням.
Таким викликом для нашої команди стала розробка айдентики й дизайн-системи для проєкту «Що таке пам’ятати». Це комплексне аналітичне дослідження практик вшанування пам’яті загиблих у російсько-українській війні. Проєкт передбачає проведення серії експертних дискусійних панелей та видання книги.
Неможливо говорити про війну у твоїй країні без емоцій. Важко не бачити за сухими цифрами життя тисяч людей.
Але нашою метою було створення такого візуального образу, який допоміг би проявити головне — пам’ять може дати нам ще щось не менш важливе, крім болісного особистого і колективного досвіду. Наприклад, розуміння того, що з нами сталося і як уникнути цього в майбутньому. Усвідомлення того, хто ми, куди рухаємося як нація і як це стало можливим завдяки жертві загиблих воїнів. Мужність не ховати голову в пісок, рятуючись від тривоги й душевного болю, а говорити про наслідки війни, про те, що відбувається саме зараз.
Пам’ять нашого біологічного виду — недовговічна. Із часом деталі узагальнюються, а спогади про травми стираються. На рівні окремої особистості — це благо, дароване нам еволюцією. Однак колективна, соціальна пам’ять не повинна нехтувати нічим. Адже саме в деталях часто криється найважливіше для усвідомлення й аналізу минулого.
Леттерінг для логотипу проєкту відображає, що ми як індивіди схильні забувати те, про що повинні пам’ятати як нація.
Тому леттерінг для логотипу проєкту відображає, що ми як індивіди схильні забувати те, про що повинні пам’ятати як нація. Ми узагальнили літери, позбавили їх деяких деталей. Тож сенси залишилися впізнаваними, але не повними. Наша нагальна потреба — заповнити ці прогалини за допомогою практик вшанування пам’яті загиблих і відкритого суспільного діалогу.
Форми шрифта контрастні і монолітні, тому стійкі до різних матеріалів і технік нанесення. Їх можна використовувати як контрформу без допоміжних елементів.
Для комплексного вирішення завдань клієнта необхідно було створити дизайн-систему, спрямовану в першу чергу на візуалізацію даних про жертви українсько-російської війни. Цифри ж не звинуватиш у політичних маніпуляціях або необ’єктивності. Проте виникла складність: як поєднати холодну статистику та людяність у рамках єдиної концепції?
Обпалений жорстокою війною сонях, який досі тягнеться до сонця, — красива метафора.
Офіційний символ Дня пам’яті захисників України, який необхідно було візуалізувати в айдентиці, — соняшник. Ця популярна на сході нашої країни культура завжди дозріває наприкінці серпня. Але в 2014 році пора жнив була страшною — обгорілі у боях квіти на полях, сотні загиблих. Обпалений жорстокою війною сонях, який досі тягнеться до сонця, — красива метафора. На мій погляд, вона несе в собі потрібний заряд — ми повинні вистояти, але не втратити свою ідентичність. Тому її візуальне втілення має бути чистим, зрозумілим, позбавленим зайвої декоративності, яка відволікає від головного.
Другий важливий інсайт, що вплинув на концептуальне рішення при розробці айдентики — втома людей від радянської традиції сакралізації якогось Невідомого Бійця. Він — не людина, а лише частина міфу про Велику Непереможну Імперію. І це не дивно, адже такий боєць об’єктивований, знеособлений, до нього складно відчувати емпатію. Тоді як справжні, найважчі наші втрати — конкретні люди, індивіди, і кожен з них був важливою частиною спільноти. Тому ми шукали спосіб показати в нашій дизайн-системі кожного.
Знайти рішення допомогли природа і математика, а саме закономірність спіралі Ферма. Вона поширена в природному формоутворенні і, зокрема, лежить в основі будови головної частини соняшника — його серцевини.
За допомогою комп’ютерної моделі філотаксису наші дизайнери згенерували кілька серцевин соняшника з різною кількістю точок-насінин — за кількістю загиблих в різні роки і місяці війни. І ці насіннячка розташовувалися згідно з природною закономірністю, ніби цей соняшник виріс на полі під Іловайськом.
Цю систему ми використовували в айдентиці та інфографіці, у концепції цифрових інтерактивних інсталяцій, де кожне зернятко символізує конкретну людину, яка загинула, боронячи Україну. Особистість, у якої є ім’я і своя історія.
Таке комплексне дизайн-рішення має викликати емоційний резонанс в аудиторії, використовуючи тільки візуалізацію даних — страшну, але справжню правду, без маніпуляцій і зайвого візуального шуму. Зрештою, українці повинні прийняти цю правду й засвоїти її.
Щоб жити в майбутньому, де соняшники на наших полях ніколи не будуть почорнілими від артилерійського вогню.
А ми будемо усвідомлено робити дизайн.
