Perception is reality. Цю аксіому треба запам’ятати всім нашим політикам, і не забувати, особливо, коли це стосується їх самих. У суді громадської думки закони не такі, як у кримінальному чи цивільному кодексі. У суді громадської думки офшори — це погано. Неважливо, що законно. Головне — погано. Для юристів-фінансистів — нормально. Для більшості людей — погано. Ніхто не буде розбиратися в об’єктивних нюансах #panamapapers. Діагноз вже поставили. Винен.
І це само собою погано. Погано, що замість цивілізованої дискусії про офшори і що з цим робити, ми опустилися до криків і скандалів.
Друге, що погано, — що тепер наш президент стоїть в одному переліку з путіними і ассадами світу цього. Образ українського Черчіля, який намагалися ліпити останні два роки з перемінним успіхом, розсипається.
Третє, що погано — це відверто маніпулятивний сюжет Громадського, в якому для чогось приплели Іловайськ. Такий підхід змушує сумніватися в вартості самого викриття. Якби воно було достатньо міцним і резонансним, то його не треба було б підпирати трагедією Іловайська, воно б стояло на власних ногах. Прикро, бо тим самим дали аргумент опонентам і вкотре підірвали довіру до себе.
І, нарешті, погано, що досі немає змістовного коментаря з Банкової. Там же мільйон радників — невже ніхто не дослухається до фахівців, які точно знають, як треба діяти у кризовій ситуації? Невже немає розуміння, що швидкість реакції — це ключовий фактор? І що зараз, доки Банкова мовчить, у країні і у світі інші люди проактивно формують негативний образ людини, яка є нашим Президентом — а, значить, і негативний образ України? Так, на кону більше, ніж персональна репутація одного політика чи бізнесмена. І постановочними інтерв’ю в дусі попереднього президента справі не зарадиш.
Людям на Банковій пора вчитися бути справді відкритими. Не займатися стратегічним стриптизом, відкриваючи тільки окремі місця, прикриваючи інші. А бути справді відвертими, автентичними, вести відкритий діалог, не боятися критики, а говорити з людьми, відповідати на питання, переконувати, ставлячись до співрозмовника, як до рівного, а не як до набридливої мухи чи навіть як до ворога. Ніякі #OneVoicePolicy чи #StratCom не допоможуть, поки «у верхах» не сформовано запиту на нормальний стратегічний діалог.
Свіжа криза — це випробування, іспит на зрілість, мудрість і відкритість для людей, у чиїх руках зараз — інститут президентства в Україні. Тим більше, що криза торкнулася багатьох персонажів, і буде з чим співставляти і порівнювати.
P.S. Суто об’єктивно, російський паспорт Труханова мав би бути приводом до набагато більшого скандалу, ніж ще один офшор у структурі великого українського бізнесу.