Дзеркало «Кому ще ти така потрібна», постільний комплект «Любиш — значить не відмовиш», домашній сейф «Код знатиму тільки я» — сайт «Все не для дому» зібрав два десятки речей, які наочно ілюструють типові сценарії домашнього насильства. Тимчасом як «товари» занурюють відвідувачок і відвідувачів сайту в атмосферу знущань і тотального контролю, інші розділи ресурсу розповідають про форми насильства та пропонують чіткі алгоритми дій.
Відкриття сайту приурочено до старту щорічної глобальної кампанії «16 днів активізму проти ґендерно обумовленого насильства». «Для нас цей сайт — не данина календарю. Проблема домашнього та сексуального насильства є одним із щоденних пріоритетів Amnesty International в Україні. Уже не перший рік ми проводимо масштабні кампанії на вимогу ратифікації Стамбульської конвенції. Цьогоріч ми здійснили ґрунтовний аналіз українського законодавства у сфері протидії домашньому насильству, і днями оприлюднили доповідь «Не приватна справа: домашнє і сексуальне насильство щодо жінок на сході України». Завдяки нашій роботі й роботі багатьох інших правозахисних організацій, активісток, активістів та ініціатив усе більше людей в Україні готові виступати проти насильства. Ми віримо, що подолання проблеми безкарності домашнього насильства — це крок у безпечніше, а отже щасливіше майбутнє для нас усіх», — заявила Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні.
«З одного боку, маємо активісток, активістів та їхнє найближче коло. Вони багато знають про домашнє насильство, беруть участь у різноманітних акціях і флешмобах, — продовжує Яна Дзюбенко, експертка бюро соціальних комунікацій «До речі». — І все ж поза активістською бульбашкою залишається величезна аудиторія. Дослідження свідчать, що багато людей в Україні й досі вважають, що чоловік має право вдарити дружину за зраду або що в шлюбі згода на секс не обов’язкова. Звісно, ці люди вам скажуть, що цінують також гармонію в стосунках і хочуть, щоб їхній дім був затишним, безпечним, ідеальним місцем. Проте у своєму прагненні зробити власне сімейне життя ідеальним вони не підуть на правозахисний сайт чи на мітинг».
Формат онлайн-магазину обрано не випадково. Мережевий шопінг стабільно входить у трійку найпоширеніших видів онлайн-активності українців, і з посиленням карантинних заходів його частка тільки зростатиме.
«Ми готові використовувати всі можливі формати й канали для того, щоб боротися з домашнім насильством, — говорить спеціалістка з медіа та комунікацій Amnesty International в Україні Катерина Мітєва. — Кожна й кожен з нас може зробити просту дію, яка є кроком у подоланні домашнього насильства. Поширити «товари» сайту в соцмережах, роздрукувати пам’ятки з алгоритмами дій у разі домашнього насильства й повісити у власному під’їзді, знайти нарешті час та ознайомитися з текстом Стамбульської конвенції і підписати лист із вимогою її ратифікації. Ми закликаємо всіх небайдужих долучатися. Якщо ж ви представляєте український чи міжнародний бізнес, саме час показати своїм споживачам, що ви піклуєтеся про здорові стосунки в їхніх родинах».
Проєкт реалізован бюро соціальних комунікацій «До речі».