З іншого боку медіа відчувають надзвичайний пресинг з боку digital space, який конкурує з ними за увагу споживача. Пройшов всезагальний захват можливостями, які дає кожному доступ до каналів поширення інформації, коли кожен «сам собі журналіст». Разом з новими можливостями відбувається неминуча девальвація інформації — коли кожен може бути автором, ексклюзивність авторства втрачається, так само, як, на жаль, і якість інформації. Гюнтер Еттінгер (Gunther H. Oettinger), Комісар з питань цифрової економіки і суспільства Європейської комісії, охарактеризував сучасний інформаційний простір так: «Лавина непродуманих заяв, неперевіреної інформації, зманіпульованих фактів, і — дозвольте сказати прямо — відвертого сміття».
«Найбільшим викликом є правда сама по собі, не тільки тому, що проти неї працює пропаганда, але і тому, що кожен тепер може створювати свої новини», сказала Анніка Ніберг Франкенхаузер (Annika Nyberg Frankenhaeuser), Медіа директор Європейського мовного союзу.
Гонка на випередження і з конкурентами, і з соціальними медія, яку німецький журналіст Андреас Зумах (Andreas Zumah) назвав «щурячими бігами», ставить під ризик якість інформації. Журналісти скаржаться, що в цій гонитві у них немає можливості робити якісний контент. «У нас майже немає часу на підготовчу роботу, дослідження» — констатував один з них. Якщо перші репортажі з В’єтнамської війни з’явилися через шість днів після її початку, а НАСА після катастрофи Челенджера в 1986 році знадобилося 5 годин, щоб виступити з першою прес-конференцією, то сьогодні аудиторія хоче спостерігати за подіями в прямому ефірі і в режимі реального часу їх обговорювати. Не більше і не менше. «Все більше людей не бажають чекати вечірнього випуску новин, щоб знати, що відбувається – вони хочуть щоб їм про це вже прямо по ходу подій розповіли в соціальних мережах» сказав у своєму виступі Гюнтер Етінгер, Комісар з питань цифрової економіки і суспільства Європейської комісії.
«Швидкість є вирішальною не тільки в конкуренції за аудиторію, але й за венчурний капітал для нових медійних стартапів» — констатувала Моніка Грюттерс (Monika Grutters), Федерального комісара Німеччини з питань культури та медіа.
Медіа світ пристосовується і шукає ефективні відповіді на ці непрості виклики. Німеччина відповідає на них з німецькою рішучістю: збільшенням фінансування свого голосу в світі — «Німецької хвилі». За словами Моніки Грюттерс, Федерального комісара Німеччини з питань культури та медіа, видатки на станцію збільшені в 2015 на 30%. «Німецька хвиля», в свою чергу, розширює мовлення: 22 червня, в перший день роботи на Форумі урочисто запустили англомовний телеканал DW. Українська служба радіо «Німецька хвиля» виросла за останній час з 8 до 25 осіб і планує розширюватися далі і мати незабаром 10 годин мовлення в день. Крім того, медіа об’єднують зусилля і ресурси — під час Глобального медіа форуму та ж сама «Німецька хвиля» оголосила про підписання угоди із Суспільним телебаченням Латвії про співробітництво і обмін контентом. В той же час німецький видавничий концерн Axel Springer створює інкубатор медіа стартапів і вивчає можливості запровадження «мікрооплати» за різні види контенту он-лайн.
Єврокомісія розробила єдину Digital Single Market strategy, і водночас запускає проект моніторингу цензури і порушень свободи слова… серед своїх 28 членів, тим самим показуючи, що засадничі цінності потребують зараз особливої уваги.
Данія відповідає на втому аудиторії від воєн і конфліктів в новинах просуванням «конструктивних новин», про що розповіла Ульріке Хаагерап, Виконавчий Директор служби новин Датської мовної телерадіокорпорації (Датчани стомилися від негативних новин? Цікаво, що б вони сказали, подивившись наші новини після року війни?).
Водночас медіа світ шукає нову ідентичність, повертаючись до своїх класичних засадничих принципів, він сповнений саморефлексії. «Ми — сторожові пси демократії. Ми маємо тримати політиків підзвітними» — сказав один із журналістів. «Ми — вуаєристи по своїй суті» — сказав інший, пояснюючи чому журналісти досі живуть за старим принципом «If it bleads, it leads», віддаючи перевагу війнам, насильству, конфліктам і катастрофам. «Але ж ми гуманісти, ми співчуваємо жертвам, про яких пишемо і яких показуємо». — додав він, виправдовуючись…
Досі є спроби «залишатися над сутичкою»: «Це не наша робота — розповідати, що Путін неправий чи Сірійський уряд неправий. Наша робота — повідомляти про те, що відбувається настільки чітко, наскільки це можливо» — стверджує Річард Портер (Richard Porter) Editorial and Digital Director BBC. Але йому одразу ж заперечують, що в такому шаленому потоці залишати аудторію без будь яких висновків — це заплутувати ще більше. Нова роль медіа в цьому морі інформації — допомагати розібратися, формулювати висновки і «виробляти консунсус». Непогана формула, як на мене.
Врешті, неможливо не згадати, що Україна і гібридна інформаційна війна, що точиться у нашому інфопросторі, згадувалися в кожному другому виступі. Пропаганду нарешті назвали пропагандою, інформаційну війну – війною, російських журналістів фактично визнали такими, що порушують базові етичні принципи вільних і об’єктивних медіа. «Це не журналісти, це інформаційні воїни» — сказав Маркус Бенсманн з агентства розслідувань Correctiv, один з авторів відомого розслідування про те, хто збив літак MH-17. «Діагноз нарешті проставлено правильно, незрозуміло що тепер робити з цим — потрібен консиліум лікарів» — констатував український колега. Але це вже тема зовсім іншої розмови.