Орест Вачков, керівник FRESHPR:
Що для репутації України перемога Джамали?
Буквально позавчора я повернувся із США, де мав прекрасну можливість проівняти імідж нашої країни, який, як нам здається, вона має за кордоном, і який там є насправді. Звичайно, я не претендую на соціологічну точність, але згідно моїх спостережень, він близький до поняття tabula rasa.
І я не кажу, що це погано. Як відомо, заповнювати завжди легше пусті простори, бо з повних спочатку треба щось винести. Так і перемога Джамали очевидно дозволить нам витратити набагато менше часу та зусиль, щоби доносити ті чи інші меседжі до світу. І, враховуючи чисельний інтерес до меседжа, таке здобуття може стати одним із факторів, що формуватиме імідж країни перед десятками мільйонів.
А якщо Україна відмовиться від проведення Євробачення?
Не потрібно глибоко аналізувати, щоб зрозуміти, що при відмові від Євробачення нас будуть розцінювати як країну з проблемами. Або «у них немає грошей», або «у них йде війна». Будь-яке із цих повідомлень зіграє не на нашу користь – все те, чого ми боїмося (відсутності інвестицій, відвертання уваги Заходу, боязнь відвідин країни іноземцями, зрештою відсутність лояльності до нас) — великими літерами прописане у цих повідомленнях. Як на мене, урядовці повинні боятись цього як вогню, зважаючи на їхні функції. Тому проводити треба – як би хто не називав це святом під час чуми. Подібні речі насправді можуть стати непоганими ліками від від цієї ж чуми.
Сергей Костюков, директор агентства маркетинговых коммуникаций AG Communications Group:
Победа Джамали реализовала несколько задач, в т.ч. коммуникационных. Во-первых, украинцы получили разрядку на фоне экономических проблем и наконец-то историю успеха Украины, в которой так нуждались. Вся Украина с замиранием сердца ожидала победы песни о депортации коренного народа в исполнении его представительницы. Во-вторых, победа связала крымских татар и украинцев в одну страну и затронула тему декоммунизации.
В мире будут считать эту победу политической, как пытается навязать это мнение Россия?
Если говорить международном сообществе, победа Джамалы стала следствием уже сложившегося представления о нашей стране. И политические события, безусловно, оказали влияние на европейское сообщество и на его выбор. Факторами победы Джамалы были и качественное исполнение, и животрепещущая тема, которая перекликается с европейскими ценностями, и политический контекст. Не даром ведь песня «1944» получила высочайшее признание, в первую очередь, среди жюри конкурса, а наибольшую поддержку Украине высказали страны, знакомые с проблемой российской агрессии и пропаганды. Что же касается европейской аудитории, здесь уровень настроений и политической ангажированности вариируется. Зрители присудили Украине всего 5 баллов (против 10 баллов от жюри).
СМИ в эту победу быстро добавили политический контекст. Показательно, что одна из самых популярных газет Великобритании ясно продемонстрировала антипутинскую позицию, озаглавив подзаголовок статьи о победе Украины «Ты слышишь, Путин?». Российская пропагандистская машина, в свою очередь, быстро развернула работу по дискредитации победы Украины. Западные СМИ в разной манере упомянули об этом контексте. Некий налет политики на победе в сознании европейского общества все же останется.
Руслана и Джамала — певицы революций. И политический флер, патриотические мотивы в чем-то сходны, но во многом совсем другие…
Сравнение Русланы и Джамалы не совсем корректно. Выступление Русланы состоялось за полгода до Оранжевой революции, и ее победа была обусловлена иными факторами. Она удивила старушку-Европу своим выступлением и положила начало новому тренду на конкурсе – эпатировать и шокировать. Тогда для украинцев победа в Евровидении была предметом гордости, а вот перспектива проведение конкурса – карой и катастрофой. Тем не менее, несмотря на ряд коррупционных скандалов, мы успешно провели «Евро-2012», и большинство туристов остались довольны.
После чего Руслана очень скоро попала в парламент… Что предстоит Джамале исходя из опыта предшественницы?
Говоря о политическом мировом опыте, многие любят упоминать Рональда Рейгана – актера, который стал президентом США. Однако ходки украинских артистов во власть заканчивались не самым удачным образом. Повалий, Огневич, и даже Руслана с Вакарчуком вернулись оттуда несолоно хлебавши. Не особо успешными стали в парламенте и патриоты. Гадать о политическом будущем Джамалы не имеет смысла, а вот рассуждать о настоящем и насущном можно. На данный момент Джамала в качестве культурного дипломата может сделать для страны намного больше, чем сидя в парламентском кресле под куполом.
Клавдия Шевелюк, исполнительный директор ЮФ «Василь Кисиль и Партнеры:
Клавдия, приехав с Давосского коммуникационного форума WCFDavos 2016, вы сказали, что мир ждет послов бренда Украины с хорошими новостями. Победа Джамалы — достаточный повод сказать, что мы дождались этого момента? Как этот повод использовать по максимуму?
Джамала своим талантом смогла донести миру месседж «Make music no war». И это уже великое достижение для репутации Украины, которое открывает нам и другие возможности. Сама история песни, текст, музыка – большая ценность и для Украины, и для крымско-татарского народа, и для всех нас в контексте военной агрессии на Востоке Украины и аннексии Крыма. А создавать и делиться такими ценностями – это уже огромный репутационный вклад в бренд страны и культурная дипломатия в лучшем ее проявлении.
Серии концертов по странам-участницам конкурса – отличная инициатива, которую осуществляют все победители Евровидения, но, по моему глубокому убеждению, можно больше и лучше. Сегодня в мире существует несчетное количество общественных организаций, фондов и доноров, которые помогают детям в Африке и Сирии. Но мало кто в мире знает о том, что в Украине из 1,76 млн. вынужденных внутренне-переселенных лиц, пострадавших в результате военной агрессии на Востоке Украины и в Крыму, и 300 000 — это дети. Если говорить о долгосрочной перспективе, то нашему новоиспечённому послу бренда Украины Джамале, возможно, стоит принять во внимание и этот момент, и вместе с концертами выступить послом доброй воли, чтобы такие всемирные организации включили Украину в свои программы, и о проблеме украинских и крымско-татарских деток заговорили на мировом уровне.
Ірина Петрів, виконавчий директор Brandcom:
Перемога у Стокгольмі— сильна емоція для України. І це не просто перемога, а перше місце у протистоянні з росіянином Сергієм Лазаревим – фаворитом змагання за прогнозами опитувань та букмекерів. Заряд патріотизму у соцмережах, катарсис в аеропорту «Бориспіль» під час зустрічі Джамали, гімн України вулицями Києва – українці знову отримали привід говорити і демонструвати свою любов до України, пишатися нею. А нам часом це потрібно, як повітря.
Чи потрібне нам Євробачення в 2017 році, й що буде з репутацією країни, якщо ми відмовимося?
Звісно, коли емоції спали, Україна повернулася до питань, чи готові ми достойно прийняти конкурс та які міста справляться з цим завданням, а ще час від часу ми ностальгуємо на тему, якби ж був #кримнаш. Насправді завжди будуть «за» і «проти», завжди будуть такі, яким би просто поговорити, і такі, які все знають і вміють. Україна ж повинна чесно оцінити свої можливості і взяти на себе відповідальність за останочне рішення. Буде це «так» чи «ні» — при аргументованій позиції репутація країни особливо не постраждає. Буде значно гірше, якщо зірвемо проведення конкурсу у разі переоцінки своїх ресурсів – і фінансових, і професійних. Хоча я не вірю в останнє. У нас є досвід проведення і «Євробачення» у 2005 році, і набагато складнішого і масштабнішого ЄВРО-2012, його потрібно проаналізувати і використати. У нас є професійна команда UA Перший, яка уже продемонструвала свій потенціал під час проведення національного відбору та роботи у команді Джамали, а Євробачення — це в першу чергу телевізійний продукт. У нас є мільйони українців, які, гуртуючись, можуть неможливе.
Я вірю в те, що Україна не відмовиться від проведення конкурсу і проведе його на високому рівні. Для цього потрібна команда професіоналів, чіткий план, фокус на обов’язковій програмі без зайвого замаху і пафосу, прозорі процедури і комунікації. Це серйозний виклик в сьогоднішніх умовах, але і успішний результат для України очевидний.