В Україні немає власників, зацікавлених у створенні незалежних медіа
В Києві українські журналісти дискутували в лондонському клубі Frontline на тему «Чи поліпшилась ситуація зі свободою ЗМІ в Україні після Помаранчевої революції і якщо так, то як журналісти використали цю свободу?».
Шеф-редактор «Телекритики» Наталія Лигачова наголосила, що після помаранчевої революції посилився загальний плюралізм ЗМІ, які представляють різні точки зору: «Тепер є Наталія Кондратюк і є 5-й канал. Тепер кожен може вибирати той ЗМІ, який йому більше підходить». Але натомість, за її словами, зараз доволі мало плюралізму в самих ЗМІ, мало незалежних медіа. Наталія Кондратюк, шеф-редактор київської редакції ТРК «Україна», зазначила, що сьогодні українські медіа переживають період становлення. Тим часом Сергій Тихий, головний редактор «Газети по-київськи» переконаний, що встановлення української преси триває останні 15 років незалежності: «Весь цей час українська преса відмежовувалася від радянської і найголовніше в цьому процесі було подолання внутрішнього цензора».
Далі Олексій Сологубенко, виконавчий редактор дирекції мовлення на Європу і Америку ВВС, запропонував експертам обговорити зміни, які відбулися з прозорістю медіавласності.
«Прозорості як не було, так і немає, – зазначила Наталія Лихачова. – Ми досі не знаємо реальних власників українських найбільших телеканалів. Приміром, каналу “Інтер”». Також вона наголосила, що здебільшого в Україні власники ЗМІ намагаються їх використовувати для політичного впливу: «Немає охочих підтримувати незалежні ЗМІ». Наталія Кондратюк підкреслила, що в Україні «престижно мати газету чи телеканал». Натомість, за словами Лигачової, влада не зацікавлена у створенні суспільного мовлення. Так само поза увагою владних кіл лишаються і процеси роздержавлення. На цьому наголосив Сергій Тихий: «У нас є 90% державних ЗМІ. Серед них є збиткові видання, які не цікавлять читачів та засмічують ринок».
Тим часом політолог Олексій Гарань наголосив на потребі морального очищення журналістики і суспільства: «Такі люди, як Джангіров, не можуть керувати телеканалом. Люди повинна нести відповідальність за свою діяльність, у тому числі й моральну». Але цю думку підтримали не всі. Зокрема, Наталія Кондратюк зазначила: «Я не бачу нічого страшного в тому, що Джангіров керуватиме тим ЗМІ, позицію якого підтримує». А Сергій Тихий вважає, що люстрація потрібна, але вона «важко здійсненна в нашій країні»: «У нас відсутня культура неподання руки».
Також учасники медіаклубу обговорювали й основні виклики на майбутніх парламентських виборах. Зокрема, Наталія Лигачова вважає, що найголовнішим на цих виборах стане роль журналістів у тому, як політики доноситимуть до аудиторії свою позицію: «Ми маємо змусити політиків відповідати на питання конструктивно, і не дати втягнути себе в пропаганду якоїсь із політичних сил». Наталія Кондратюк зауважила, що на виборах журналісти мають утриматися від того, щоб «зіштовхувати політиків лобами». А Сергій Шолох зазначив, що наші ЗМІ поки ще не стали засобом масової комунікації, саме тому на цих виборах важливо не лише представляти позицію політиків, а й цікавитися тим, що думають самі виборці
Голова Frontline Forum Джон Оен в коментарях «ТК» охарактеризував ситуацію в українських медіа. На його думку, українські журналісти багато в чому фінансово залежать від власників, а тому змушені писати те, що їм говорять «зверху».
Він зазначив, що зважена критика відносно різних подій чи осіб потрібна суспільству, бо лише так журналісти можуть виконувати свою місію. За його словами, люди самі можуть обирати, що читати і чому довіряти, і не завжди вони можуть погоджуватися з думкою журналіста, тому він вважає, що різноманіття і протиріччя у висвітленні одних і тих же подій є явищем нормальним.
Порівнюючи ситуацію з медіа в Україні та Великобританії, Джон Оен наголосив: «У Великобританії становище ЗМІ не дуже відрізняються від ситуації в Україні, але сама форма журналістики інша, адже її основа давніша, вона існує вже приблизно 150 років». За його словами, важливу роль в українському медіапросторі відіграють сучасні технології, особливо Інтернет, які дозволяють незалежним журналістам публікуватися самостійно, спираючись тільки на свої думки, судження, не пропагуючи ідеї керівництва або інших впливових осіб.