Андрей Морозовский, PR директор Nostra Communications
Слідкував за виборами в США доволі поверхнево. Часто дивлюсь шоу Stephen Colbert або John Oliver, в основному на них формував уяву про результат виборів. Мас-медіа тупо мочили Трампа. Смішно, дотепно, часто за діло, але однобоко (чесно, від жартів про зачіску стомився). Не дивно, що на цьому тлі у нас всі вірили в перемогу Хіларі. Проте були тривожні дзвіночки ще від початку: знайомі по попередній політичній роботі розповіли кулуарний «інсайт», що штаб Клінтон в основному сподівається на демографічну ситуацію (афро- та латиноамериканці традиційно підтримують демократів, а їх частка в США зростає). В мене тоді склалось враження, що в такому випадку основний акцент будуть робити на ефективному використанні каналів комунікації, а не на якості меседжу. Здається, так і сталось. Окрім випадів та жартів на адресу особистості Трампа я не пригадаю, щоб були яскраві пропозиції від Хіларі.
Як би ви не ставились до його ідей, але саме поняття «стіна на кордоні з Мексикою», «величність Америки», «геть NAFTA», «розбомблю ІДІЛ» це вже цільні образи. І багатьом вони запам’ятались та сподобались. Щоб не бути голослівним, подивіться фінальні ролики кампаній Хіларі та Трампа.
Ви можете не погоджуватись із тезами Трампа, але, на мою думку, його меседж більш логічний. Тому мав викликати більший відгук в прихильників. У Клінтон, як на мене, пафосне звернення «звичайного політика». Можливо, саме тому найбільша іронія виборів ось в чому: за опитуваннями Трамп отримував значно більшу оцінку за ознакою «Цей кандидат може принести реальні зміни» (пригадуєте слоган Обами: Change We Can Believe In?).
Зрештою, великі сподівання на демографію в її етнічному вимірі не справдились — електорат Трампа був більш мотивований. Маю припущення, що саме цькування Трампа ліберальними медіа допомогло мобілізувати його виборців та розслабило виборців Клінтон. Адже «він і так програє, навіщо стояти в черзі на дільниці?» Спрацювала вікова демографія — Дональда активніше підтримали «ті, кому за 40». Тому що він говорив про їх тривоги: мігрантів та інші країни, які крадуть робочі місця американців, та загрозу тероризму.
Якщо вас дуже засмучує перемога Трампа, рекомендую подивитись його виступ після оголошення перемоги: добре виважена, об’єднуюча та позитивна промова. То ж все буде добре.
Максим Прасолов, независимый маркетинговый и PR-эксперт, участник рейтинга PRank
На президентских выборах в США победили республиканцы. Победили несмотря на отсутствие сильной медийной поддержки, провокации и разногласия в партии относительно кандидата. И победа эта одержана на основе четкого математического расчета, в результате работы развернутой сети активистов-избирателей.
По сути своей это победа прагматичного расчета над идеалистическими трансляциями и политической казуистикой. Пока Хиллари блестящими аргументами доносила свою позицию по всем каналам, Дональд Трамп — прямой и резкий в суждениях как топор ламберджека из Миннесоты завоевал своих избирателей из срединных штатов Библейского пояса просто затащив на избирательные участки тех, кто туда не часто ходил. Беспрецедентная явка избирателей на этих выборах обеспечила необходимое преимущество в голосах. Иными словами — хочешь победить, заставь избирателя без высшего образования просто зайти в кабинку для голосования. Объясни ему доступным языком, почему он должен потратить свое время для волеизъявления, и он отдаст тебе твой голос.
Феномен победы Трампа был предсказуем еще на этапе скандалов с высказываниями сексисткого характера.
Да, как не парадоксально в толерантных США сексистов оказалось больше, чем расистов. Граждане США выбрали чернокожего президента на два срока, но выбрать женщину-демократа на высший политический пост — этот тест американское общество пока не прошло. Маятник качнулся в другую сторону и Америка выбрала вождя, желающего создать миллионы рабочих мест на строительстве новых трансамериканских дорог и мостов. Вождя, воплощающего классическую американскую мечту. Ведь Трамп именно то, что нравится подавляющему большинству простых американцев из центральных штатов, подавленных политкорректностью и ультралиберальными ценностями двух побережий. Трамп не стесняется своего мачизма и вульгарного богатства, своего снисходительного отношения к женщинам.
«Сделаем Америку великой снова» — это именно то, что ожидают от него миллионы американцев как внутри страны, так и во внешней политике. Мужчины, и женщины отдали свои голоса контрфеминисту, чья самоуверенность превышает его капитал.