Богдана Стельмах: Медіа нової країни: усвідомити власну відповідальність
MMR запустил предновогодний , чтобы вдохновить коллег по рынку позитивными профессиональными импульсами на 2015 год. В рамках проекта специалисты из сферы медиа и коммуникаций делятся основными выводами и уроками 2014 года, кейсами, которые запомнились, и трендами, которые будут важными в новом 2015 году.
Богдана Стельмах, керуючий партнер ІКА «PR—connect«, координатор Волинського прес-клубу, про власну відповідальність.
Рік, що став переломним у житті багатьох із нас, минув. Хтось намагається повернутися до звичного життя, а хтось уже ніколи не зможе бути собою колишнім. Але таки був правий Ніцше: «Все, що нас не вбиває — робить нас сильнішими».
Дух революції приніс чимало змін і спонукав до нового способу мислення. Меседжі колишнього режиму вже не сприймаються суспільством, а радше викликають сміх або відразу. Меседжі влади нинішньої піддаються величезній критиці. Сьогодні вже недостатньо просто пообіцяти «світле майбутнє» (хоча «жити по-новому» захотіла більшість), сьогодні треба докладати до цього певних зусиль.
Хоча, з дечим не впоралися. По-перше, з путінською пропагандою. Не впоралися медіа, залежні від олігархів і владних інституцій, не впоралися й самі громадяни, не навчені відділяти правду від брехні, зомбовані російськими серіалами й телепередачами. Відтак, результатом «кісєльовщини» маємо Крим, Донецьк і Луганськ. І причина — не в північному сусідові, причина в нас. Низький рівень професіоналізму української журналістики, брак відповідальності за сказане і подане в ефір, підконтрольність і часто повна залежність від працедавця, відстороненість багатьох від суспільних процесів — усе це створювало і продовжує створювати благодатний ґрунт для інформаційної диверсії. Що вже говорити про відсутність єдиної державної інформаційної політики, яка би мала бути спрямована на донесення правдивої інформації на закордон.
По-друге, незважаючи на оновлення влади, медіа в Україні й досі залишаються підконтрольними. Навіть більше: попри наявність відповідних структур і законодавчої бази у сфері ЗМІ, в держави з»явилося бажання створити додатковий орган, який би впливав на інформаційну політику країни. Це при тому, що вже впродовж десятиліть у медіа-сфері мова йде про роздержавлення, що зміна влади відбувалася з метою побудови комунікації між членами суспільства на якісно новому рівні. Реакція медіа-спільноти була досить неоднорідною: частина відразу зреагувала на потенційно можливе запровадження цензури, інша частина не побачила в цьому ніякої загрози, бо «колись уже таке було».
Серед позитиву можна відзначити хіба кроки до створення суспільного мовлення, проте і вони містять чимало питань.
Яким буде інформаційний простір України в 2015 році — залежатиме від того, які відповіді дамо собі, аналізуючи рік минулий, виклики сьогодення і перспективи майбутнього. Проте очевидно, що повторювати помилки тих, хто має справу зі словом, хто продукує і формує думку, хто надсилає суспільству ті чи інші меседжі, не маємо права. Усі ми, а особливо медіа, маємо відчути й усвідомити власну відповідальність.