09 Апр 2008, 08:11

Богдан Кутєпов: «Наша функція – попереджувати»

Богдан Кутєпов: «Наша функція – попереджувати»

Ведучий програми журналістських розслідувань «За Вікнами»  Богдан Кутєпов дав інтерв'ю виданню «Телекритика».
 
Богдан уміє грати на баяні та має широке серце, завдяки якому він не проклинає, а з посмішкою благословляє своїх конкурентів. Ведучий «За Вікнами» пояснив «Телекритиці», чим відрізняються агенти впливу від агентів викриття, і розказав про внутрішнє життя свого проекту.
 
Богдане, почнімо з найголовнішого. Що, на твою думку, тепер мають робити глядачі, яким було б цікаво подивитися і твою програму, і журналістські розслідування «Агентів впливу» на «Інтері»?
 
Я не знаю. Але я бачу в цьому проблему. Взагалі, я вважаю, що в такій справі, як наша, не повинно бути конкурентів. Ми робимо одну справу, ми виводимо негідників на чисту воду, тому ми – партнери.
 
«Агенти» спробували зробити нам цейтнот. Бо тут така штука: підеш із цього часу – глядач СТБ, який о цій порі звик дивитися нас, почне шукати щось подібне на інших каналах, побачить «Агентів впливу» і вже залишиться з ними. Вони прийшли на прикормлене місце, ось що. Але динаміка останніх двох тижнів мене, чесно кажучи, дивує: у нас рейтинги активно пішли вгору. Якщо зазвичай в нас частка на рівні 7, то тепер близько 9.
 
Але, здається, поки ви не маєте стратегії, як зміцнити свої позиції у конкуренції з колегами з «Інтера»?
 
Скажу чесно: ми довіряємо в цьому плані нашій програмній службі та особисто Сергію Назарову. Не хочеться повторювати сумний досвід «Критичної точки» («Україна». – «ТК»). Люди роблять розслідування, а їм спочатку розбили хронометраж, зробили програму коротшою, але щоденною, тепер їх перекинули з 21:30 на 17:00, а це ж зовсім інша аудиторія, тому вони й не мають популярності. Але ми так просто свою територію не здамо. Ми будемо боротися якістю своїх сюжетів. Найближчим часом ми будемо змінювати студію, графіку та акценти в наших сюжетах. Ми зробимо ребрендинг нашої програми, але це поки що секрет.
 
Це означає, що й свій контент будете робити інакше?
 
Ні, ми просто намагаємося викристалізувати свій формат. Програмі «За Вікнами» півроку, але вона все ще шукає себе. Ми хочемо, щоб наш глядач бачив, що ми ростемо.
 
Зараз у мене таке хобі, коли є вільний час – люблю полазити по форумах каналу «Інтер», там подискутувати, причому завжди під своїм ім’ям, щоб ніхто потім не міг спекулювати. А там суперечка в такому дусі: «Ви заздрите “Агентам”, вони крутіші за вас». Дійсно, вони крутіші. Наскільки я знаю, над ними багато попрацювали ще до ефіру. Наприклад, схему студійних зйомок їм розробляла німецька команда, яка взяла величезні гроші за те, що розробила для них 50 точок зйомки. У нас точно те саме оператори роблять за зарплату й інтуїтивно! Хіба що ми не можемо пригнати в студію маршрутку, бо ми знімаємо не на заводі, а в студії.
 
Мені здається, «Агенти впливу» нас наслідують навіть на рівні поведінки ведучого в студії. Вони мають бізнесове право нас наслідувати, про моральне тут навіть не говоримо, тому що, на жаль, телебачення – це бізнес, а не творчість. Принаймні, для тих людей, хто його фінансує. Вони можуть брати наші теми, навіть наших героїв – і в них будуть удвічі більші за наші рейтинги, тому що в «Інтера» значно більше покриття.
 
До речі, можеш намалювати портрет глядача програми «За вікнами»?
 
Це мисляча, або та, що прагне до мислення, людина. Яскраво виражена риса характеру – загострене відчуття справедливості. Середній вік, згідно з показниками нашого департаменту маркетингу, – це 25-45 років, люди із середньою спеціальною та вищою освітою. Хоча, нас дивляться й ті, хто хоче знати ворога в обличчя. Припускаю, серед наших постійних глядачів чимало корупціонерів, бюрократів і злочинців. Адже реально вони – потенційні об’єкти уваги програми «За вікнами».
 
Ти казав (це вирізала прес-служба 🙂 – «ТК»), що твій брат працює у проекті «Максимум в Україні» на ICTV. Чи не забагато розслідувань на одну родину?
 
Ні, нормально. Дружба дружбою, а служба службою. Ми говоримо про роботу, але це лишається між нами. За весь час ми перетнулися лише на одній темі – коли ми робили сюжет про нелегальний бізнес на прийманні кольорових металів, та й то кожен побачив цю проблему по-своєму.
 
Із чим, на твою думку, пов’язане зростання інтересу глядачів до формату журналістських розслідувань? Адже мало би бути навпаки, люди втомилися від того, що в ефірі викривають злодійства, а далі нічого не відбувається. 
 
Дійсно, останнім часом на нашому телебаченні поменшало розважальної складової, стало більше документальних, публіцистичних проектів, таких, як наш. Канали запускають такі проекти з міркувань бізнесу. Бо що дають такі проекти каналу? За порівняно скромних капіталовкладеннях – хороший рейтинг та імідж каналу, який працює для свого глядача. Щодо розчарування – воно накрило не тільки людей, але й журналістів, я по собі знаю. Раніше нічого не можна було казати, тепер можна все, але від того, що ти кажеш, мало що змінюється.
 
Це ті проблеми, які стосуються наших телеглядачів особисто. Малоймовірно, що багато людей зацікавляться темами афер на ринку елітного житла, неякісних послуг у готелях чи подорожчанням вартості послуг таксі. Найбільш рейтинговими будуть сюжети про ціни на продукти харчування, пенсію, громадський транспорт, соціальні послуги тощо. Виняток становлять лише винятково якісні сюжети. Наприклад, серйозні показники зафіксовані нещодавно на розслідуванні Лесі Штогрин про викрадення творів мистецтва. Хоч тема й вузька, а серед наших глядачів не так багато галеристів і художніх критиків, та сюжет виявився просто яскравим. Отже, викликав неабиякий інтерес у глядачів програми «За Вікнами».
 
Наприклад, коли ми підняли проблему ігрових автоматів, наступного дня нам подзвонили з мерії, і Черновецький показував на засіданні наш сюжет. Оце є справжнє журналістське розслідування, а не те, що ти вичитаєш в інтернеті і перекриєш архівною картинкою. Ми першими взялися звернути увагу на діяльність пана Флетчера, зараз ведеться слідче розслідування його махінацій. Ми не кожен такий факт розголошуємо з метою самопіару, бо вважаємо, що це нормальний результат нашої роботи. Так просто має бути.
 

 

Кожен із вас робить те, що, напевне, може бути небезпечним. У тебе особисто були за час роботи в програмі «За вікнами» якісь неприємні історії кримінального характеру?
 
Якось мені особисто дзвонили і пропонували десять тисяч доларів. Ми тоді проводили економічне розслідування діяльності компанії «Кінгз Кепітал». Я записав цю розмову з одного мобільного на інший. Мені запропонували гроші за те, щоб я не випустив цей сюжет в ефір. Я подзвонив нашому шеф-редактору Олексію Мустафіну, і виявилося, що натяки на хабар отримували й інші працівники СТБ. Всі посміялися і відмовилися. А коли ми в студії писали підводку до цього сюжету, я зміг використати цей аудіозапис. Вести цю справу далі? Нехай цим займаються «Агенти впливу».
 
А чому не ви, ті, що зазирають «за вікна»? По-твоєму, ви принципово відрізняєтесь від «Агентів»?
 
Ми підкреслюємо, що не займаємося тим, що вже й так усім відомо. Наша функція – попереджувати, саме через попередження впливати на вирішення проблем. Наше завдання – якомога чіткіше викрити те чи інше порушення, зробити його очевидним і для глядачів, і для тих самих структур, що мають реагувати. Тобто, щоб вплинути, треба так показати проблему, так підняти її справжні корені, щоб відповідні структури побачили це і вже не змогли б не зреагувати. За законом, прокуратура може і повинна діяти за фактами, повідомленими у ЗМІ. Ми не менші агенти впливу, ніж ті, хто себе так називає. Але ще точніше, «За Вікнами» – це проект агентів викриття.
 
А як ти ставишся до великої частки «жовтизни» у вашій програмі, яка, за твоїми словами, виконує таку важливу соціальну функцію? Чи не дискредитують, скажімо, сюжет про операції щодо повернення цноти та подібні «розслідування» всю вашу благородну справу?
 
Штука така, що неможливо обійтися без «жовтизни», щоб не зрадити очікування глядача, який хоче дивитися і про таке теж. Ми залежні від інтересів нашої аудиторії, ми ж бо робимо програму не для себе.
 
Спочатку в нас дійсно було багато «бульварних» тем, зараз ми від цього категорично відходимо, ми не будемо розважати. Ми свідомо відмовляємося робити сюжети, в яких обов’язково є трохи «жовтизни» (а це не обов’язково Борис Моїсеєв, це може бути скандальний Шуфрич), щоб було що поставити в анонс. Раніше ми належали до департаменту власного виробництва каналу СТБ, від нас вимагали не просто розслідувати, а вибудовувати в сюжеті драматургію, був такий більш кіношний підхід.
 
Тепер ми перейшли до департаменту інформаційно-аналітичного мовлення, шеф-редактором якого є Олексій Мустафін, тому ми можемо бути серйознішими. Ми не відмовляємося знімати персонажів із категорії «жовтих», але коли їхня присутність у кадрі дійсно обґрунтована, а не тільки заради того, щоб побавити глядача.
 
Як складаються ваші стосунки з правоохоронними органами? Свого часу велика кількість так званих розслідувань готувалася саме на замовлення та за матеріалами, які надавалися телеканалам СБУ, УБОЗом тощо.
 
Дружніх стосунків із цими органами ми не маємо. Ми свідомо відмовляємося від ініційованої не нами співпраці саме для того, щоб жодним чином від них не залежати. У своїх розслідуваннях кожен із наших журналістів діє самостійно, і це принципово. Окрім оперативних даних, є ще багато інших джерел інформації. Наприклад, розмова з барменом. Або громадський транспорт. Тому я свідомо не маю персонального автомобіля, хіба що велосипед. Мені займатися журналістикою в кайф, я цим живу.
 
А що за кайф тобі з програми в програму повторювати: «Ми покажемо те, що від вас даремно приховали»? Звідки взагалі ця фраза?
 
Ця фраза вербалізувалася в процесі нашої командної роботи як своєрідне гасло. Добре, що ми не вигадували собі якусь легенду, за якою потім почали працювати та жити. Ми зрозуміли, чим ми займаємося насправді, коли програму вже було запущено у виробництво.
 
У нас команда молодих професіоналів, які, на щастя, ще не зіпсовані старою системою, кожен із них провокатор у хорошому сенсі, сам собі режисер та взагалі універсальний воїн. Одного разу наш оператор пошкодив собі ногу, і журналістка, що була поруч, змогла закінчити зйомку з невеликою втратою якості, уявляєте? Але проблема кадрового голоду не оминула й нас, нам бракує журналістів.
 
Як побудовані ваші відносини із менеджментом каналу СТБ? Чи є з їхнього боку втручання у ваш проект?
 
Так, затвердження кожної програми відбувається на рівні Бородянського. Він голова правління, він відповідає перед акціонерами за все, що виходить в ефірі СТБ, за якість програм. Щоп’ятниці весь колектив збирається в його кабінеті, дивимося і дискутуємо, чи все гаразд. Це – корисний діалог, а не втручання. Щоправда, інколи буває психологічно важко погодитися з рекомендацією когось із менеджерів щось переробити у якомусь сюжеті. Але Бородянський дивиться з позиції звичайного глядача і ставить сам собі та нам питання: «А чи дійсно це цікаво та важливо?». Він бореться за кожен проект, і взагалі у нас дружні стосунки. 
 
Кажуть, дружні стосунки перевіряються, коли треба вирішити якусь фінансову проблему. Яким є бюджет вашої програми? Що ви робите, коли в процесі роботи над темою виникає необхідність непередбачених витрат? Чи платите своїм джерелам?
 
Бюджет програми – це комерційна таємниця, можу тільки сказати, що він набагато нижчий за більшість бюджетів проектів власного виробництва каналу СТБ. Це відносно недорогий проект, у якому попри це можливі навіть міжнародні відрядження. І їздили б, якби нам не бракувало людей! Ми можемо й купувати інформацію, головне, щоб не розбещувати ці джерела.
 
Працювати над особистим журналістським розслідуванням – гідна справа, але робити це у режимі конвеєру проблематично. Чи доводиться тобі якось стимулювати мисливський інстинкт у своїй команді?
 
Зараз над програмою працює п’ять журналістів разом зі мною (за штатним розкладом має бути вісім), тому насамперед нас стимулює сама необхідність встигнути зробити програму тими силами, які є. Більшості ще немає тридцяти, тому природно, що це люди, які бачать себе на передовій, вони небайдужі до несправедливості. Їхній ентузіазм породжує неконвеєрність наших сюжетів.
 
Прихована камера – одне зі знарядь для досягнення ексклюзивності у сюжетах. З другого боку, використання саме цього інструменту зачіпає проблему журналістської етики, викликає гострі дискусії. За якими принципами ви у своїй роботі вирішуєте, залучати приховану камеру чи використати інші шляхи здобуття та викладення інформації?
 
(З інтонацією відмінника) Незважаючи на те, що кожен наш журналіст є водночас оператором прихованої камери, ми використовуємо її тільки тоді, коли інформація, здобута в такий спосіб, є суспільно значущою, і ці дії не будуть суперечити Конституції України. І зауважте, на відміну від «Агентів» та інших програм журналістських розслідувань, ми не робимо постановок. Реконструюючи події, ми надаємо перевагу не театральності, а реальному життю та особистому експерименту, коли журналіст на власному досвіді досліджує ту чи іншу тему.
 

 

Що тобі особисто дає досвід роботи в такому проекті? Чи немає загрози, що через кілька років боротьби із прихованим ти станеш цинічним типом, розчарованим у житті?
 
Це так само, як спитати у шестирічної дитини, що грається у пісочниці: «А ти впевнений, що й далі тобі буде цікаво тут гратися?». Не можу сказати, що буде у майбутньому, але головне – я не збираюся зраджувати свої принципи, я не хочу ставати цинічним. Боротися за правду я почав ще у дитинстві. Але я усвідомлюю, що мені треба бути удвічі уважнішим до себе та своїх вчинків, щоб мати моральне право розповідати іншим про те, що робиться за вікнами.

Расскажите друзьям про новость

Новое видео