Перший національний оновлює тележурнал «Індиго»
Пізнавально-розважальний тележурнал «Індиго» покликаний морально підтримати дітей-унікумів, розповісти про них іншим, стати цікавим другом підлітків, з яким можна вчитися, розвиватися і відпочивати.
З «Телекритикою» поспілкувались саме ті, хто створює цю програму на Першому національному: Лариса Богданова – керівник проекту «Індиго», Марина Литвиненко – директор ТО дитячих та юнацьких програм, Аліна – ведуча програми «Індиго».
–Пані Марино, відколи виходить програма? Чи буде вона виходити в новому сезоні?
– «Індиго» з’явилася в ефірі 1 червня 2006 року в День захисту дітей. У новому сезоні – новий виток у її розвитку.
– Як змінювалася «Індиго» за цей час (ведучі, дизайн, сценарій, формат тощо)?
– Спочатку запрошували вести програму відомих людей: Віктора Павліка, Тіну Кароль, Ані Лорак, політиків або спортсменів. Вони згадували дитинство: цікаві випадки, курйози, труднощі. Це був шампур. На нього нанизували пізнавально-розважальні сюжети про все, що цікавить тінейджерів: спорт, субкультури, екстрім, школа виживання, лідерство, гендерські стосунки, «погода» в школі. Потім виникла ідея зробити студію та оформити її співзвучно до нашої заставки – у джинсовому стилі. Тому що джинси – улюблений одяг, а синій колір – це індигівський колір, який символізує все незвичайне. Згодом у студії з’явився скутер. Скутер – це символ швидкості, а підлітки люблять швидкість. Зараз ведуть програму студенти факультету журналістики – Аліна і Володя, – які на цьому скутері умовно мандрують.
– На вашу думку, що сприяє довговічності програми? Чому вона не зникла, як більшість дитячих програм?
– Дитячі програми не зникають. Вони міняють обличчя і назви чи формат. Тема ж вічна – дитинство у всіх його проявах. Мабуть ті сюжети, які ми зараз показуємо, цікаві дітям тінейджерського віку, 12–15 років. Глядачам це цікаво, бо вони цим живуть. Якось ми показали, що таке пірсинг, варто його робити чи ні. Звичайно ж застерігали, що небажано цього робити. Не знаю, чи вони дослухалися поради, але програму дивилися точно. В усякому разі, було багато дзвінків і прохань показати цей сюжет іще раз.
–Як змінювалися рейтинги протягом існування програми?
– Бувало таке, що програма через різні обставини (наприклад, треба було повідомити про якісь надзвичайні події) виходила не у свій сталий час, і тоді, звичайно, її рейтинг падав. Я знаю одне – у Києві більшість школярів знають програму «Індиго». Гадаю, що дітям цікава ця програма, судячи із того, як вони нам телефонують, пишуть, хочуть бути ведучими «Індиго».
– Хто фінансує програму? Чи залучаєте ви спонсорів?
– Це держзамовлення. Спонсорів намагаємося залучати. Свого часу була торгова марка «Росинка». Але в мене складається враження, що спонсори – люди, які можуть допомогти, – просто забули, що вони були дітьми і що у них є діти, тому не дуже поспішають нам допомогти. Ми ж хочемо, щоб діти були дітьми, а не дорослішали шаленими темпами, дивлячись бойовики та всі інші програми, які для дітей до 16-ти заборонені. Свій негативний внесок робить і реклама алкоголю. Дитячих програм надзвичайно мало. Майже немає на екранах програм про добре і вічне, які чогось навчать, від чогось застережуть, дадуть поради. У нас в «Індиго», наприклад, є рубрика «Поради», де ми розповідаємо, як розвести і загасити вогнище, як не заблукати в лісі, як врятувати друга, якщо він потопає в ополонці. Також є рубрика «Proтест». Зараз такий час, коли діти протестують проти всього: проти дорослих, проти правил. Ми показуємо дебати, їхні думки, організовуємо прес-клуби.
– Чи буде змінюватися час виходу програми?
– Зміниться час. Чотири рази на тиждень о 15.30.
– Як підбирається музичне оформлення?
– Наша заставка і комп’ютерна графіка мають свою оригінальну музику. На сюжети музику підбирають звукорежисери НТКУ. Вони вникають у сценарій кожної програми, завжди цікавляться, які теми наступних. Є фонотека.
– Аліно, як відбувається відбір дітей-індиго? Чи залучаєте ви до цього фахівців (психологів, медиків тощо)?
– Програма «Індиго» не про дітей-індиго, а фактично для всіх дітей України. Ми думаємо, що все нове покоління – це діти-індиго, тому подаємо поглиблену інформацію, тобто спілкуємось із ними не як зі звичайними дітьми, а з талановитими обізнаними геніями. Наші діти хочуть багато знати і вміти.
– Пані Ларисо, чи не відстежуєте ви подальшу долю своїх героїв?
– У нас не така стилістика програми. Ц не є нариси про дитину конкретно. Діти можуть стати потім переможцями олімпіад або фестивалів, ми не відстежуємо їхню долю, а розповідаємо про них конкретно тут і зараз.
Говоримо з дітьми на рівних, звертаємося до глядачів: «Ти можеш», «Ти вмієш», «Ти можеш навчитися того, що вміє наш герой». І тому, я вважаю, над такими програмами мають працювати такі ж журналісти, вихрасті на думку, вигадку, як і самі діти, а ми тільки трохи коригуємо.
– Аліно, ви тепер будете постійною ведучою програми?
– Сподіваюся, що так. Я вже майже рік веду цю програму разом із Володимиром. Спочатку було більше хлопців, різні пари, але зараз найбільш зіграна пара – це я і Володя.
– Пані Марино, які ще дитячі та юнацькі програми з’являться в ефірі Першого національного у новому сезоні?
– Якщо буде все гаразд із фінансуванням, то у новому сезоні з’являться нові програми. Щоби програма була яскравою і цікавою, потрібно вкласти чимало коштів. Гадаю, ми повинні підтримати вподобання і смаки сучасних дітей.
Наразі ми намагаємося власними силами створювати дитяче мовлення. Загалом заплановано щоденний (окрім суботи) півторагодинний дитячий блок. У неділю – дві години. У новому сезоні декілька нових програм. Юні глядачі побачать їх у недільному блоці «Доки батьки ще сплять». З’єднуючим ланцюжком між цими програмами-зупинками будуть ведучі-ведмеді Мишко і Лашко, які їздитимуть у дитячому стилізованому купе і спілкуватимуться між собою. До уваги глядачів будуть: конкурсна програма «Крок до зірок», «Мультфільм», спортивно-змагальна – «Ігри чемпіонів», «Теревені» (в якій відомі люди України будуть згадувати кумедні історії зі свого дитинства). Як доглядати за домашніми тваринами ми розповімо у програмі «Рукавичка».
У будні дні ще плануємо програму для юнацтва, 14–18 років, «Пазли» – ток-шоу, де сперечатимуться дівчата і хлопці про смаки, вподобання, про те, якими повинні бути ідеальні хлопці та дівчата. Чекаємо підтвердження щодо майбутнього програми «Не хочу бути чайником», де юнаки й дівчата зможуть швидко навчитися тому, що ніби й поруч, а в руки не дається. Такий собі експрес-урок за 20 хвилин ефіру.