Відкритий лист УАВПП
Відкритий лист УАВПП
Голові Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та розвитку інформаційної галузі
Герман Г.М.
Шановна Ганно Миколаївно,
Українська Асоціація Видавців Періодичної Преси (УАВПП) та вся видавнича спільнота України висловлюють глибоку стурбованість намаганнями деяких народних депутатів України примусово нав’язати читачам використання певних мов споживання інформації всупереч їх бажанню та готовності споживати інформацію тією мовою, яка є більш прийнятною для них.
Українські видавці заперечують проти втручання держави у комерційну діяльність друкованих видань і просять відхилити поданий до ВРУ проекту Закону України “Про державну мову та мови національних меншин в Україні” № 4222 від 17.03.2009 р., (внесений народним депутатом України Ю. Гнаткевичем).
Так, статтею 35 проекту Закону №4222 передбачено запровадження обов’язкового використання української мови друкованими виданнями – а саме друк українською мовою не менше 50% тиражу, якщо сукупний тираж видання перевищує 50 тисяч екземплярів. Звертаємось до Вас із проханням надати негативний висновок Комітету ВРУ щодо цього законопроекту, оскільки він суперечить трьом фундаментальним положенням прав, свобод та регулювань економічної діяльності в Україні та Європі.
В першу чергу, прийняття цього законопроекту призведе до зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів. Так, за оцінками експертів УАВПП, запровадження обов’язкового використання української мови друкованими ЗМІ призведе до ненадходження до бюджетів усіх рівнів понад 250 млн. грн. податкових платежів. Це неминуче станеться тому, що примусове переведення половини накладу видань на вихід українською мовою означатиме падіння продажів та зменшення доходів видавничих компаній.
Крім цього, внаслідок підвищення збитковості діяльності видавничих компаній вони будуть змушені вдатися до скорочення персоналу, а це призведе до додаткового збільшення кількості безробітних більш ніж на 20 тисяч чоловік. Крім створення додаткової напруженості в соціальній сфері, скорочення людей означає припинення нарахувань та сплати податків на заробітну плату.
Підставами для таких стверджень та оцінок експертів видавничого ринку є результати досліджень щодо використання мов в Україні. Так, за даними досліджень, які систематично (4 рази на рік) виконує компанія TNS Україна – а саме Marketing&Media Index Ukraine MMI 2008/3+MMI 2008/4 — станом на кінець 2008 року основною мовою спілкування в родинах міського населення України у віці 12-65 років (міста з населенням понад 50 000 чол.) у 70% опитаних сімей є російська мова. Дослідження охоплювало 77 міст, було опитано понад 20 тис. респондентів. Оскільки аудиторія друкованих ЗМІ свідомо робить вибір щодо змісту та мови видання, і не купує те, що їй не подобається, примусовий перехід газет та журналів на мову, відмінну від тієї, яку хоче бачити споживач, призведе до відмови читацької аудиторії від таких «незручних для читання» ЗМІ. Зважаючи на тяжку економічну ситуацію в країні, скорочення читацької аудиторії змусить видавців зменшувати обсяги виробництва, а в деяких випадках навіть закрити видання.
По-друге, обов’язкове запровадження української мови для друкованих видань суперечить міжнародним зобов’язанням та чинному законодавству України. Держава не може примусово нав’язувати представникам бізнесу умови, які перешкоджають здійсненню підприємницької діяльності, свобода якої гарантована статтею 42 Конституції України.
Крім того, згідно з Європейською Хартією регіональних мов або мов меншин, країни-учасники зобов'язуються забезпечити, щоб не запроваджувалися ніякі обмеження на свободу виявлення поглядів і вільне поширення інформації у друкованих засобах інформації мовою, такою самою або схожою до регіональної мови або мови меншини. Оскільки мова видання визначається видавцем, виходячи з побажань читачів, примусове запровадження використання української мови є порушенням прав громадян, які бажають отримувати інформацію тою мовою, якою бажають.
Та й у статті 10 Конституції України гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Реалізація зазначеної норми відбувається, у тому числі, і за рахунок використання мов національних меншин у пресі. Запровадження вимог проекту Закону №4222 призведе до зайвих обмежень для видавців, зокрема необхідності зменшення накладів видань (до менше, ніж 50 тис. екз.) або ж до відмови від вигідної з комерційної точки зору мови видання.
Зважаючи на специфіку друкованих видань, а саме свідомий вибір читачем мови якою він бажає отримувати інформацію, обов’язкове запровадження Української мови обмежить права громадян.
По-третє, запровадження мовних нормативів у пресі призведе до певного дефіциту російськомовних газет та журналів, що спричинить переорієнтацію читачів на російські ЗМІ, а це особливо небезпечно напередодні виборів.
Запровадження «нормативу» щодо видання половини тиражу українською мовою не призведе до такого ж одномоментного переходу читачів на споживання інформації українською мовою. Читач платить власні гроші за те, щоб отримати ту інформацію, яка є для нього цінною, на тій мові, яка є для нього зручною. Отже, скорочення кількості екземплярів, виданих російською мовою, призведе до формування певного дефіциту на ринку, який дуже швидко буде заповнений російськомовними виданнями із сусідньої Росії. Таким чином, замість популяризації споживання інформації українською мовою держава своїми руками віддасть можливість формування громадської думки свого населення до ЗМІ інших держав. Це взагалі небезпечно, а у рік проведення президентських виборів є просто загрозливим. Ще раз звертаємо Вашу увагу на те, що за результатами дослідження TNS Ukraine у 2008 році, проведеного в 77 містах України серед 20 тисяч респондентів, мовою спілкування біля 70% сімей є саме російська мова.
Разом з тим, запевняємо Вас, що українські видавці та їх найбільше професійне об’єднання – УАВПП — готові всіляко сприяти бажанню держави популяризувати українську мову. Ми готові взяти найактивнішу участь в реалізації спільного з державою проекту щодо видання та популяризації додаткових накладів видань українською мовою за рахунок державних асигнувань. Такий соціальний проект мусить бути частиною роботи держави у інформаційній та іміджевій площині, і за своєю суттю є суто соціальним проектом (а не комерційним).
Ще раз просимо Вас, шановна Ганно Миколаївно, не підтримувати прийняття зазначеного проекту Закону, і надати по ньому негативний висновок Комітету ВРУ з питань свободи слова та розвитку інформаційної галузі.
Це дозволить уникнути настання руйнівних наслідків для видавничого бізнесу, державного бюджету та дозволить зберегти інформаційну безпеку країни напередодні прийняття стратегічного рішення щодо обрання наступного президента України.
Зі щирою повагою,
Президент УАВПП О. Антонець
Генеральний директор УАВПП О.Погорелов