Якщо ви подумали, що у заголовку помилка і замість скролітелінгу там має бути сторітелінг, ви частково праві. Цей матеріал — про мистецтво розповідати історії, але за допомогою скролу. Обіцяємо, зараз усе стане ясно.
Що таке скролітелінг
Уявіть, ви потрапляєте на вебсторінку і бачите крутий дизайн, де з кожним скролом ілюстрації, шрифти, уривки текстів та інші елементи починають оживати. Звісно, ви хочете додивитися до кінця цю історію, що, ніби комп’ютерна гра, веде вас лабіринтом сенсів. Ви не можете вплинути на її хід, та все одно відчуваєте себе співучасником подій на екрані.
Це скролітелінг. Не новинка у вебдизайні, адже подібний формат виник років десять тому та все ще залишається стійким трендом.
Є популярна статистика: серед людей 10% аудіалів, що сприймають інформацію на слух, 20% кінестетиків, що пізнають світ через дотики, і 70% візуалів. Андрій Шевчук, режисер презентацій і візуальний сторітелер, зауважує: «Популярність тік-току, ютубу та інстаграму показує, що зараз усі люди — візуали. Нам уже складно читати статті без ілюстрацій і дивитися довгі ролики без зміни ракурсів. Та чи означає це, що люди не готові читати тексти чи слухати подкасти? Аж ніяк. Просто інформація краще сприймається в комплексі, коли одночасно залучені різні органи чуття».
Тож за скролітелінгом майбутнє, просто елементи верстки будуть ускладнюватись, а користувачі — отримувати незабутній експіріенс, у тому числі в доповненій реальності.
Якщо раніше контентники вважали, що на просторах інтернету виживуть лише короткі тексти на два-три абзаци, то в нашому випадку це не працює. Усе більше медіапроєктів оформляють як довжелезні сторінки, насичені ретельно промальованими деталями, рухомими акцентними шрифтами, відеороликами та музикою.
Як працює скролітелінг для різних історій
Дизайнери радять використовувати скролітелінг, якщо необхідно подати одразу багато інформації. Але треба пам’ятати, що головне — ніби гачками, чіпляти увагу користувача. За принципом серіалу, в якому кожен епізод закінчується на найцікавішому, змушувати робити ще один скрол, аби дізнатися, що буде наприкінці.
«Складна інформація у великому обсязі — це завжди катування для мозку. Сучасна людина думає так: нащо напружуватися, коли стільки простого контенту навколо. Тому моя порада — нещадно ріжте інформацію на маленькі порції. Цей прийом класно продемонстрований у фільмі «Ще по одній», коли вчитель історії подавав інформацію про Вінстона Черчилля через вікторину про його стосунки з алкоголем. Цим він підігрів інтерес до історичної особистості та періоду, у якому жив Черчилль», — пояснює Андрій Шевчук.
Такий формат подачі контенту ще з 2012 року практикує New York Times. Ось, наприклад, стаття про сходження лавини в горах Північної Америки. Матеріал поєднує текст, широкоформатні відео, архівні фото та навіть фрагменти карт місцевості. Так користувачеві не потрібно відриватися від читання, аби знайти фото чи зрозуміти, де розташоване описане місце — усе є в одному зручному інтерактивному матеріалі.
Ще один приклад — застосунок про мистецтво Arts and Culture від Google. Більшість матеріалів, присвячених художникам та музейним експозиціям, створені у форматі скролітелінгу: глядач читає про митця і паралельно розглядає деталі його робіт, що змінюються з кожним скролом.
А ось веб-проект у форматі скролітелінгу — інтерактивна стаття, де з кожним скролом можна відчути реальну відстань між об’єктами Сонячної системи. На екрані є така собі лінійка, що дозволяє уявити масштаб космосу, а одна поділка на ній — це розмір Місяця.
Або ж матеріал про дослідження історії динозаврів, що поєднав текст, фото, відео, ілюстрації та інфографіку. Це імерсивний експіріенс, створений із навчальною метою: так користувач познайомиться з балакучим анімованим динозавром та порівняє його розмір з Boeing 737.
Є й цілі сайти, зверстані у форматі скролітелінгу. Це можуть бути сторінки компаній, культурних проєктів чи державних ініціатив. Тематика сайту не має значення. Головне, що візуальна подача інформації залучає читача і транслює певні цінності.
«Скролітелінг для конкретної компанії чи проєкту виконує кілька важливих функцій. По-перше, допомагає виділитися, адже XXI століття — час боротьби за увагу, — говорить Андрій Шевчук. — Історії все ще цікаві людям, як і 2000 років тому. Якщо раніше це були малюнки на стінах печер, то зараз вони “переїхали” в інстаграм-сторіс і динамічні банери на сайтах. По-друге, історії затягують глядача, а не лише говорять про те, який бренд молодець. Часи безликих корпорацій минули, зараз люди хочуть бути частиною чогось більшого».
Прикладом скролітелінгу для компаній є інтерактивний сайт, присвячений проєкту «Сила підпису» юридичної фірми Sayenko Kharenko. Це їхня відповідь на виклики сучасного світу та великий внесок у майбутнє України. Спроба поговорити про підпис як спосіб самоідентифікації та про те, що може зробити будь-яка людина для себе, своєї родини, компанії та країни. Поговорити мовою, цікавою всім — попри стать, вік та професію.
Можна довго сперечатися про те, що люди не читають книжок і не готові сприймати статті обсягом більш ніж дві сторінки. Та головне — приймати реалії сучасного світу.
Можливо, у майбутньому, коли люди втомляться від мінімалізму і кліпового мислення, великі й складні тексти знов стануть популярними. А поки всі чекають хліба, видовищ та емоцій, скролітелінг впорається з цими задачами якнайкраще.