Цих людей рідко можна побачити на телеканалах, вони нечасто знімають відео на YouTube або викладають пости в TikTok. Це автори аналітичних статей, резонансних розслідувань і захоплюючих репортажів. Вони глибоко розбираються в профільній галузі та працюють у журналістиці понад 10 років. Розповідаємо про 12 талановитих журналістів України, чий професіоналізм був відзначений кількома нагородами премії PRESSZVANIE. Вони поділяться тим, з чого починали, в яких темах сильні та в чому вбачають своє покликання. Нагадуємо, що журналісти Delo.ua та WOMO серед лідерів голосування на здобуття журналістської премії PRESSZVANIE.
Ігор Маскалевич
оглядач видання «Дзеркало тижня»
Рекордний володар восьми нагород премії PRESSZVANIE
Починав я з кінця 90-х років. Тоді написав для одного журналу пару статей з експорту електроенергетики, і мої матеріали розмістили.
Пізніше навіть побачив свою статтю, перекладену на англійську мову, в іншому виданні. Тоді я вперше зіткнувся з плагіатом, але мені було страшенно приємно.
З того часу почалося моє співробітництво із засобами масової інформації. 20 років як працюю в редакції «Дзеркало тижня». Моя робота мені в кайф.
Мені подобається те, що я пишу, а що не подобається, то не пишу.
На якомусь етапі ти вважаєш себе розумнішим за всіх, але це не так. Не потрібно забувати, що ти описуєш дії інших людей, а не свої власні.
Люблю змінювати профіль, а не редакції. Все тому, що я працюю з темами, які мене не напружують і приносять задоволення. З одного боку, погано, коли ти в надмірній зоні комфорту, а, з іншого боку, ти робиш те, що тобі до душі. Мої теми пов’язані з великою приватизацією, економікою, електроенергетикою, нафтогазовим і гірничо-металургійним комплексом. Також пишу про банківську діяльність, облігації.
Моє покликання досить просте — обробляти інформацію і приводити її в нормальний вигляд.
Глобальна проблема полягає в невмінні працювати з інформацією. Я скептично ставлюся до соціальних мереж.
Є безліч тем і питань, які неможливо вмістити і в 1000 знаків. А людям ліньки читати великі тексти. Тому я не пишу для всіх.
За ці роки я напрацював свою вузьку, профільну аудиторію.
Ірина Чернявська
редактор, співзасновник медіаплатформи Investory News
Володарка семи нагород премії PRESSZVANIE
У журналістиці я більше 20 років. Починала в інституті з заміток у студентську газету, далі працювала редактором видавничого центру в рідному інституті. Пробувала себе і в телевізійній журналістиці. Близько 10 років працювала на різних позиціях: від кореспондента до заступника головного редактора в «ІнвестГазета». Це була перша серйозна школа професійної ділової журналістики. Далі брала участь у трансформації одного з найстаріших журналів України — «Бізнес». Сьогодні розвиваю власні медіа-проекти. Один із яких — Investory News.
Спеціалізуюся на широкому спектрі тем, тому як довгі роки очолювала відділи «Компанії та ринки» у ділових тижневиках.
З улюблених тем — інновації, інвестиції та аграрний ринок.
Своє покликання бачу в навчанні інших. Журналістика за останні роки сильно здала у вираженні свободи слова та, відповідно, в якості.
Тому хочеться, щоб було більше незаангажованих авторів, які цікаво пишуть, з критичним мисленням і глибиною опрацювання текстів.
Олег Гавриш
співзасновник і журналіст у діловому виданні The Page, ведучий програми Перша Шпальта на UA: Перший
Володар п’яти нагород премії PRESSZVANIE
Працювати з журналістами я почав у далекому 1995 році, тоді я організовував Всеукраїнський та Міжнародний фестиваль журналістики. У 1997 році почав працювати кореспондентом у газеті «Бізнес», із цього почалася кар’єра ділового журналіста. Першим моїм редактором був Олександр Крамаренко. Потім були «Ведомости», «КоммерсантЪ», власна телевізійна програма «Перша Шпальта» на каналі UA: Перший, «Новое время. Бізнес» і, нарешті, власний проект The Page. Таким чином, безпосередньо в діловій журналістиці у мене 23 роки досвіду.
Більше фокусуюся на тому, щоб робити цікавий та ексклюзивний контент. До 2014 року спеціалізувався на енергетиці і промисловості.
Моє покликання в тому, щоб просто добре робити свою роботу. Розповідати людям про те, що для них дійсно важливо. Інформувати і надихати.
Севгіль Мусаєва
головний редактор видання «Українська правда»
Володарка шести нагород премії PRESSZVANIE
Моє покликання — пошук істини. І це спільний процес журналіста і суспільства.
Я публікуюся з 13 років, була юним кореспондентом у Криму. У діловій журналістиці з 20 років. Починала з новинника інформаційного агентства. Протягом останніх п’яти років працюю головним редактором одного з найстаріших онлайн-медіа України «Українська правда». Я випускник програми Nieman при Гарвардському університеті для професійних журналістів 2019 року.
Раніше спеціалізувалася на енергетичному секторі, займалася антикорупційними розслідуваннями.
Зараз менеджерські функції в «Українській правді» займають весь робочий час.
Юрій Єрьомін
журналіст, приватний підприємець
Володар п’яти нагород премії PRESSZVANIE
У журналістиці я вже без малого 20 років. Будучи ще студентом, почав з кореспондента провінційного новинного сайту, потім став власним кореспондентом всеукраїнського інформагентства в своєму регіоні. Через рік переїхав до Києва, розуміючи, що тільки в столиці можу рухатися вперед так, як задумав. Пройшов шлях від кореспондента, який бігав по Києву з диктофоном і блокнотом на прес-конференції, до шеф-редактора і голови відділу «Компанії та ринки» одного з провідних ділових друкованих видань країни.
Головне досягнення, як не дивно, відбулося вже після залишення газети — я зосередився на власних інформаційно-консультаційних ділових проектах.
Часто журналісти йдуть із цієї професії до інших сфер, хтось стає піарником та політтехнологом, хтось — політиком.
Мої головні теми – «Компанії та ринки». Почавши з гірничо-металургійної тематики, я за кілька років перейшов до «олігархознавства», і цей напрямок залишається головним для мене дотепер.
Отримавши безцінний досвід роботи в «польових умовах», знання і вміння, передані старшими досвідченими колегами, я зрозумів, що моє — це консалтинг, і рухаюся в цьому напрямку.
Наталія Шевченко
кореспондент журналу «Бізнес»
Володарка п’яти нагород премії PRESSZVANIE
У журналістику я потрапила випадково, але наполегливо. Не вступила до медичного, вирішила спробувати свої сили в журналістиці тільки тому, що там було найменше вступних іспитів (твір та історія). Але і ця спроба теж була провальна. Потім цілий рік я готувалася до наступного вступу і паралельно працювала в районній газеті кореспондентом. Як з’ясувалося, шкільна освіта дозволяє бути посереднім кореспондентом, але аж ніяк не лікарем.
Мабуть, саме робота у «районці» і сформувала моє свідоме «потрапляння» у журналістику.
В Інститут журналістики я поступила вже з другого разу, і там було класно вчитися. А головне — не важко.
Мої теми: промисловість, будівництво і нерухомість, споживчі ринки.
Покликанням бачу сумлінно робити свою роботу.
Олександр Пасховер
оглядач у виданні «Новое Время»
Володар чотирьох нагород премії PRESSZVANIE
Журналістика з юності була для мене майже самоціллю.
У професії я 22 роки. Журналістика з юності була для мене майже самоціллю. Багато читав. Багато писав. Найчастіше в стіл, ніж на стіл. Перше видання, яке опублікувало мій матеріал, — газета «Незалежність». Вона стала для мене моральним трампліном. Стаття вийшла на першій шпальті і дала мені 40 грн у гаманець і крила за спиною. Друге, мабуть, було куди важливіше. Я став багато писати. Мої статті стали виходити в газеті «Сьогодні», «Правда України», «Комсомольська правда», журналі «Кореспондент» та ін. Потім я став пробувати себе на ТБ і, як виявилося, ми теж підійшли один одному. Я брав участь у виробництві програм на каналі «Інтер». Кращим своїм місцем роботи я вважав службу новин «Факти» на ICTV.
І все ж мій професійний прокол полягав у тому, що на самому ранньому етапі кар’єри я вступив до університету журналістики. Це помилка. Хочете бути класним журналістом, отримуйте кваліфікацію в тому, про що збираєтеся писати.
Я спеціалізуюся на діловій журналістиці. З улюблених тем — аграрний сектор. Фермери та підприємці — мої улюблені співрозмовники.Все, що пов’язано з новими технологіями в «зелених» темах, теж моє. А ще люблю футбол.
Робити складне простим, важливе — цікавим, мабуть, це і є ядро моєї професії.
Я б ось так і виділив: «Журналістика — це мистецтво перетворювати важливе у цікаве». Якою б не була суспільно значущою тема, якщо вона нецікава, її чекає доля рукописів Мертвого моря. Всі про них знають, але мало хто читав.
Покликання? Я все ще шукаю відповідь на це питання.
Марія Бровінська
кореспондент видання Liga.net
Володарка чотирьох нагород премії PRESSZVANIE
Так вийшло, що один дзвінок змінив відразу все: життя, світогляд, коло інтересів, коло спілкування.
Цього року я буду відзначати професійний ювілей — 10 років у журналістиці, професії, про яку часто мріялося, але не приходило в голову спробувати. Так вийшло, що один дзвінок змінив відразу все: життя, світогляд, коло інтересів, коло спілкування. Починати довелося з самого початку — від вивчення політичних посад та імен чиновників, які швидко змінювалися, до боротьби зі страхом опинитися в незнайомому місці серед незнайомих людей, щоб не розгубитися при цьому і отримати потрібну інформацію. Мені подобається журналістика, я люблю розбиратися в нових темах, спілкуватися з людьми, складати літери в слова, слова в пропозиції, щоб це припало комусь до душі.
Тому головне досягнення — любов до того, що роблю, і тих, хто в цьому мені допомагає.
Добре знайомі мені теми пов’язані з аграрною сферою та FMCG ринком.
У професії настає момент, коли ти знаєш настільки багато, що можеш передбачати думки спікерів.
І в такій ситуації працювати стає нецікаво. Адже навколо множина неораних інформаційних полів. Так у мене в активі з’явився медіа, гральний ринок, транспорт і фінанси.
Досвідчений журналіст розбереться в будь-якій темі, але за однієї умови: щоб це було йому цікаво.
Покликання — це у зірок і філософів. У нас, скоріше, є завдання: потрібно добре робити свою роботу, доступно та об’єктивно доносити читачеві те, що йому важливо знати. А це стає можливим, тільки якщо робота в кайф.
Артем Ільїн
заступник головного редактора у виданні «Новое Время. Бизнес»
Володар чотирьох нагород премії PRESSZVANIE
Перші замітки про автоспорт я написав у 2002 році для донецького автомобільного журналу. Тоді я працював економістом у банку: оформляв банківські карти і депозити. А вільний від основної роботи час приділяв автоспорту. Але на початку 2003 року все змінилося: я став штатним журналістом регіонального медіа-холдингу «Автодовідка». Автомобільній журналістиці я присвятив 2003 і 2004 роки. Після цього переїхав до Києва, де трохи змінив сферу діяльності, ставши медіа-менеджером. Я очолив компанію, яка видавала діловий журнал про гірничо-металургійний комплекс «Метал». Іноді вдавалося написати статтю або замітку. Але основні завдання були інші: організація виробництва, продажу і навіть переговори про зміну власників видання.
Лише у 2009 році вдалося повернутися в журналістику. Тоді я співпрацював із газетою «Економічні вісті», журналом «Експерт Україна» і галузевими порталами. Як результат — перша статуетка PRESSZVANIE. Після цього була перерва на три роки в аналітиці, співпраця з Delo.UA, запуск проекту «Простономіка» на Громадському ТБ. Зараз я заступник головного редактора в «НВ Бизнес».
Тривалий час моєю основною спеціалізацією були металургія та важка промисловість. За останні 3-4 роки до них додалися енергетика, транспорт, інфраструктура. І деякі інші теми, які дозволяють бути в професійному тонусі і розширювати кругозір.
У професії потрібно бути чесним із собою, постійно розвиватися і освоювати нові навички.
Станіслав Юрасов
автор і редактор програми «Міфоломи» на ТК «Україна»
Володар чотирьох нагород премії PRESSZVANIE
У журналістиці я вже 14 років. Починав з того, що випадково влаштувався перекладачем в інформаційний центр «КоммерсантЪ». Перекладав так собі, так як не особливо розбирався в бізнес- та економічній тематиці. Довелося вчити все з нуля. Трохи пізніше зрозумів, що робота репортера буде цікавіше роботи перекладача, а знання мов — просто додатковий бонус у роботі.
Починав з теми медіабізнесу, потім телеком, IТ, креативна економіка. Зараз додатково цікавлюся інфраструктурою, енергетикою, фінансами і макроекономікою.
Покликання — розкопувати складні теми і розповідати їх зрозумілою мовою.
Олександра Некращук
кореспондент у виданні «Новое Время. Бизнес»
Володарка трьох нагород премії PRESSZVANIE
У журналістиці я близько 15 років. Мій шлях почався з газети «Деловая столица», де я готувала новини культури. Потім стала писати статті про бізнес.
За цей час я навчилася багато чому: писати великі історії про бізнесменів і компанії, проводити інтерв’ю з непростими людьми, розбиратися у фінансовій звітності та в буквальному сенсі слова «добувати» інформацію.
Я працюю з бізнесом і спеціалізуюся на споживчих ринках — від нерухомості та торгівлі до ринку землі. Мені подобається спостерігати за тим, як ці ринки розвиваються, які антикризові рішення приймають бізнесмени.
Задача журналіста — розповідати про те, що відбувається насправді.
Це може бути досвід інших компаній, який корисний бізнесменам, опис ситуації на ринку або опитування експертів.
У таких випадках важливо завжди усвідомлювати свою відповідальність перед аудиторією.
Денис Кацило
журналіст Forbes Ukraine
Володар трьох нагород премії PRESSZVANIE
У журналістику потрапив випадково за порадою друга, із яким разом орендували квартиру.
Одного разу від нього почув: «Чувак, “Ліга” шукає журналіста — ти ж колись писав, піди спробуй». Писав — голосно сказано! Кілька дрібних заміток у регіональній газеті про міські комунальні проблеми — не самий передовий досвід. Але все ж це непоганий підробіток у студентські роки. Далі переїзд до Києва, аспірантура, продаж електроніки в невеликій фірмі. Де тут журналістика? Але хотілося нових викликів і вражень.
Співбесіда у Liga.net пройшла жахливо. Чому мене, юнака без профільної освіти, досвіду і навичок, взяли на випробувальний термін — загадка і зараз. Але подія виявилася доленосною. Відтоді майже 12 років у діловій журналістиці — 11 із них у Liga.net, де керував напрямком «Транспорт і авторинок». Новий розділ ознаменувався перезапуском Forbes Ukraine.
Зараз у команді видання на позиції старшого репортера відповідаю за «важку» індустрію: машинобудування, енергетика, металургія, інфраструктура, транспорт.
Покликання бачу в тому, щоб знаходити і розповідати класні історії, гідні уваги і витраченого часу.
Кавер: MMR