The Times склала список найвідоміших політиків-п’яниць

Зокрема, британський міністр закордонних справ 60-х років Джордж Браун був відомий своїми ляпами в стані сп'яніння. Якщо вірити чуткам, то одного дня під час офіційного прийому в Перу чоловік у фіолетовому на прохання Брауна потанцювати відповів: "Ні, по-перше, ви п'яні. По-друге, це не вальс, а національний гімн Перу. А по-третє, я не жінка, а архієпископ Ліми".

Пізніше він в нетверезому вигляді накричав на прем'єра Гарольда Вільсона і незабаром подав у відставку.

Втім, іронізує оглядач видання, якби проводили конкурс серед політиків-алкоголіків, то Борис Єльцин отримав би більше винагород, ніж Майкл Фелпс в плаванні.

Перший російський президент так і не вийшов з літака в Ірландії, одного дня спіткнувся на сцені, і всі пам'ятають, як він намагався диригувати військовим оркестром.

Відомий британський політичний та громадський діяч Уїнстон Черчілль перед відправкою на англо-бурську війну взяв з собою 18 пляшок скотча, 36 пляшок вина і 6 пляшок бренді. За всю свою політичну кар'єру він не відмовлявся від алкоголю, хоча у нього було суворе правило: жодного міцного алкоголю до сніданку. В кінці життя він зауважив: "Я отримав від алкоголю більше, ніж він від мене".

Пристрасть до випивки була не найгіршою рисою Річарда Ніксона, хоча і доставляла клопіт співробітникам його адміністрації. Брент Скоукрофт, його помічник, згадує, що в розпал арабо-ізраїльської війни 1973 року на терміновий нічний дзвінок Діксон, п'яний "в доску", відповів: "А ми можемо їм сказати "ні"?"

Австралійський прем'єр Кевін Радд в 2007 році засвітився в нью-йоркському стрип-барі, а його попередник Джон Говард визнав, що виступав перед парламентом, випивши "пару пляшок південноавстралійського червоного".