Що під капотом? Олександра Погоріла та Анна Давиденко про створення подкасту «Не під запис»
MMR продовжує рубрику «Що під капотом?», у якій ми заглядаємо за лаштунки найцікавіших проєктів та компаній індустрії маркетингу, комунікацій і креативу. Героїнями минулого матеріалу стали Анастасія Івченко та Євгенія Каганович, співзасновниці PR-агенції Public Kitchen.
З чого все почалося?
Анна: Ми з Сашею частенько обговорюємо важливі теми, які відбуваються на PR-ринку. І в одній із таких розмов мені спало на думку, що це все треба записувати. Бо багато людей хочуть знати й відчувати, що вони не самі і їм не здається, що деякі кейси є не зовсім екологічними та виглядають награно.
З іншого боку, у нас обох є менторське завдання — передавати молодим піарникам досвід старших колег, навчати їх, щоб таким чином розвивати ринок. Тому в один із таких днів я написала Саші: «Слухай, нумо робити подкаст». Якось так все й почалося.
Нам з Анею було цікаво дослідити зсередини той інструмент, який доволі часто радимо клієнтам.
Олександра: Ідея створити подкаст належить Ані. Команда U Agency запропонувала назву, разом ми розробили формат та інвестували 50/50. Це творчий експеримент: у PR-практиці ми співпрацюємо з багатьма подкастами й новими медіа, створюємо подібні спецпроєкти на борту брендів.
Тому нам з Анею було цікаво дослідити зсередини той інструмент, який доволі часто радимо клієнтам. Це дослідницька робота з точки зору побудови проєкту «під ключ» і глибинних інтерв’ю з колегами, чия експертиза ставала б відкритою колекцію практичного досвіду для всіх комунікаційників країни.
Що у вас «під капотом»? Які ключові ролі й процеси стоять за реалізацією?
Коли йдеться про глобальні ідеї, ми шукаємо їх разом. У нас є спільні брейншторми з двома командами та продакшном.
Олександра: Насправді це обʼєднана потужність трьох команд: Let Them See, U Agency і Sebto media. Усі докладають зусиль до контенту, ресерчу, пропрацювання формату і, власне, забезпечують технічний супровід.
А ще під капотом 3-го і 4-го сезонів — інтелектуальна та фінансова підтримка Dentsu Ukraine. І це справді знакова співпраця для ринку, бо саме вони повірили в продукт і підтримали нас у момент, коли ми з Анею сумнівалися, чи варто продовжувати інвестувати власні ресурси в проєкт.
Це партнерство дало нам впевненість рухатися далі й розвивати подкаст, а для ринку стало сигналом, що такі колаборації можливі й можуть бути win-win. Хотілося б, щоб українські подкастери брали це як приклад і активніше пітчилися до бізнесів: у світі ця модель вже норма, тоді як в Україні стабільних партнерств поки одиниці.
Анна: Коли йдеться про глобальні ідеї, ми шукаємо їх разом. У нас є спільні брейншторми з двома командами та продакшном. У перших двох сезонах нашим партнером виступав подкаст-продакшн YEP, у третьому, як сказала Олександра, — Sebto Media. Ми разом визначаємо тему сезону, під неї обираємо героїв та цікаві кейси.
Моя команда більше відповідає за соціальні мережі, команда Саші — за комунікацію з медіа і підрядниками. Написання сценаріїв, монтаж і фінальна видача продукту в ефір — це зона відповідальності продакшн-команди. Ми даємо свою візію того, про що хочемо говорити з гостем, а вони вибудовують структуру.
Що, на вашу думку, зробило ваш проєкт успішним або унікальним?
Анна: У нас із Сашею спільні цінності. Ми однаково дивимося на етику, відповідальність і вплив комунікацій, але при цьому ми різні у тоні подачі, у реакціях, у контекстах та сферах, з якими працюємо. Я завжди кажу, що я відповідаю за прямолінійність, а Саша — за дипломатичність. Цей мікс дає ту саму родзинку, через яку різні люди знаходять щось своє.
Мені здається, що велика частина успіху — це саме команда, яка підтримує нас у всьому. Без їхньої допомоги, нагадувань і виконання великої кількості задач цей подкаст не рухався б так, як зараз.
Олександра: Для нас з Анею це ікіґай-проєкт. Ми досліджуємо практику та нові території, спілкуємося про комунікації з гостями, чия думка, експертиза та бачення несе високу цінність. І будь-хто, в будь-якому куточку України чи світу може відкрити для себе наш подкаст і отримати величезний архів досвіду топпрофесіоналів, медійників, комунікаційників, маркетологів, креаторів і підприємців. Бо далеко не у всіх є доступ до навчальних програм та додаткових карʼєрних можливостей.
Успіх там, де є живий інтерес засновників і сила талановитої команди.
Успіх там, де є живий інтерес засновників і сила талановитої команди. Працює метч, співпадіння по цінностях, тотально різний бекграунд і професійний та життєвий досвіди, але ключову цінність подкасту «Не під запис» створюють наші фантастичні гості.
Ми задумували його не просто як діалогову платформу, а як діалог, що розкриває героя. І ось саме цей шлях героя, сенси цього шляху і є найбільшою цінністю, яка робить подкаст цікавим для слухачів.
Який був ваш найбільший факап — і як розрулювали?
Анна: Мені здається, що якихось великих факапів не було. Були дрібні ситуації, коли гість запізнився на півтори години або коли доводилося раптово переносити зйомку. Утім, це життєві нюанси, які вирішуються досить швидко.
Ми обидві з тих, хто не драматизує. Якщо щось трапляється — посуваємо дедлайни, змінюємо графік, тримаємо комунікацію з командою та гостем.
Ми обидві з тих, хто не драматизує. Якщо щось трапляється — посуваємо дедлайни, змінюємо графік, тримаємо комунікацію з командою та гостем. І рухаємося далі.
Олександра: У певний момент ми з Анею вигоріли, інвестувавши в подкаст велику частину власного ресурсу, енергії, часу і фінансів. Ми були за крок від закриття проєкту, але чесна розмова, під час якої ми відверто озвучили одна одній свої емоції та зони дискомфорту, допомогли визначити вектор розвитку проєкту таким чином, щоб він приносив нам задоволення, а не забирав ресурс.
Така точка обов’язково настає в будь-якому проєкті, де команда викладається на повну. І тут має статися щось таке, як визнання. У нашому випадку нас дуже підтримала перша премія «Слушно». Тоді ми відчули енергію рухатись далі.
Тому важлива точка визнання, точка збору врожаю. Є період засівати, інвестувати, вкладати, ростити продукт. Є період, коли ви маєте перевірити себе і продукт, задавши просте питання: «Чи є результат? Чи приносить він цінність для когось, крім мене?». Якщо ви знаходите позитивні відповіді, то з’являється ресурс на наступний етап зростання.
Чи є щось у вашій роботі, що виглядає круто зовні, а насправді болісно або нудно?
Для мене найбільш напружений момент — 5 хвилин до початку запису.
Анна: Для мене майже все, що стосується саме запису, — емоційно складно. Я завжди переживаю, що ми не дали достатньо цінності. Я кілька разів переслуховую епізоди на монтажі та починаю доколупуватися до деталей. З одного боку, це дає крутий результат, з іншого — перфекціонізм робить життя складнішим і для мене, і для команди. Намагаюся ставитися до певних речей простіше, жити й творити за формулою «go with the flow», але не дуже вдається поки.
Олександра: А для мене найбільш напружений момент — 5 хвилин до початку запису, але коли розмова стартує, я вмикаюся повністю. Мені важливо тримати темп і структуру. Іноді це забирає більше енергії, ніж здається зовні.
Яке ваше правило номер один, якого ви дотримуєтесь в команді?
Говорити чесно. Навіть якщо це незручно.
Олександра: Не під запис і під запис — називати речі своїми іменами, бути максимально чесними й робити те, що самим нам цікаво. Тому в нас немає компромісних гостей, адже для того, щоб діалог відбувся, я та Аня маємо бути зацікавленими поговорити з цією людиною. Мені здається, що це й є ключовий фактор, який дозволяє нам робити такі цікаві епізоди.
Анна: Говорити чесно. Навіть якщо це незручно. Але намагатися пояснювати так, щоб інша людина тебе зрозуміла. Це фундамент довіри. А ще формувати фідбек так, щоб не знецінювати чужу роботу, навіть якщо треба майже все переробити.
Якими рекомендаціями ви могли б поділитися з іншими командами?
Анна: Бути чесними до кінця, навіть коли це означає зізнатися, що щось потрібно змінити за ніч до релізу. Якщо ви відчуваєте, що це покращить результат — треба це зробити.
Ключ до успіху будь-якого проєкту — у відкритості до партнерства та колаборації.
Олександра: Мати команду, яка здатна не просто виконувати задачі, а розуміти сенс продукту. Бо тільки тоді виникає екосистема, яка живе й росте, а не просто виробляє випуски. Я думаю, що ключ до успіху будь-якого проєкту — у відкритості до партнерства та колаборації.
