Що під капотом? «Нова пошта» про проєкт «Доставка казки», команду та найбільші факапи
MMR продовжує рубрику «Що під капотом?», у якій ми заглядаємо за лаштунки найцікавіших проєктів та компаній індустрії маркетингу, комунікацій і креативу. Героями минулого матеріалу рубрики стали засновники періодичного видання «Літопис українського дизайну» та дизайн-бюро Spiilka Анастасія Жеребецька та Володимир Смирнов.
З чого все почалося?
Усі діти знають, що подарунки зазвичай забирають з відділень чи поштоматів «Нової пошти» або їх приносить кур’єр. Тож коли мама йде у відділення, є велика ймовірність, що вона повернеться з подарунком. Ми вже кілька років чуємо реальні історії від клієнтів і співробітників, чиї діти запитують: «Чи передала мені «Нова пошта» подарунок від Миколая?». А якщо порівняти казкових ельфів із нашими працівниками, здається, їх створювали саме за образом операторів, пакувальників чи кур’єрів.
У сучасному світі дітям важко уявити, що Святий Миколай чи Санта їдуть на санях з оленями. Натомість усі малята бачили вантажівки Нової пошти, тому для візуалізації святкової доставки ми використали саме їх — чарівні траки, що трансформуються у чарівні відділення, де працюють ті самі «ельфи», які допомагають дітям по всій країні отримати омріяні подарунки вчасно.
Що у вас «під капотом»? Які ключові ролі й процеси стоять за реалізацією?
Величезна команда, у якій задіяно понад 200 осіб і кожен відповідає за свою частину казки та все працює як один механізм.
Під капотом — величезна команда, у якій задіяно понад 200 осіб і кожен відповідає за свою частину казки та все працює як один механізм.

Це команда маркетингових комунікацій, у яку входжу я та три менеджери, а також агенції Honchar Creative team, що займається декором траків, постановкою казки, підбором акторів, пошивом костюмів та розробкою сценарію, і TruckFormers, яка нам надала траки та мобільні причепи-трансформери, які перетворюються на театралізований майданчик на локації.
Три місяці підготовки по 100 годин репетицій, 5 т солодощів подаровано за два роки, 6 тис. км доріг за два сезони, 500 м тканини на костюми, 10 т декорацій, 6 кг косметики, більше 100 перемовин з партнерами та спонсорами.
Що, на вашу думку, зробило ваш проєкт успішним або унікальним?
Спрацювали і сильна ідея, і щира віра в проєкт. Адже він про тепло, добро, турботу й трохи магії. І це без перебільшень.
Коли ми вперше реалізовували його у 2023-2024 роках, лунали довгі тривоги по 4-5 годин. У перший день запуску, під час закритого заходу для ЗМІ та блогерів, почалася тривога. Початок був запланований на 16:00, а тривога тривала з 12:00 до 15:30.
Я пам’ятаю кожну деталь, тому що проживаю цей проєкт усім серцем. Я завжди презентую його як проєкт мого серця.
Який був ваш найбільший факап — і як розрулювали?
Найскладніше — передбачити всі можливі сценарії.
Найскладніше — передбачити всі сценарії, але потрібен план від «А» до «Я». Кожне місто — це свій світ: інфраструктура, безпека, електрика, робота з партнерами на місцях.
Викликів багато. Один із головних — грамотно спланувати маршрут і погодити локації, адже трак має 22 м завдовжки, а в розкладеному вигляді займає 45 м², плюс — різдвяне містечко. Також поруч обов’язково повинно бути укриття, до якого можна дістатися за 5 хвилин.

Підключення електроенергії теж стає окремим викликом — нам потрібна певна кількість кВт, яку треба заздалегідь узгодити. Але на третій рік організації це вже робити значно легше і погодження дають без проблем.
Потрібно точно прорахувати кількість подарунків і гостей. Попри реєстрацію, на локаціях завжди є жива черга, тож важливо, щоб усі потрапили на виставу без довгого очікування. Торік у Полтаві гостей було так багато, що ми докуповували подарунки в усіх сувенірних магазинах. У результаті ніхто не залишився без сюрпризу, але були коментарі, мовляв, чому в нас один подарунок, а в дітей подружки інший.
І, звісно, нікуди не подітися від повітряних тривог і погодних умов. Позаминулого сезону в Полтаві в перший день лив льодяний дощ, що локація буквально стала катком. А торік у Львові був сильний вітер, який буквально зносив намети.

Але команда витримала темп, і у результаті «Доставка казки» стала живим проєктом, який чекають з нетерпінням, що до нас приходять із запитами: «А чи буде казка цього року?», «А «Нова пошта» привезе казку?», «Куди писати петицію, щоб казка відбулася?».
Чи є щось у вашій роботі, що виглядає круто ззовні, але насправді — болісно і нудно?
Для глядача все виглядає казково, але за цим — місяці підготовки, складна логістика, монтаж під дощем і снігом та перевірка тисяч деталей. Розгортання локації триває близько чотирьох годин, і це за ідеальної погоди, яка взимку буває рідко. Часто доводиться відкидати сніг чи колоти лід, щоб встигнути до старту й не збити графік.
До прикладу, у першому сезоні в Немирові ми навіть привезли машину щебеню, бо виділена локація виявилась у вибоїнах і болоті. Уявіть там наші білі шатри 🙂

Кожна поїздка — це виклик. Але коли бачиш щасливі очі дітей, вся втома миттєво зникає. До нас приходять гості, дякують, приносять ельфам маленькі подарунки — і це безцінно. У Тернополі, наприклад, до нас завітали військові з дітьми, подарували шоколад і подякували за важливу роботу. У Вінниці хлопець освідчився дівчині прямо на локації — і ельфи допомогли зробити цей момент особливим.
А минулого року ми отримали навіть лист-подяку з Букінгемського палацу за те, що «Нова пошта» створює неймовірний проєкт і підтримує дітей під час війни. На жаль, лист має гриф «confidential», тому ми не можемо розголошувати подробиці.
Яке ваше правило №1, якого ви дотримуєтеся у команді?
Доставляємо казку — так само точно, як доставляємо посилки.
«Доставляємо казку — так само точно, як доставляємо посилки». І робимо це з тією ж відповідальністю і любов’ю, з якою щодня доставляємо мільйони реальних посилок.
Якими рекомендаціями ви могли би поділитися з іншими командами?
- Вірити у свій проєкт та робити все від щирого серця, не боятися труднощів і пам’ятати, що немає таких проблем чи питань, які неможливо вирішити.
- Усе систематизувати: чітко розподілити зони відповідальності та зробити мапу проєкту для управління менеджерами.
