Як ШІ змінює творчість і контент: інтерв’ю з ШI-креатором Алексом Жадаєм
Штучний інтелект змінив роль автора у сучасній креативній індустрії. Якщо раніше для запуску музичного проєкту чи екранізації книги були потрібні команди, бюджети та продакшн-студії, сьогодні частину цих процесів можуть взяти на себе ШІ-інструменти. А найгострішим викликом нових реалій стає не технологія сама по собі, а наявність у автора власного голосу, смаку та емоції.
Як ви взагалі прийшли до формату ШI-креатора?
Насправді це був дуже неочікуваний поворот у моєму житті. Багато років я працював у кризовому менеджменті. А це професія, де ти постійно шукаєш нестандартні рішення, швидко адаптуєшся та вчишся мислити холодною головою навіть у хаосі. Думаю, саме це мислення сьогодні дуже допомагає мені у творчості, яка завжди жила в мені.
Я меломан до фанатизму. У мене за плечима сім років діджейства, і я з тих людей, які можуть роками слухати одні й ті самі треки, розбираючи їх на емоції, вайб і драматургію звуку. І коли з’явилися ШI-інструменти для музики, я просто вирішив спробувати. У підсумку рідні та друзі «втратили» мене більш ніж на пів року.
У мене немає шкідливих звичок, але зараз я точно залежний від того, що роблю.
Я писав, аналізував, генерував щодня годинами. Мене буквально затягнуло в цю музичну воронку. У мене немає шкідливих звичок, але зараз я точно залежний від того, що роблю.
Тисячі генерацій за сім місяців — і понад 120 авторських треків, не схожих один на одного. Потім прийшов візуал. Кліпи — їх уже тридцять. Потім персонажі. Потім історії. І в якийсь момент усе це зібралося в один великий творчий всесвіт і власний бренд — Алекс Жадай.
Генерація для мене — це щось схоже на магію.
Генерація для мене — це щось схоже на магію. Але для мене принципово важливо інше: я не генерую тексти. Я пишу їх сам. Усі сенси, емоції, діалоги, внутрішні стани — це моє власне бачення. ШІ у моєму випадку не замінює автора, а працює як підсилювач авторської індивідуальності. Найсильніше це працює саме у зв’язці: людський інтелект + технології.
Що ви вкладаєте у значення терміну «нова диджитал-культура»?
Мені здається, це вже навіть не культура — це нова базова реальність, у якій ми всі живемо. І зараз дуже цікавий момент: технологічний прогрес перестав бути чимось «із майбутнього». Він уже навколо нас.
Нова диджитал-культура — це насамперед про можливість проявитися.
Для мене нова диджитал-культура — це насамперед про можливість проявитися. Раніше величезна кількість людей носила творчість у собі, але не мала інструментів, бюджету чи навіть внутрішнього дозволу спробувати. Сьогодні людина може створити трек, короткий фільм, візуальний світ або книгу. І це дійсно захоплює.
ШІ не замінює людину. Він дуже швидко показує, чи є в тебе власний голос, фантазія, смак і внутрішній зміст.
І тут важливо зрозуміти одну річ: ШІ не замінює людину. Він дуже швидко показує, чи є в тебе власний голос, фантазія, смак і внутрішній зміст. Якщо сказати нічого — жоден алгоритм чи промпт не врятує. Але якщо всередині є історія, емоція чи сенс — технології дають шанс реалізувати це значно швидше. Якщо ви відчуваєте це в собі — обов’язково спробуйте.
Ми зараз у дивовижній точці часу, коли технологічний прогрес буквально зносить старі паркани. Творчість перестала бути закритим клубом «для обраних». Тепер правила гри змінює той, у кого сильніша ідея та сміливість експериментувати. Не скористатися цим, щоб переписати правила під себе, — це найбільший факап, який можна уявити.
Як ШІ змінив виробництво контенту? Що у вашій роботі залишається абсолютно людським?
О, це моя улюблена історія про «біль автора». Хоча, чесно кажучи, у мене ніколи не було «пологових болів» під час народження проєктів. Усе було по кайфу, хоча й не без ексцесів.
Коли я почав писати першу дитячу книгу, мені потрібно було візуалізувати персонажів. І тут почався справжній квест. Три місяці пошуку ілюстратора, десятки пояснень у стилі: «він має виглядати не так, а отак», нескінченні правки, емоції, нерви. У тебе герой уже живе в голові абсолютно реально, але пояснити це іншій людині — інколи майже неможливо, навіть якщо це професійний художник.
Тут згодився мій досвід кризового менеджера, і я пішов іншим шляхом: підібрав акторів, гримерів, орендував фотостудію із зеленим фоном. Обробляти фото виявилося значно легше, ніж створювати ілюстрації з нуля. І це стало виходом.
Є річ, яку неможливо автоматизувати. Емоція.
Але все одно — дорого, довго й технічно складно. Сьогодні те, що колись займало місяці, можна зробити за день. І це радикально змінює швидкість реалізації творчих ідей. Але є річ, яку неможливо автоматизувати. Емоція.
ШІ — це дзеркало. І зі свого досвіду скажу: якщо ти не закладаєш психоемоційний контекст, на виході буде просто красива пластикова картинка. Технологія може допомогти створити форму, але зміст усе одно народжується тільки в людині — у її досвіді, емоціях та інтелекті.
Які навички зараз стають найважливішими для креатора в епоху ШІ?
Головна навичка сьогодні — не боятися експериментувати. Світ змінився настільки швидко, що інструкції часто з’являються пізніше, ніж самі тренди. Тому зараз виграють не ті, хто «все знає”», а ті, хто не боїться пробувати.
Технічність — це вже друге. А перше — це мрія, фантазія, смак і бачення.
ШI-креатор сьогодні — це трохи режисер, трохи сценарист, трохи маркетолог і трохи людина, яка нарешті дісталася до технологій і почала реалізовувати свої найбожевільніші фантазії. Тому технічність — це вже друге. А перше — це мрія, фантазія, смак і бачення.
Сильні проєкти зараз народжуються не всередині однієї програми, а на стику різних інструментів. В одній платформі ти створюєш візуал, в іншій — анімуєш, у третій — працюєш зі звуком, а потім збираєш усе це в єдину емоційну систему.
І тут головне питання вже не «що вміє ШI», а «що саме хоче сказати автор».
Чи з’являється новий тип митця?
Так. І мені здається, ми прямо зараз спостерігаємо його народження. Сьогодні з’являється тип автора, якого дуже точно називають ШI-креатор.
І парадокс у тому, що часто це люди без класичної профільної освіти. Але саме це інколи стає їхньою перевагою — у них немає внутрішнього страху: «так не можна».
Мене найбільше захоплює навіть не технологія, а відчуття свободи.
Раніше, щоб створити музичний проєкт, кліп чи серіалізацію книги, потрібні були студії, продюсери, великі бюджети й десятки людей. Сьогодні одна людина може створити цілий всесвіт. І мене найбільше захоплює навіть не технологія, а відчуття свободи. Ти більше не чекаєш дозволу на творчість. Ти просто починаєш створювати.
Я в цьому процесі менше року, але за цей рік отримав у десятки разів більше живих емоцій, ніж за п’ятнадцять років класичного бізнесу.
Мабуть, саме тому перша пісня, яку я написав, називалася «Хочу відчути». Тому що я дійсно відчув себе в цьому процесі.
Що відрізняє просто згенеровану картинку від роботи, у якій є душа?
Коли з’являється щось нове, люди завжди спочатку ставляться до цього насторожено. ШI-контент на старті багатьом здавався «штучним». Ніби це просто робот щось автоматично створив і виклав у мережу.
Людям важливо бачити не лише результат, а й особистість за ним.
Але за будь-яким сильним проєктом усе одно стоїть жива людина. Саме тому я ніколи не ховаюся за технологіями. Навпаки — показую себе, свою команду й сам процес створення. Бо людям важливо бачити не лише результат, а й особистість за ним.
Глядач чи слухач завжди зчитує емоцію автора. І коли за контентом видно живу людину, межа між «штучним» і «справжнім» просто стирається. Мені здається, хороший приклад — мій кліп на пісню «Час». У ньому є емоція. Подивіться на YouTube.
У чому унікальність творчості, створеної за допомогою ШІ?
Чесно кажучи, саме поняття «унікальності» в мистецтві завжди було відносним. Усі базові сюжети, емоції та конфлікти давно існують. Змінюються лише інструменти й форма подачі.
Зараз ми переживаємо справжнє цунамі ШI-контенту.
І я дуже добре розумію скепсис класичних митців, композиторів, режисерів та операторів. Вони пройшли величезний шлях, роками відточували майстерність — і це викликає повагу. Їхнє мистецтво нікуди не зникне. Навпаки — ручна робота стане ще ціннішою. Але зараз ми переживаємо справжнє цунамі ШI-контенту. Шуму буде дуже багато. І це нормально для будь-якої нової епохи.
Потім хвиля спаде. І залишаться ті, хто має власний стиль, смак і внутрішню глибину. Тому унікальність ШI-творчості для мене — це завжди унікальність автора, який стоїть за інструментом.
Яку творчу місію ви хочете залишити після себе?
Для мене це не про «побудувати студію», випустити альбом чи книгу. Це про створення нового формату емоційного занурення в історії.
Моя основна мрія — дитячий проєкт із семи книг, об’єднаних однією історією. Але це великий виклик. Сучасні діти народилися у світі коротких відео, музики, візуалу та інтерактиву. Вони мислять інакше. І якщо ми хочемо повернути їм любов до історій та читання — потрібно говорити з ними сучасною мовою.
Хтось сказав, що ми виростаємо такими, які казки читали в дитинстві. І мені дуже хочеться, щоб у наших дітей були свої сучасні українські персонажі — не запозичені, а створені тут. Не як «альтернатива», а як нова норма.
Мені дуже хочеться створити українські світи, у яких діти захочуть жити так само, як колись ми жили у світах Disney.
Тому я створюю амбітний проєкт дитячих книг нового покоління — сучасний формат вечірньої казки: з музикою, ШI-візуалізацією, персонажами й повним емоційним зануренням. Мені дуже хочеться створити українські світи, у яких діти захочуть жити так само, як колись ми жили у світах Disney. Але мій внутрішній кризовий менеджер трохи заспокоїв внутрішню дитину, тому я йду поступово.
Перший проєкт буде дорослим. Музика. Кліпи. І Telegram-роман нового формату, який ти не просто читаєш — ти його слухаєш і дивишся.
Проєкт уже на фінальній стадії, і зовсім скоро буде реліз. У моєму Telegram-каналі вже за місяць стартує рубрика «Роман на вечір». Я хочу, щоб люди не просто читали історію, а проживали її.
Що б ви сказали людям, які досі вважають ШI-мистецтво «не справжньою творчістю»?
Я думаю, тут час усе розставить на свої місця. Будь-яка нова технологія проходить однаковий шлях: заперечення, скепсис, а потім — поступове прийняття.
Так було з електронною музикою, цифровою фотографією, кліпами, CGI. І зараз відбувається те саме. Я бачив ситуації, коли люди слухали трек, шукали артиста в Shazam, хотіли запросити його на вечірку — а потім дізнавалися, що це ШI-проєкт.
Тому питання вже не в технології. Питання в тому, чи є за цим жива людина. Бо якщо в контенті є особистість, емоція, авторський голос і сенс — глядач це завжди відчує.
Використовуйте ШI не для того, щоб копіювати когось, а щоб почути себе.
Якщо підсумувати: не бійтеся пробувати. Використовуйте ШI не для того, щоб копіювати когось, а щоб почути себе. Можливо, всередині вас давно живе музика, книга, фільм чи цілий світ — просто раніше у вас не було інструменту, щоб випустити це назовні.
Технології не замінюють талант. Але вони можуть дати сміливість проявитися. І, можливо, саме з цього моменту ваше життя почне змінюватися в той бік, про який ви давно мріяли. Творіть. Експериментуйте. Відчувайте. І удачі вам у цьому шаленому, але дуже красивому новому світі.
