Укрпошта встановила розстріляну поштову скриньку з Лиману у головній залі Головпоштамту
Цьогоріч Укрпошта відзначила своє професійне свято по-особливому щемко та пам’ятно. У скляному кубі посеред головної зали Головпоштамту відтепер стоятиме поштова скринька з Лиману, яка пережила окупацію, як і місто, що стало її домом. Лиман двічі був захоплений і двічі звільнений, ставши символом стійкості й того, що листи, як і люди, знаходять шлях навіть крізь руїни.
«Скринька з Лиману — це символ розстріляної, але нескореної України. Бо все, що народжується з турботи та людяності, не можна знищити жодною зброєю», — кажуть в Укрпошті.
Навколо куба — обвуглені таблички з поштовими індексами відділень, які росія стерла з мапи: Лиман — 84403, Костянтинівка — 85114, Краматорськ — 84306, Курахове — 85612, Малокатеринівка — 70454, Ірпінь — 08206, Тростянець — 42601, Харків — 61184, Курилівка — 63730, Херсон — 74034, Чернігів — 14420. Ці цифри — географія болю. Але водночас — карта присутності.
Бо навіть там, де дороги розбиті, зв’язок із перебоями, а світло з’являється за графіком, у жовтій формі Укрпошти продовжують працювати люди. Вони носять пенсії й посилки, розвозять ліки й листи, які пахнуть домом.
Наші ініціатива — не просто інсталяція. Це фізичні докази ціни зв’язку, яку ми платимо. На жаль, болю не стає менше. Ми пам’ятаємо, що сталося у Яровій. Ми пам’ятаємо нашу колегу Ольгу Бордунову, яка загинула, коли дрон ворога влучив у поштове авто, імена багатьох інших наших колег. Укрпошта — це передусім люди. Люди, які навіть у бронежилетах і під обстрілами продовжують виконувати свою роботу.
У цей день компанія не просто привітала колег зі святом, а розповіла про тих, кого втратила. На фасаді Головпоштамту з’явилася пам’ятна табличка з QR-кодом, що веде на онлайн-сторінку пам’яті «Нескорені Герої Укрпошти».
На сайті — історії 39 працівників, які загинули під час війни: хтось залишився на своєму маршруті до останнього, хтось пішов на фронт і не повернувся, когось країна втратила через російські обстріли. Серед них — Анастасія, яка загинула за кілька днів до власного весілля через пряме влучання в її будинок, та водій Укрпошти Василь, якого не стало під Бахмутом.
«Ми зробили це, щоб кожен міг зупинитися на мить і згадати: за звичними для нас послугами стоять реальні люди. Вони віддали життя, щоб цей зв’язок зберігся», — пояснюють у компанії.
Під склом стоїть поштова скринька, що пережила окупацію. Поруч є ми, ті, хто продовжує писати, чекати, любити. І поки цей зв’язок живий — Україна тримається.
