Що бісить? Ольга Самофалова про «закулісну акробатику» та графік як нескінченний серіал
PR — це не лише червоні доріжки та зіркові вечірки. Це хаос, багатозадачність і робота на межі людських ресурсів.
Як сприймають оточуючі вашу професію? З якими кліше ви стикаєтеся?
Багато хто думає, що моя робота зводиться до вечірок із голлівудськими селебриті.
Часто чую: «Тобі так пощастило працювати з артистами». Але це зовсім не про «пощастило» — за цим стоїть 15 років у комунікаціях: від журналіста до піарника, який бачить картину комплексно й стратегічно. Багато хто думає, що моя робота зводиться до вечірок із голлівудськими селебриті, і не розуміє, що за кожною «історією успіху» стоять тисячі листів, місяці переговорів і безсонні ночі.
Насправді ж у той час, коли хтось бачить гарну картинку на червоній доріжці, я можу сидіти в гримерці з телефоном у руках, одночасно координуючи роботу в трьох часових поясах: журналіст New York Times у Лондоні чекає на коментар, менеджер Мартіна Скорсезе узгоджує його промову в Нью-Йорку, а в Києві починається ранковий ефір із прем’єрою пісні.
Зрештою, коли виходить стаття на першій шпальті New York Times чи на подію приходять справжні зірки — це результат кропіткої, а не випадкової роботи. Але мало хто здогадується, скільки «закулісної акробатики» та сліз за цим стоїть.
А тепер опишіть, як насправді виглядає ваш звичний робочий день.
Я прокидаюся дуже рано — іноді о п’ятій. Починаю з пробіжки в парку чи руханки на світанку. Це мій спосіб налаштувати мозок на день, який гарантовано буде хаотичним. Потім — ранкова рутина: зібрати дитину до школи (на щастя, чоловік бере на себе відвезення), швидка кава і перші нотатки в блокнот.
Далі — кілька годин тиші: відповідаю на листи, розбираю пріоритети, пишу брифінги. Із дев’ятої стартують дзвінки й консультації. Я намагаюся обмежувати їх до 2-3 на день, бо після п’ятої Zoom-зустрічі відчуваєш себе виснаженим навіть більше, ніж після марафону.
Мій робочий графік більше схожий на нескінченний серіал із безліччю сюжетних ліній.
Увечері — події або прем’єри: там треба бути усміхненою, спокійною, виглядати так, ніби все йде ідеально, навіть якщо за лаштунками все палає.
Часто робочий день закінчується вже опівночі: я можу ще сидіти з ноутбуком на кухні, дописувати пресреліз чи відповідати медіа. Іноді ловлю себе на думці, що мій робочий графік більше схожий на нескінченний серіал із безліччю сюжетних ліній, де головна інтрига: чи встигну все звести докупи до завтрашнього ранку.
Найбісячіші речі у вашій професії.
Той факт, що твою роботу часто знецінюють, бо її результат не завжди вимірюється одразу.
Я паралельно працюю з українськими та американськими проєктами, і різниця колосальна. В Україні люди можуть не відповідати тижнями або взагалі ігнорувати повідомлення. Домовилися про інтерв’ю — і тиша. Обіцяли прийти на подію — просто не з’явилися, навіть не попередивши. Часто звертаються по допомогу, а потім роблять вигляд, що тебе ніколи й не знали. Це не тільки дратує, а й відбирає енергію.
Американці — інші. Вони десять разів скажуть «дякую» ще до того, як ти щось зробиш. Без «наїздів» і драми, зате з чітким розумінням, хто за що відповідає. Якщо менеджер Мартіна Скорсезе чи Шерон Стоун підтвердив присутність — значить, зірка точно буде. Там домовленості мають вагу, і це знімає половину стресу.
Що ще бісить? Той факт, що твою роботу часто знецінюють, бо її результат не завжди вимірюється одразу. Усі бачать лише готову картинку: зірка вийшла на сцену, вийшла стаття у великому медіа. Але ніхто не бачить, що для цього ти тижнями вибивав акредитації, переписував тексти, переконував журналістів і працював по ночах.
Як справляєтеся зі стресом на роботі? Ваші лайфхаки.
Спорт і ще раз спорт. Це моя найкраща терапія і спосіб залишатися в ресурсі. Бажано 3-4 рази на тиждень — силові тренування, біг і йога. Вони по-різному працюють на психіку: біг допомагає «очистити» голову, йога — повернути баланс і дихання, а силові дають відчуття внутрішньої сили й контролю.
Яким людям точно не варто працювати у вашій сфері?
Майже всім. Це справді важка професія, у якій ти одночасно і психолог, і лікар, і друг, і менеджер, і кризовий переговорник. При цьому ти залишаєшся людиною зі своїми бажаннями й слабкостями, але мусиш відкладати їх убік, коли клієнт пише «SOS» о 2-й ночі.
Ця сфера не для тих, хто швидко вигорає чи не любить багатозадачності.
Ця сфера не для тих, хто швидко вигорає чи не любить багатозадачності. Тут немає «тихих тижнів». Це життя без гарантій: ти можеш зробити все ідеально, але все одно залежати від погоди, настрою артиста чи одного листа, який «загубився».
Це робота для тих, хто готовий жити у вирі подій, не боятися хаосу і бачити в ньому систему. Для тих, хто вміє тримати спокій, коли все навколо палає. І головне — для тих, хто щиро любить людей і вміє знаходити до них ключі, навіть коли здається, що це неможливо.
