Не просто закреслили, а змусили почути: чому Сенс взявся правити Конституцію — і що з цього вийшло
Сенс послідовно відстоює україноцентричну позицію: напис на дверях, події та зовнішні комунікації завжди були в єдиному ціннісному контексті. Доволі часто прихильники всього російського зауважували нам, що такою позицією ми нібито порушуємо саме 10-ту статтю Конституції України.
Минулого року ми в книгарні просто роздавали Конституції — без супровідних акцій чи пояснень. Хотіли, щоб люди мали головний документ країни вдома, як настільну книжку. Але саме тоді почали отримувати фото й повідомлення — з розгорнутою 10-ю статтею, короткими роздумами, запитаннями: «Чи вона й досі актуальна?», «Чи не час її переглянути?».
Тож цьогорічна кампанія стала для Сенсу органічним продовженням публічної позиції, яку книгарня тримає від дня відкриття.
Закреслено не помилково: що стоїть за ініціативою
У фокусі кампанії опинилася стаття 10 Конституції України. У ній зазначено: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин України».
Хоча українська мова є єдиною державною, російська — має окремий статус як мова національної меншини, і її розвиток, використання та захист гарантуються державою.
Ми закреслили цей фрагмент, аби показати, як на перший погляд нейтральні формулювання можуть впливати на ідентичність цілих поколінь. Цією дією ми прагнули відкрити публічну дискусію про сприйняття ролі мови в нашому спільному майбутньому — адже ми бачимо його окремим від росії.
Ця стаття вже не відповідає реальності й запиту суспільства. Потрібен простір, де ми як суспільство могли б обговорити, як саме змінюється наша мовна ідентичність — і що це означає на рівні цінностей, а не лише законів.
Замість закликів — діалог: як команда Сенсу вела кампанію без популізму
У команді були дискусії щодо репутаційних і юридичних ризиків. Ми зважували тон, форму, формулювання. Радилися з юристами, обговорювали, як не перейти межу популізму. Було важливо залишитися в площині розмови, а не конфронтації. Ми не закликали до конкретної зміни Конституції — ми запропонували подивитися на цю статтю критично та вийти в обговорення.
Символічна червона лінія: як реалізовували кампанію
Ми замовили більше тисячі примірників конституцій та вручну закреслювали фрагмент у ній. У кожній із них була вкладена закладка з поясненням. Команда книгарів отримала інструктаж, як комунікувати ідею з відвідувачами. Візуально ми залишили усе максимально простим і ясним — як сама теза, але додали яскраві акценти — червоні лінії, що підкреслювали ключові фрази.
Комунікаційна стратегія: які канали були залучені
Ми використали пресрелізи для медіа, дописи в соцмережах, публікації від команди.
Органічно зʼявлялись сториз, згадки, відео. Нас підтримали інфлюенсери, зокрема сімʼя Ліберових, журналісти, а також маркетингові спільноти — як-от MMR, які навели нашу кампанію як приклад органічного, тематичного кейсу. Без нашого запрошення в дискусію втрутились і російські пабліки — із типовим тиском і риторикою. Ця реакція стала ілюстрацією того, наскільки тема актуальна.
Результати кампанії: що по цифрах та охопленні
- понад 3 млн охоплення;
- близько 400 згадок загалом;
- 1600 Конституцій роздано;
- десятки публікацій у приватних пабліках, включно з реакціями Шарія та Царьова (вже тут можна було ставити крапку на досягненнях :))
Реакція суспільства, медіа й проросійських ресурсів: що спричинило розголос
Ми побачили чітке розмежування:
- Ті, хто підтримали й активно поширювали.
- Ті, кого «зачепила» ідея, але не сподобався формат її прояву.
- Токсичні реакції з проросійських акаунтів — спроби знецінити чи перевести дискусію в емоційне поле.
Ці реакції показали: мовна тема досі чутлива. Але вона мусить бути озвучена — не лише в законі, а й у публічному просторі.
Ми отримали чимало повідомлень від людей, які вперше звернули увагу на російську мову у 10-й статті. Багато хто писав, що не знали, що в ній досі є згадка про «захист російської мови».
Публічні реакції та контекст: як кампанія продовжує жити після реалізації
Кампанія не залишилася непоміченою. Відгуки продовжували надходити й після її завершення. Це стало для нас свідченням: тема продовжує хвилювати суспільство. У липні ми помітили коментар для одного із медіа Олени Івановської, уповноваженої із захисту державної мови:
«Ми глибоко шануватимемо всі мови національних меншин, але водночас чітко й послідовно формуватимемо єдиний україномовний простір — як безпековий, інтеграційний і гуманітарний пріоритет. Необхідно усунути символічну нерівність у законодавстві, — зокрема, скасувати особливий статус російської мови, яка в умовах збройної агресії рф є не лише засобом комунікації, а й інструментом дестабілізації».
Чому мова — не просто про комунікацію, а про майбутнє країни
Цей кейс довів, що культурна ініціатива може ініціювати масштабну розмову з високим суспільним резонансом. Цей кейс — гарне нагадування, що бренди з культурним підґрунтям мають потенціал позитивного впливу на суспільні запити. Тут важлива доречність моменту й сміливість сказати важливе першими.
Викреслювання російської мови у статті — це те, що виглядає радикально і суперечливо. Проте ми впевнені, що саме завдяки такій формі вдалося підняти суспільний розголос та дискусію. Треба сміливо відмовлятися від усього, що нас пов’язує із країною-терористом. Наша ініціатива — лише один з перших кроків.
