Новий герой рубрики «Що бісить?» — Антон Тимошенко, резидент проєкту Підпільний Стендап, перший комік, який зібрав Палац «Україна», політолог за освітою. Заради нього в Україну приїжджав Девід Леттерман. Веде подкаст «Гуртом та Вщент» із Сергієм Притулою.
Антон порефлексував про кліше у стендапі, людей, які вважають, що весь український стендап — «г*мно», та поділився топ-фразою, після якої готовий забути людину назавжди.
Як сприймають оточуючі вашу професію? З якими кліше ви стикаєтеся?
Особисто мені приємно, коли люди розуміють, що стендап — це вид мистецтва.
Люди сприймають стендап по-різному — скільки людей, стільки думок. Більшість розуміє, що це щось смішне. Особисто мені приємно, коли люди розуміють, що стендап — це вид мистецтва, і що там, крім жартів, може бути щось більше. І подобається, коли люди цінують це.
Кліше? Раніше було більше, зараз менше, слава Богу. Але досі іноді деякі не розуміють, що таке стендап, і думають, що це щось схоже на «Comedy Club» чи монологи російських коміків, які нічого не мають спільного зі стендапом.
Якщо ти не можеш казати правду, який ти в біса стендап-комік?
Моє оточення та коло коміків зростало та орієнтувалося більше саме на західний матеріал. А нас порівнюють зі східним, так би мовити, недостендапом. А він недостендап, тому що російські коміки не кажуть правду, що вони думають, бо їм не можна казати правду. А якщо ти не можеш казати правду, який ти в біса стендап-комік? Уся суть стендапу — це казати правду. Оці порівняння трошки бісять.
Ще є от ця штука: «Ти ж комік, пожартуй». Після цієї фрази я готовий забути людину назавжди. Я просто не хочу більше ніколи з нею спілкуватися. Бо це стереотип, що коміки мають бути завжди смішними. Іноді хочеться від цього відпочити, помовчати, побути серйозним, сумним. Бо якщо ти нескінченно веселий, є ризик закінчити своє життя, як Робін Вільямс (американський актор, комік — Прим.ред.).
Тому сумувати треба. Як доводить мультфільм «Думками навиворіт», це корисна емоція.
А тепер опишіть, як насправді виглядає ваш звичний робочий день.
Паралельно треба створювати багато контенту.
Мій робочий день трошки важко описати, бо він міняється дуже часто, але в ньому завжди багато зустрічей, оскільки зараз стендап — це лише частина життя й роботи. Окрім цього, є багато волонтерської роботи, медійних проявів. Паралельно треба створювати багато контенту. Тут ти пишеш стендап, тут — подкаст, там ти знімаєш якусь інтеграцію, тут ти виступаєш благодійно, тут — комерційно, там ти знімаєш кліп для Badstreet Boys.
Зараз немає чіткого графіка, наприклад, що з 10:00 до 15:00 я пишу стендап — раніше такого було більше. Зараз у мене більш стихійний графік, і я пишу, коли є час, або пишу просто на ходу в дорозі. Чи коли є година-дві вільні, просто сідаю й накидую, що мене бісить.
Як пишеться стендап? Це твоє життя.
І насправді це один із мінусів моєї професії — мені здається, що в мене мозок постійно працює, робота із написанням стендапу відбувається постійно. Бо як пишеться стендап? Це твоє життя, якісь рефлексії, і тому ти все постійно піддаєш сумніву чи шукаєш комедійну перспективу в кожній темі. Назвімо це «день рефлексії» — отак виглядає мій робочий день. От зараз готуюсь до концерту в Києві.
Топ найбісячіших речей у вашій професії персонально для вас.
На початку вже згадував про «ти ж комік, пожартуй». Ще персонально мене бісять кальяни на стендапі 🙂 Добре, що тепер це рідкість на виступах, хіба що якийсь корпоратив, але у свій час це було дуже популярно! Ненавидів це.
Ніхто не ідеальний в західному світі стендапу.
Ще не дуже люблю узагальнення. Люди люблять написати у твіттері чи деінде щось на кшталт «ой, весь український стендап — г*мно, взагалі не смішно». Навряд ця людина передивилася весь український стендап, адже у нас вже є доволі багато контенту й коміків. Як на мене, це щось із розряду комплексу меншовартості. Коли «ой, наш стендап — х*йня, от Джордж Карлін (американський комік, актор, письменник — Прим.ред.) був, оце був стендап». Ну так, я дивився Джорджа Карліна, я люблю Джорджа Карліна, він геній і в нього дуже багато смішного матеріалу, але також в нього є і повна х*йня при всій повазі до спадку Джорджа Карліна. Є біти, які ти зараз читаєш і думаєш: «Ну, дід, ти що, з розуму зійшов, як таке можна казати?». Тому ніхто не ідеальний в західному світі стендапу. А наші коміки — доволі конкурентоспроможні. Для себе я вже точно довів, що я конкурентоспроможний на міжнародній арені.
Хотілося б більше поваги до стендапу як мистецтва в Україні. Є вже дуже велика аудиторія. Якщо вона буде ще збільшуватися, буде тільки краще і для глядачів, і для коміків. Тому що коміки відчують повагу і захочуть якісніше працювати, відповідно глядачі отримають якісніший контент.
Як справляєтеся зі стресом на роботі? Ваші лайфхаки.
Не можу сказати, що отримую дуже багато стресу на роботі, або ж я вже навчився це контролювати. Я люблю слухати музику, у мене є друзі, яких я ціную і які так само підтримують мене, є багато друзів-військових й подяки від них. Спілкуюся з ними й розумію, що треба робити свою роботу далі, збирати кошти на армію.
А ще — можу пограти у плейстейшн чи подивитись аніме. Цього набору достатньо.
Яким людям точно не варто працювати у вашій сфері?
Якщо у вас все гаразд і нема жодних проблем, вам не місце в стендапі.
У моїй професії точно не варто працювати людям, в яких все добре в житті. Якщо у вас все гаразд і нема жодних проблем, вам не місце в стендапі. Але, якщо так можна сказати, на щастя, ви українець, тому, скоріш за все, у вас безліч проблем, і ви зможете знайти себе в стендапі, якщо у вас буде таке бажання писати й розвиватися 🙂 Тому стендап — це професія відкрита для абсолютно всіх типів людей. Просто у вас має бути якась проблема, через яку ви й захотіли займатися стендапом.