До початку повномасштабної війни ЮНІСЕФ запускали комунікаційні кампанії про щеплення, реформування харчування в школахдошкільну освіту та багато інших тем. Після 24 лютого команда, яка займається поведінковими змінами, отримала нові виклики. Потрібно реагувати моментально, допомогати тут і зараз.
Ми поговорили з Анною Суходольською, головою відділу соціальних та поведінкових змін Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, про нові вектори в комунікаціях, особливості роботи у воєнний час та масштабування команди.
Розкажіть, чим займалася команда ЮНІСЕФ в Україні до початку повномасштабної війни. Які наймасштабніші проєкти ви реалізували та через які комунікаційні канали?
ЮНІСЕФ — велика організація, світовий лідер із захисту прав дітей і допомоги дітям та їхнім родинам. В Україні ми працюємо з Урядом та місцевою владою за усіма основними напрямами щодо дітей та їх родин — освіта, здоров’я, повноцінний та безпечний розвиток, соціальні послуги тощо. Зокрема, наша команда займається соціальними та поведінковими змінами.
Одні з масштабних тем останні роки до війни були у сфері охорони здоров’я. Наша задача була допомогти встановленню ефективних практик та соціальних норм у контексті цього напрямку. І також наша задача — з’єднати людей із сервісом таким чином, щоб їм було зручно, приємно та ефективно його отримувати.
Один із класичних прикладів — щеплення. Є батьки, які не хочуть робити дитині щеплення через різні причини. Коріння цих причин, в основному — брак коректної інформації, негативний досвід із послугою, недоказова рекомендація від медпрацівника. Нашим завдання було допомогти батькам розібратися, дати доступ до науково-доказової інформації та переконати скористатися послугою для збереження здоров’я своїх дітей. Ми тут використовували всі існуючі інструменти: рекламні кампанїї, онлайн- та офлайн-залучення, дайрект промо, серіали та ТБ-програми, інфлюенсери, доповнена реальність та персоналізовані діджитал-інструменти, едютеймент для дітей і ще багато інших підходів. Також ми працювали з медичною системою, щоб покращити якість послуг, зокрема ефективне консультування батьків, запустили програми навчання медичних працівників та менеджерів. Дивлячись зараз у ретроспективі, нам вдалося змінити соціальну норму щодо імунізації в Україні, і майже всі батьки підтримують вакцинацію як ефективний захист від інфекційних хвороб.
Із великих проєктів, які були до війни і які ми не встигли реалізувати в тому об’ємі, в якому хотілося б — це вакцинація від COVID-19. ЮНІСЕФ — ключовий партнер Міністерства охорони здоров’я в комунікаційному компоненті кампанії з вакцинації.
Вакцинація від ковіду з початку повномасштабної війни відійшла на другий план. Оскільки не всі пункти щеплення могли працювати, і було б, звісно, нелогічно підвищувати попит на послугу, доступ до якої став більш обмеженим.
До війни ми почали працювати над ще одним цікавим проєктом і зараз до нього повертаємося. Це зміна культури харчування дітей та реформа шкільного харчування. Разом із Офісом Першої леді, яка є каталізатором процесу реформування, ми допомагаємо у втіленні реформи, щоб харчування в школах стало корисним, смачним і правильним для дітей.
Наше завдання в цій кампанії — змінити культуру харчування і допомогти створити попит на корисне меню, поки експерти над ним працюють. Пояснити батькам, дітям, кухарям і директорам шкіл, чому здорове харчування — це справді класно, просто і корисно.
Звісно, коли почалася війна і школи закрилися, реформування шкілького харчування не було пріоритетним. Але зараз школи повертаються до роботи, ми починаємо новий навчальний рік і вже повертаємося до цієї теми у нових реаліях.
Дійсно, комунікація про реформу шкільного харчування була дуже активна, зокрема, у соцмережах. У ній брав участь і Євген Клопотенко.
Комунікація — це частина великої програми, а Євген впливає на культуру харчування вже давно і став ідеологом змін шкільного харчування. Так, і завдяки цій програмі ми розпочали ширше партнерство з Євгеном та його організацією. От зараз, наприклад, поєднали декілька актуальних тем і впроваджуємо спільний проєкт у сфері ментального здоров’я. У ньому діти разом із батьками займаються на кулінарних майстер-класах та водночас отримують психологічну допомогу. Це потужна методика поєднувати активне залучення, навчання новому та психологічні практики. І це також поведінкові зміни, подолання бар’єрів і використання послуг. За кілька місяців понад 5 000 дітей візьмуть участь у цій програмі в декількох регіонах країни.
Ви адаптуєте роботу до потреб у нових реаліях. Ті ж кампанії з харчуванням в школах чи щепленнями не такі актуальні. На чому ваш фокус і пріоритети під час повномасштабної війни?
24 лютого ми поставили всі проєкти на паузу і задали собі питання: «Чим ми можемо бути корисні прямо тут і зараз?». У поведінкових змінах ми зазвичай не думаємо в розрізі цієї секунди, це довготривала історія. Але з початком війни у нас не було цієї привілеї — часу. Тому навіть для себе ми шукали нестандартні ефективні рішення.
Ми зрозуміли, що у людей є потреба в дуже конкретній інформації на базові теми, яка потрібна їм вже зараз. Багато людей переміщалися як у межах країни, так і за кордон. Вони хвилювалися, що в натовпі можуть загубити дитину. Ми зрозуміли, що є такий страх і ризик і одразу вийшли з комунікацією «Що робити, щоби не загубити дитину?».
Так само з приводу гігієни. Багато людей були довгий час в дорозі чи перебували в пунктах проживання зі скупченням людей. Ми також вийшли з вчасною комунікацією про правила гігієни, яких треба дотримуватися в таких непростих умовах.
В основному ми використовували соціальну рекламу на всіх можливих носіях. Разом із рекламною агенцією ми розробили прості анімовані ролики і крутили їх повсюди: починаючи з вокзалів і закінчуючи діджитал-каналами.
Із початком війни ми щвидко масштабували кампанію про безпеку щодо мін та невибухлих боєприпасів. Раніше вона була локальна на Сході країни і з 2014 року успішно працювала для дітей, молоді та батьків. Але після 24 лютого знання на цю тему потрібні всім мешканцям нашої країни. Зараз багато інвестуємо в ці кампанії, співпрацюємо з різними інфлуенсерами, у нас широке партнерство з державними органами, ми допомагаємо освітянам та підтримуємо молодіжні ініціативи у цьому напрямку. Раді партнерству з псом Патроном, який став головним героєм в цьому напрямку.
Ще однією з гуманітарних програм які ЮНІСЕФ розгорнув після війни — Спільно. Це масштабна мультисекторальна програма, у якій діти та їх сім’ї отримують різні соціальні послуги — консультування соціальними працівниками, психологічну допомогу, активності з розвитку та освіти, медичні консультації тощо. Для цієї програми ми розробили єдиний брендинг, айдентику та одну з тимчасових платформ для послуг — це Дитячі Точки Спільно, яких понад 30 у форматі аутдор та понад 150 по всій країні в різному інтегрованому форматі. Також у Спільно є мобільні бригади, а зараз ми працюємо над новими форматами та інтеграцією з місцевими спроможностями для зимового періоду.
Зараз ми продовжуємо співпрацю з рекламними агенціями, фрілансерами, громадськими організаціями та партнерами з бізнес-сектору й маємо потребу в розширенні цих партнерств.
Поведінкові зміни досліджуються роками. На початку війни у вас не було цього часу, потрібно було діяти миттєво. Як ви відстежували найбільш актуальні проблеми, які інструменти використовували для дослідження?
Тут є цікавий досвід. До війни ми запустили Обсерваторію поведінкових змін — команда, яка займається дослідженнями, відстежуванням та аналізом поведінкових інсайтів, трендів та змін через різні дослідницькі інструменти. Із початком війни вони ефективно адаптували все до нагальних та негайних потреб і сьогодні ми проводимо швидкі кількісні дослідження, маємо щоденний соціальний моніторинг (social listening, який поєднує онлайн та офлайн), проводимо моніторинг послуг та гуманітарних програм на грунті, використовуємо методику «таємного покупця» та механізми фідбеку та інші види дослідницької роботи. Головне, що у нас постійно є свіжа й достовірна інформація про потреби, запитання, вподобання, досвід, бар’єри, сприйняття на теми, з якими ми працюємо, і всі комунікаційні програми та активності ми будуємо на цих знаннях та соціальних даних. До речі, одна з вакансій, які зараз вільні, є якраз із фокусом на координацію цього напрямку.
Як ви змінили структуру команди з початку повномасштабної війни? Роботи очевидно стало більше. Чи додали нові посади у штат?
Зараз офіс ЮНІСЕФ в Україні активно розширюється в усіх напрямках в Україні, відкрили регіональні представництва та збільшуємо команду в Києві. Зокрема, наша команда з 5 людей виросла до 11. Дуже чекаємо на нових колег, на сайті ЮНІСЕФ можна побачити ці вакансії.
Ми шукаємо два типи спеціалістів, які будуть займатися соціальними та поведінковими змінами: як експертів — людей із досвідом, так і менеджерів, які мають досвід в управлінні командами.
Це не обов’язково мають бути спеціалісти з соціальних та поведінкових змін. Ми розуміємо що це нішева сфера, і прийти у цей напрям можна з інших. По-перше, з комунікацій у державному чи корпоративному секторах. По-друге, з креативної індустрії. По-третє, з дослідницьких компаній. По-четверте, з ІТ-індустрії, наприклад, чекаємо на сильних проджект-менеджерів.
Як відбираєте людей? Яка людина буде найбільш підходящим кандидатом на цю посаду?
Насамперед ми дивимося на портфоліо. На конкретні результати. Навіть якщо це комерційні проєкти, але в людини є класні кейси, коли вона знаходила креативні та інноваційні рішення для певних проблем. Це якраз те, що ми шукаємо.
Друге — попередній досвід роботи. Нам важливо, щоб у людини був різноманітний досвід. Ідеально, щоб ми знайшли когось і з корпоративного, і з державного секторів. Така комбінація в команді дає класний результат.
Звісно, необхідне вільне володіння англійською. Базова й потрібна річ, адже внутрішні комунікації відбуваються переважно англійською. У нас багато міжнародних колег, з якими також спілкуємося англійською, а також ми активно ділимося досвідом між країнами, адже ЮНІСЕФ працює у 190 країнах.
Відбір достатньо класичний. Необхідно заповнити анкету, завантажити резюме й написати мотиваційний лист. Після цього ми зв’яжемося з кандидатами для проведення тесту. А далі запрошуємо на співбесіду, на якій обираємо нових членів команди. Ми шукаємо їх досить багато і, сподіваємося, зможемо швидко розширитися й отримати всі потужності, щоб відповідати на нинішні виклики.
Як вимірюється рівень ефективності спеціаліста? Які мають бути результати роботи на цій посаді?
На результати ми дивимось через призму декількох показників. Перше — конкретний вплив на конкретну поведінку. Для цього робимо регулярні заміри. Наприклад, тема щеплення. Щороку ми робимо національне репрезентативне кількісне дослідження, де запитуємо у батьків дітей конкретного віку декілька параметрів практик та ставлень. Раз на рік порівнюємо й дивимося на динаміку. Тобто один із основних індикаторів нашої роботи — зміна за такими показниками.
Друге — показники кількості та ефективності за проєктами, які хочемо реалізувати за певний час, а також кількість і якість партнерств із громадськими організаціями. Ну і, звичайно, класичні інструменти заміру ефективності. Дивимося на охоплення, залучення, кількість інструментів, які спрацювали чи ні.
Персональні та професійні якості співробітника оцінюються щороку у персональному «щоденнику», в якому є і інструменти з 360-feedback.
Які зміни роботи в команді найбільш відчутні з початку війни?
Команда стала встигати більше. Усі стали інвестувати більше зусиль і часу в роботу. І це також одна з причин, чому ми розширюємось. У нас з’являється більше ресурсів і задач. Кількості співробітників, яка зараз є, не вистачає і не повинно вистачати на той об’єм роботи, який ми маємо. Команда в цілому і кожен із нас сильно вмотивовані, адже ми щоденно робимо те, що приносить користь людям, допомагає під час війни тим, кому ця допомога найбільш потрібна. Можна в будь=який момент поїхати на локацію будь-якого з наших проєктів і наживо відчути результати роботи. Чи то гаряча лінія для грошових виплат, чи Спільно Кемп, чи медичний пункт, чи школа з облаштованим укриттям. І звісно, що потреб ще дуже багато, тож це додаткова мотивація.
Ми не тільки комунікуємо в Україні, а й підтримуємо наші офіси, які працюють з українцями в інших країнах. Це додатковий об’єм роботи. До цього моменту ми успішно з цим справлялися, але, щоб робота була стійкою з точки зору витривалості по часу, потрібно більше креативних і робочих рук. Тому змінилася динаміка швидкості й об’єму.
Чи є у вас якісь лайфхаки чи поради, як не вигорати в такому темпі?
Головне правило — бути реалістичним і чесним із самим собою. Ми працюємо на максимумі своїх можливостей, але намагаємося підтримувати work-life balance
У нас досить серйозно ставляться до відпусток. Відпочинок — це необхідність, приділити час собі та своїм рідним -— це необхідність. Це можливість перезарядитися й повернутися з новими можливостями.
У нас є штатні психологи, які працюють із членами команди. Вони працюють індивідуально чи на групових сесіях. Плюс класна динаміка всередині команди і взаємопідтримка. У кожного різний попередній бекграунд. Ми один одного підтримуємо і допомагаємо. І ми також мультифункціональні, тож в будь-який час можемо підмінити один одного. Кожен із нас на собі відчув весь досвід життя у війні і кожен з нас має свою індивідуальну мотивацію йти далі і робити свою роботу на своєму максимумі.
А ще дуже допомагає жага країни та неймовірні можливості українців, які кожного дня підкорюють нові виклики. Ми не просто не можемо пасти задніх у цьому, а маємо бути лідерами в інноваційних та ефективних рішеннях для дітей. Це штовхає нас вперед щодня, і хочеться зробити ще більше.
Тож до 7 вересня чекаємо на ваші заявки на вакансію «Фахівець/чиня з питань соціальних та поведінкових змін» та «Спеціаліст/ка з питань соціальних та поведінкових змін».